Тенісист із Монако прокоментував свій сенсаційний титул на «Мастерсі» в Шанхаї
Валентен Вашеро став найбільш низькорейтинговим чемпіоном турніру серії ATP 1000. У фіналі змагань у Шанхаї 204-й номер світового рейтингу переграв Артура Ріндеркнеша і завоював свій дебютний титул ATP. Вашеро заробив за цю перемогу 1,12 мільйона доларів США, що майже вдвічі перевищує суму його призових за всю кар’єру, і в понеділок дебютує в топ-40 світового рейтингу.
На шляху до трофея тенісист здобув 9 перемог поспіль (стартував у кваліфікації) і обіграв трьох суперників із топ-20 – Александра Бублика, Хольгера Руне та Новака Джоковича.
– Валентен, сьогодні особливий день для вас. Ви стали чемпіоном «Мастерса», але, крім того, вранці зустріли Роджера Федерера. Чи сказав він вам щось особливе?
– Так, я справді зустрів Роджера сьогодні вранці і, чесно кажучи, це було навіть важливіше за фінал (посміхається). Він сказав мені кілька дуже теплих слів, і, звичайно, це багато для мене означає. Побачити, що він був на трибунах і дивився весь матч – це щось дійсно особливе.
– Учора ви говорили, що вийшли на корт із відчуттям, ніби це тільки перше коло. Але сьогодні ми бачили ваші емоції – особливо в третьому сеті, де ви грали блискуче на подачі. Як ви себе почували під час цього фіналу?
– Звичайно, сьогоднішній день був особливим, тому що це ж фінал. Для будь-якого турніру це інше відчуття. На іншому боці корту стояв Артур – мій двоюрідний брат, і це теж було непросто. Але ми обидва вийшли на корт з метою перемогти. Саме це роблять професійні тенісисти. Він грав краще за мене якийсь час, але я щасливий, що зміг усе перевернути. У третьому сеті я, мабуть, показав свій найкращий теніс за весь тиждень.
– Третій сет виглядав бездоганно: 17 чисто виграних м’ячів, лише 2 невимушені помилки, 16 із 18 виграних очок на подачі. Це, можливо, найкращий сет у вашій кар’єрі?
– Так, можливо. Я повертав практично все. Не знаю, який у мене був відсоток перших подач, але, здається, більшість я влучав. І, судячи зі швидкості, це були мої найпотужніші подачі за весь турнір. Радий, що все зійшлося саме в цьому моменті, тому що Артур теж грав неймовірно і прекрасно подавав.
– Чи можете ви описати словами, що для вас означає ця перемога?
– Якщо чесно, я навіть не розумію, чому зараз сиджу тут. Це божевілля. Думаю, усвідомлення прийде через кілька днів, а зараз я просто хочу насолодитися моментом.
Після церемонії нагородження я дуже розчулився: стояти поруч з Артуром, пережити це разом. Це нереальні емоції і для нас, і для нашої родини. На жаль, переможець тільки один, але, на мою думку, сьогодні виграла вся наша сім’я і сам теніс. Історія, яку ми створили, просто неймовірна.
– Розкажіть про ваші враження від тижня в Шанхаї. Що було найважчим під час цього турніру?
– Як багато хто знає, коли я прилетів сюди, я навіть не був упевнений, що зможу зіграти. Я був лише 22-м у списку запасних. Ризикнувши приїхати, потрапив у сітку тільки за день до початку.
Випробувань було багато. У першому колі кваліфікації я поступався 7:6, 4:3 і відіграв брейк-поїнт. Те ж саме було і в другому колі. Потім у матчі проти Бублика я теж програвав після першого сету.
Загалом я виграв шість матчів, у яких програвав на старті. Тож випробувань справді вистачало, і я просто щасливий, що впорався з усім цим. Навіть зараз не вірю, що сиджу тут.
– Тепер ви в топ-40. Це новий етап у вашій кар’єрі. Які цілі ви ставите перед собою далі?
– (Сміється.) Я навіть не знав, що вже 40-й! Це здорово. Перед турніром я ставив собі за мету потрапити в топ-100 до кінця сезону. Це здавалося майже нереальним, тому що ми всі знаємо, як важко навіть виграти один «челленджер».
Але ще влітку я думав про цей турнір, він був найбільшим шансом перед завершенням року. Я знав, що якщо хочу досягти мети, маю зіграти тут добре. І, як бачите, вийшло навіть краще, ніж я міг уявити.
– Яке враження залишила публіка в цей вечір? І які ваші плани після цього тріумфу?
– Атмосфера була неймовірною. Я грав останні чотири матчі на центральному корті й кожен із них виграв. Перший матч там, проти Таллона Грікспора, вже був нереальним моментом, а тепер – просто неймовірно.
Сьогодні був великий тиск, тому що це фінал і багато емоцій. Ми з Артуром намагалися подарувати вболівальникам найкраще шоу. Усе вирішилося, коли я зумів трохи додати в другому сеті. Трибуни шалено підтримували, і я дуже вдячний фанам за це. Тепер хочу просто поїхати додому, побачити сім’ю, друзів, відсвяткувати. Але сезон ще не завершено, тож скоро повернуся до гри.
– Як почувалися, коли виграли титул на очах у Роджера Федерера?
– Не буду брехати, що після деяких розіграшів я навіть краєм ока дивився, як він реагує (посміхається).
Було дивно бачити його на трибунах. Коли його показували на екрані, стадіон вибухав голосніше, ніж після деяких розіграшів. Це показує, наскільки він важливий для тенісу. Учора я грав проти Новака, сьогодні зустрів Роджера… Навіть якби не було титулу, цей тиждень уже був би божевільним.
– Наприкінці фіналу Артур відчув судоми. Як він зараз? І чи зможете ви як родина відсвяткувати цю історичну подію разом?
– Так, із ним усе гаразд, це були просто судоми. Тиждень був дуже виснажливим; спекотно, волого. Ми обидва дуже втомилися. Шкода, що святкувати разом не вийде. Я повертаюся в Монако, він – на північ Франції, в Париж. Але думаю, ми ще побачимося наприкінці сезону.
Мені шкода, що його команда не змогла приїхати – ні тренера, ні дружини, ні фізіо, тільки його друг. Було б чудово, якби він міг поділитися цим моментом із ними.
– Ви підняли прапор Монако одразу після перемоги. Це було дуже емоційно. Що ви відчували в цей момент?
– Я ще не встиг переглянути всі відео, але чув, що в тенісному клубі в Монте-Карло була велика вечірка – усі дивилися матч. І я просто гордий, що зміг зробити це для своєї країни.
Ми – маленька країна, у нас небагато гравців, але тепер у нас є чемпіон «Мастерса» в одиночному розряді, два титули в парі, фінал Grand Slam у Хьюго Ніса. Те, що ми зробили для Монако – це щось неймовірне. Сподіваюся, ми змусили всіх пишатися нами.
