Тенісист із Монако Валентен Вашеро поспілкувався з журналістами Corriere della Sera за кілька днів після своєї сенсаційної перемоги на «Мастерсі» в Шанхаї
– Перемога на «Мастерсі» у статусі 204-ї ракетки світу, у фіналі проти двоюрідного брата Артура Ріндеркнеша в Шанхаї. Що ви відчуваєте зараз, коли емоції вщухли?
– Частина мене починає усвідомлювати, що сталося, інша – все ще спантеличена.
– В аеропорту вас зустріли як героя.
– Сім’я, друзі зі школи та з тенісного клубу – це був один із найзворушливіших моментів.
– Години перед фіналом. Ви з Артуром більше кузени чи суперники?
– Ми розминалися разом, але ще перед цим поснідали разом. Це був хороший момент, який залишиться між нами.
– Ваші обійми після півфіналів облетіли соцмережі.
– Я більше нервував під час його останнього гейму проти Медведєва, ніж у будь-якому зі своїх матчів. Ми багато часу проводили разом у дитинстві, потім в університеті в Техасі. І ніколи раніше не грали один проти одного!
– Ваш кумир, Роджер Федерер, був на трибунах під час фіналу
– Якщо чесно, після деяких розіграшів я піднімав погляд вгору, щоб побачити його реакцію. Я познайомився з ним перед матчем і це було просто фантастичне відчуття.
– Ви вигравали «челленджери» в Індії та Таїланді, а тепер – у вологому Шанхаї. Ви – майстер гри в екстремальних умовах?
– Я все життя проводив, коли спекотно і волого: у Монте-Карло, але також у Техасі. У Шанхаї акліматизація була складною, але я швидко звик. Часто грав уночі, коли більш волого, але менш спекотно. Для мене це ідеальні умови.
– Ви вже готувалися грати проти Янніка Сіннера?
– Я думав: «Матч із Янніком – це найкраще, що може трапитися». Я стежив за його матчем проти Грікспора. Коли він знявся, я сказав собі, мовляв, тепер у мене буде більше шансів. І все склалося добре.
– Ви часто бачитеся з ним у Монте-Карло?
– Ми ніколи не тренувалися разом, але були на сусідніх кортах. Часто перетинаємося в залі, у роздягальні: він чудова людина, завжди бажає мені удачі перед турнірами, навіть коли це «челленджери». Сподіваюся скоро зіграти проти нього, для мене це була б честь.
– Ви зустрічалися з Князем Альбером II?
– Учора він зробив мені гарний сюрприз, я не очікував. Він стежив за моїм турніром і після фіналу зателефонував мені.
– Понад мільйон доларів за один турнір: на що підуть ці гроші?
– Візьму маму й тата на Australian Open у січні. Ці гроші допоможуть мені оплатити роботу команди, купувати кращі квитки на літаки, запрошувати більше людей на турніри. Словом, трохи більше насолоджуватися всім цим.
– Жодних особистих забаганок?
– Може, куплю кілька речей, але нічого дорогого, тому що я не люблю витрачати гроші даремно.
– Тепер ви 40-й у світовому рейтингу. Наступна мета?
– Після «Мастерса» логічно, що це має бути турнір Grand Slam, правда? Але я ніколи не думав, що виграю «тисячник», а що вже говорити про «мейджор». Виграти в Монте-Карло – це була б мрія. Ще буде час подумати, а зараз я просто хочу насолоджуватися цим моментом.
