Тренер і зведений брат Валентена Вашеро Бенжамен Баллере прокоментував історичну перемогу свого підопічного у фіналі «Мастерса» в Шанхаї
– Бенжамен, вітаємо вас і вашу команду. Можете описати, що ви відчуваєте зараз?
– Почуття просто неймовірні. Валентен став чемпіоном турніру ATP 1000. Навіть просто виграти турнір ATP – це вже досягнення, про яке багато гравців з довгою кар’єрою можуть тільки мріяти. Але те, що він зробив цього тижня – це щось неймовірне. Ми знали, що він може грати на високому рівні, але те, що сталося, перевершило всі очікування. Ми не могли повірити, що він дійсно зможе виграти цей турнір. І з кожним матчем його гра тільки поліпшувалася.
Якщо згадати кілька днів тому – то він переміг Махача, потім мав грати проти Сіннера. Ми тоді говорили: “О, здорово! Він зіграє з Янніком. Навіть якщо програє, це вже хороша історія, чудовий турнір”.
Потім Сіннер знявся, і Валентен зіграв ще один матч, потім ще один… А потім – Джокович! І ми подумали: “Неймовірно. Він отримає шанс зіграти з Новаком хоча б раз у житті”. І він не просто зіграв, а переміг. Нехай навіть Джокович грав не на 100%, але все одно це перемога. А фінал проти Артура – це вже як у кіно, справжня казка. Саме так ми почуваємося зараз – ніби всередині казки.
– У третьому сеті Валентен зіграв фантастично: 17 віннерів, лише дві невимушені помилки, 16 із 18 виграних очок на подачі. Це, мабуть, найкращий сет у його кар’єрі?
– Думаю, на початку матчу Артур грав краще: мав більше енергії, грав агресивніше. Другий сет був дивним – багато подач, небагато розіграшів. Але десь із рахунку 4:3 у другому сеті почалася магія. Те, що Валентен показав наприкінці другого і в третьому сеті – це було щось неймовірне.
Я вже бачив його в стані, коли він перетворюється на справжню «фізичну машину», але зробити це у фіналі «Мастерса» на центральному корті Шанхая – зовсім інше. І він не просто провів два-три гейми на цьому рівні, а майже цілу годину. Наприкінці матчу в нього було вісім брейк-поїнтів у третьому сеті – усе могло закінчитися навіть із рахунком 6:1. Але Артур боровся, і за рахунку 4:3 ти ніколи не можеш бути впевнений, що все закінчено.
Я тоді подивився на Жюльєна, нашого тренера з фізпідготовки, і сказав: «Ти уявляєш, який сет він зараз зіграв, щоб виграти цей турнір?». Це було щось неймовірне.
– Якщо трохи повернутися назад: ви почали працювати разом кілька років тому, але між вами більше, ніж просто співпраця тренера і гравця. Ви раніше тренували топових тенісистів. Що ви тоді говорили Валентену про цілі та про його потенціал?
– Коли Валу виповнилося 18, він мав зробити вибір. Він хотів бути професійним гравцем, але тоді був ще не готовий – ні фізично, ні ментально. Він був дуже худий, ще не сформований.
Ми поговорили в сім’ї й порадили йому їхати до США в коледж, щоб тренуватися, дорослішати, працювати з хорошим тренером. Його наставником став Стів Дентон. Він нас послухав. Я тоді теж займався своєю тренерською кар’єрою. Мав можливість працювати з чудовим гравцем Жилем Мюллером. Ми провели разом два з половиною чудових роки і я багато чому навчився. Потім працював із П’єром-Югом Ербером майже п’ять років, і це теж фантастичний досвід. І ось після цього я знав: коли Вал повернеться з коледжу, і якщо він все ще захоче стати професіоналом, я допоможу йому.
Тому що він мій брат. І неважливо, наскільки ти талановитий, якщо працюєш щиро і викладаєшся повністю, то треба йти до кінця. Неважливо, це топ-200 чи топ-50 – головне, щоб ти досяг свого максимуму.
Ми почали з нуля влітку 2021 року. І саме тому сьогоднішні емоції такі сильні – це був довгий шлях, із втратами віри, з болісними поразками. Коли працюєш із братом – це ще важче. Але сьогодні, після того, як Валентен став чемпіоном «Мастерса», я розумію, що все це було не дарма.
– Ви щойно зробили історію для Монако. Як реагують люди вдома, що зараз відбувається там?
– Не знаю точно, бо я тут, із вами (сміється). Але друзі вже писали, що в Монако просто божеволіють! І думаю, саме тому Вал виграв цей турнір, тому що він дуже любить свою країну. Сім’я, країна – це для нього все. Протягом тижня він отримував безліч повідомлень, підтримки, любові від уболівальників. І це реально допомогло. Коли він вигравав важкий матч, то він знав, що за ним стоїть уся країна. Це не одна причина, а мільйон дрібних чинників, і Монако – один із них.
– Тепер ви фактично в новій реальності. Ви не могли уявити такого сценарію. Що далі? Які ваші плани на найближчий час?
– Далі турніри, на яких Валентен завжди мріяв грати. Великі та справжні турніри. Ми вже після матчу сказали один одному: “Це неймовірно, але ми не зупиняємося. Йдемо далі”. Я сказав йому прямо на корті: “Фантастично. Але тепер продовжуємо. Повний вперед”. Ось так ми і працюємо – граємо на 100%, не озираючись. Просто працюємо і дивимося, куди це приведе.
– І нарешті, Валентен піднявся не просто в топ-100, а одразу в топ-50 – після тижня, який він почав на 204-му місці. До речі, це особисто ваш найвищий рейтинг. Як ви це сприймаєте?
– Так, 204 – це був мій найкращий результат, і тепер Валентен із тим самим рейтингом виграє «Мастерс». Навіть не знаю, що сказати. Коли ми ставили цілі, то не обмежувалися топ-100. Ми говорили: «Йдемо далі – топ-50, топ-30». Треба мати амбіції. Іноді, звісно, віра слабшає. Тоді наше завдання як команди – підтримати його, нагадати, що він може. Бо в тенісі ти програєш щотижня, і треба знову і знову вірити. Ми завжди йшли маленькими кроками, без стрибків. Але цей тиждень – це вибух, справжній прорив. І все одно – ми не зупиняємося.
