Команда Європи поспілкувалася з медіа після завершення Кубка Лейвера
У Сан-Франциско завершився восьмий розіграш Кубка Лейвера. Команда Європи не змогла повторити торішній успіх і поступилася збірній Світу з рахунком 9:15.
– Янник, поділіться вашими враженнями від цього тижня і турніру в цілому.
Капітан Янник Ноа: Це був прекрасний тиждень, дійсно чудовий. Для мене особисто це був важливий досвід – я познайомився з прекрасними людьми, отримав можливість позмагатися. Звичайно, ми хотіли виграти, але поступилися сильнішій команді. Вони зіграли дуже добре, і головне, що ми представляли Кубок Лейвера на найвищому рівні. Це був чудовий, дуже якісний теніс. З нетерпінням чекаю наступного року – у мене є цілий рік, щоб стати кращим капітаном.
– Карлос, ви щойно завершили незвичайний відрізок сезону: Цинциннаті, US Open. Що ви відчували, проводячи цей тиждень у команді з гравцями, проти яких ви зазвичай змагаєтеся?
Карлос Алькарас: Це основна причина, чому я люблю Кубок Лейвера – у мене є шанс побути в одній команді з тими, з ким я весь рік борюся на турнірах. Коли ми бачимося на змаганнях, кожен знаходиться зі своїм тренером і командою, і у нас немає можливості познайомитися ближче. А тут я можу дізнатися про них як про людей поза кортом – і це чудово. Я вчуся у них, бачу, як вони готуються, як підходять до матчів. Для мене це безцінно. Бути поруч, підтримувати їх – це велике задоволення.
Я завжди кажу, що люблю командні турніри. Це інша енергія, яку ми не відчуваємо протягом року, і тому цей досвід такий особливий. Саме тому я люблю Кубок Лейвера.
– Янник, для вас це був дебют у ролі капітана. Що винесли з цього досвіду, які уроки плануєте використовувати в наступному році?
Капітан Янник Ноа: Думаю, у деяких з цих хлопців є майбутнє в тенісі (сміється). А якщо серйозно, для мене це було особливим. Я зустрів гравців, яких до цього бачив тільки по телевізору. І, звичайно, було чудово працювати з Тімо [Хенманом]. Він молодший за мене, але ми разом вели команду. Хоча його і називають віце-капітаном, насправді ми обоє були капітанами. Це був чудовий досвід і професійно, і особисто. Ми обоє живемо тенісом, і ділитися цим було дуже приємно.
Я дійсно багато чому навчився. По телевізору бачиш одне, але коли знаходишся поруч з гравцями, бачиш, як вони готуються, як працюють, наскільки вони професійні – це інше. Це зовсім інший рівень. Вони приїжджають зі своїми командами, все організовано інакше, ніж було в мої часи. Навіть коли я був тренером Кубка Девіса кілька років тому, це було трохи інакше. А зараз ти бачиш гравців топ-рівня зблизька – і це фантастично.
– Карлос, у вас був непростий вечір після поразки від Фрітца, а наступного дня ви грали два матчі. Як вам вдалося відновитися і бути готовим навіть до третього поєдинку, якби знадобилося?
Карлос Алькарас: Так, вчора було важко. Але різниця в тому, що коли ти програєш на турнірі, ти вибуваєш. А тут після поразки у тебе ще є шанс виправитися, шанс допомогти команді. І це дуже важливо. У фінальний день матчі зараховуються по три очки, тому я повинен був бути готовий. Я забув поразку, взяв все хороше з того матчу, врахував помилки і намагався зіграти краще. Думаю, я показав відмінний теніс і в парі, і в одиночному розряді. І так, якби знадобилося, я був готовий зіграти і у вирішальному парному матчі.
– Александер, розкажіть про гру проти Тейлора Фрітца. І як себе почуває ваша спина?
Александер Звєрєв: У Тейлора потужна гра. Коли він у формі, він може завдати шкоди будь-кому. Він здатний конкурувати з найсильнішими, тому він дуже небезпечний суперник. Я зробив все, що міг сьогодні. Був близький до перемоги в другому сеті і тай-брейку. Але, на жаль, не судилося.
Що стосується спини – після US Open я два тижні не грав, взагалі нічого не робив. Мені зробили дві ін’єкції. Поки все добре. Сподіваюся, так буде і надалі.
– Гравці, ви працюєте зі своїми командами протягом року. Чи було корисно провести цей тиждень з новими людьми, їхніми думками: Янником, Тімом і партнерами? Що ви винесли з цього?
Каспер Рууд: Не знаю, кому саме це питання, але добре, я відповім (сміється). Звичайно, це було корисно. Янник представляє одне покоління тенісу, Тім – інше, ми з хлопцями – ще молодші. В результаті у тебе є 16 очей, які спостерігають за твоєю грою. Це дуже цікаво. Мені сподобалося спостерігати за матчами, перебуваючи на корті, адже на звичайних турнірах ми цього майже не робимо. Я намагався вчитися – і у суперників, і у партнерів по команді.
Яннік дав нам багато цікавих ідей. У роздягальні ми навіть написали його цитату: «Щастя – ключ до успіху. Що б ти не робив – роби це із задоволенням». І це дійсно працює. Адже саме тоді ми показуємо найкращий теніс. Думаю, всім нам варто пам’ятати про це, коли вирушимо до Азії на наступні турніри.
