Тенісист із Монако Валентен Вашеро відповів на запитання ЗМІ після перемоги в півфіналі «Мастерса» в Шанхаї
204-та ракетка світу Вашеро у півфінальному поєдинку переграв серба Новака Джоковіча і став найнизькорейтинговішим учасником фіналу в історії турнірів АТР 1000.
– Валентен, вітаємо. Минуло близько 30 хвилин, можете підсумувати свої почуття від цього неймовірного дня?
– Так, якщо чесно, дуже багато емоцій. Мені потрібно було трохи часу, щоб заспокоїтися, але коли я зайшов до роздягальні, відчинив шафку та увімкнув телефон, то мені було важко стримати сльози, коли побачив усі ці повідомлення від людей з Монако, від моїх друзів, сім’ї, від усіх. Тому, мабуть, зараз у мене знайдеться сто слів, щоб це описати. Для мене це просто неймовірно. І завтра на мене чекає ще один матч.
– Це історична подія: ви перший гравець із Монако, який дійшов до чвертьфіналу, півфіналу, а тепер і фіналу. У рейтингу ви, здається, єдиний гравець із Монако в топ-1000. Розкажіть про це історичне досягнення
– Так, так. В одиночному розряді я єдиний у топ-1000, але у нас є ще двоє хлопців у топ-40 у парному. Так що, загалом, ми зовсім не погана команда в Кубку Девіса. Але, звичайно, це історично. Думаю, я зараз побив усі можливі рекорди. Це дійсно багато значить для мене і для країни. Ми, мабуть, найменша країна у світі. Вона настільки маленька, і в нас не так багато спортсменів. Тому бачити, яку радість я приношу для вболівальників вдома, – у моєму серці це відчувається найособливішим.
– Продовжуючи цю тему, здорово, що Мелані (Мелані-Антуанетта де Массі, президент Федерації тенісу Монако, донька баронеси де Массі) і Давид приїхали підтримати вас. Розкажіть трохи про федерацію, про ту підтримку, яку ви отримували на своєму шляху.
– Так, вони приїхали, але перше, що я зробив після перемоги у чвертьфіналі, то це написав своєму тренеру з фізичної підготовки: «Хочеш прилетіти?» і смайлик. І через 5 хвилин квиток був заброньований. Він прилетів учора ввечері і вже сидів у моїй ложі. Також приїхали Мелані та Давид. Це дійсно допомогло, що в мене було кілька людей у боксі, чесно кажучи. У нас дуже маленька федерація, всього четверо гравців. Але мати чотирьох на такому рівні – це вже божевільний результат для Монако. Ми як невеличка сім’я. Є чимало дітей, які тренуються щодня. І бачити відео, як вони стрибають від радості після моїх перемог – ось це для мене найважливіше, що я відчуваю в серці, як я вже сказав, тому що це радість, яку я приношу людям вдома.
– Учора ви сказали, що буде нереально зіграти з Джоковичем. Як це, коли вдалося перемогти його? Що це означає для вас?
– Як я вже казав, я пропустив еру Федерера та Надаля, бо мав надто низький рейтинг, а вони завершили кар’єру ще до того, як я почав потрапляти на ті самі турніри. Уже сам факт, що я зіграв проти Джоковича, – це неймовірно. Бути на іншій половині корту і при цьому залишатися зібраним – я і сам здивований, як мені це вдалося ментально. Він одразу ж зроби брейк на старті, грав саме так, як я очікував.
Я був дуже радий, що зміг швидко зробити зворотний брейк. Саме тоді матч, власне, і почався. Потім це була справжня битва. Йому 38 років, і те, що він робить у цьому віці – це вже саме по собі нереально. Йому складно фізично. Мені було потрібно тримати той самий рівень, хоч у голові було стільки думок, навіть коли виграв перший сет. Але щоразу, коли вони з’являлися, я зосереджувався тільки на наступному прийомі або подачі. Я дійсно дуже гордий, як впорався психологічно, не зациклюючись на тому, що по той бік сітки був Новак. Так що, так, я дуже, дуже щасливий.
– Розкажіть про те, як вам вдалося так добре керувати матчем, особливо в другому сеті.
– Так, було кілька напружених моментів. Він відмінно почав, відразу зробив брейк. Потім я зробив зворотний брейк, зігравши два хороших гейми. І знову був здивований, як мені вдалося втримати концентрацію на початку. Він трохи допоміг мені, коли я зробив брейк у першому сеті, тоді він провів не найкращий гейм. Ми до цього зіграли три дуже виснажливі гейми, і, думаю, це трохи вплинуло на нього. Я закрив перший сет набагато легше, ніж другий.
Початок другого сету був дивний, були довгі розіграші, висока напруга. У першому сеті я почувався вільно, а ось у другому я відчув набагато більше напруги. Він почав більше рухати мене по корту. Йому треба було це робити, щоб змусити мене помилятися. Я трохи більше перейшов у захист на початку другого сету, але добре, що наприкінці зумів це змінити. Я грав добре в геймі на його подачі за 3:2 або 4:3, наблизився до брейку. Він знову допоміг подвійними на 4:4. Думаю, обидва рази я робив брейки з новими м’ячами – чому так, не знаю. А в останньому геймі, не буду брехати, у мене тряслися руки. Він повертав усе, що міг, мав брейк-пойнт, якщо не помиляюся. Тому я дуже пишаюся собою.
– Ви говорили, що ваш улюблений гравець – це Роджер Федерер. Чи вдалося вам зустрітися з ним тут?
– Ні, поки що ні. Моя дівчина бачила його, напевно, вже разів десять, а я – жодного разу. Не розумію, як так виходить: він завжди не там, де я.
– Ви не просто потрапили в топ-100, а вже увійшли в топ-60.
– Правда? Я не знав.
– Ви тепер 58-й. Розкажіть про цей неймовірний стрибок.
– Так, звісно, це величезне досягнення. Минулого року я був зовсім близько до топ-100, але довелося зробити паузу. Ще до цього турніру, хоч залишалося небагато виступів, я думав, що дістатися до топ-100 все ще можливо. Я планував зіграти в Шанхаї і ще 4-5 «челленджерів» в Азії. Навіть говорив одному другові, коли травмувався в липні і не грав п’ять тижнів, мовляв, я бачу цей виступ у Шанхаї. Це єдиний турнір, на якому я бачу, що можу зіграти, тому що він був найбільшим наприкінці сезону, де можна було потрапити в кваліфікацію. Я був близький до цього. І мене включили в сітку за 24 години до старту кваліфікації.
Можливо, я й уявляв, що зможу тут добре виступити, але точно не настільки добре. Уже кілька перемог було б здорово. Я все ще думав про топ-100 до кінця сезону, і це здавалося можливим. Адже іноді буває: виграєш один «челленджер», з’являється впевненість – і потім ти виграєш 2-3 поспіль. Я був би щасливий навіть на 99-му або 100-му місці. А зараз, коли я як мінімум 58-й, мені ще треба це усвідомити. Але це здорово, тому що тепер я буду грати на всіх найбільших турнірах світу. Я дуже щасливий.
– Більше не треба буде проходити кваліфікації
– Може, ще на кількох турнірах за 58-го місця не потраплю прямо в основу, але в 90% випадків, так, уже не доведеться.
– Є шанс, що у фіналі ви зіграєте проти свого двоюрідного брата. Які емоції з цього приводу?
– Не знаю, який зараз рахунок? Так, шанс ще є. Я маю дати всі інтерв’ю, але щойно зможу, то піду подивитися, звісно. Тому що якщо він виграє, то я точно буду в його боксі в цей момент. Як я вже казав, наш сімейний чат зараз просто трохи неконтрольований у ці дні (сміється).
У фіналі «Мастерса» в Шанхаї суперником Валентена Вашеро буде його двоюрідний брат Артур Ріндеркнеш, який в іншому півфіналі переміг Данила Медведєва.
