П’ята ракетка світу Джессіка Пегула розповіла про несподіваний допінг-тест під час Фіналу Кубка Біллі Джин Кінг
Американська тенісистка в подкасті The Player’s Box, який вона веде з колегами по збірній США, поділилася неприємним досвідом зі свого виступу в Шеньчжені на командному турнірі. Збірна США тоді перемогла Казахстан у чвертьфіналі, обіграла Велику Британію в півфіналі і вийшла у фінал, де поступилася чинним чемпіонкам команді Італії.
Пегула розповіла, що відразу після церемонії відкриття турніру її викликали на раптовий допінг-тест просто перед її матчем проти Олени Рибакіної.
“Я залишила церемонію і пішла розминатися, тому що Емма Наварро грала перший матч переді мною. Тому після церемонії я пішла на [тренувальний] корт, а приблизно за 45 хвилин, коли вже закінчувала розминку, до мене підходить жінка і каже: “Вам потрібно пройти допінг-тест”.
Американка пояснила, що її матч мав розпочатися одразу після поєдинку Наварро проти Юлії Путінцевої, тому часу було обмаль.
“Це було після першого сету матчу Емми, і я кажу: “Я не розумію, мені ж треба зараз виходити грати. Я можу бути на корті вже за півгодини. Мені треба переодягнутися, підготуватися”, – розповіла тенісистка.
За словами Пегули, через стислі терміни вона навіть посперечалася з представником антидопінгового контролю. Вона мала надати зразок сечі перед виходом на корт.
“Потім прийшов чоловік і каже: “Ні”. Це було просто безумство. Я повинна була здати сечу. Якщо я йду в туалет – це має бути мій зразок до матчу. Але якщо я піду в туалет під час гри, цей зразок уже не зараховується”.
Пегула зазначила, що правила тестування під час Billie Jean King Cup Finals відрізняються від тих, до яких вона звикла, і це тільки додало плутанини.
“Це був якийсь дикий набір правил, я взагалі не розуміла, що відбувається. Я сказала: “Добре, я піду, але чому ви не підійшли годину тому, коли в мене ще був час?”.
Тенісистка також згадала минулорічні допінгові справи Янніка Сіннера та Іги Швьонтек, зазначивши, що дуже ретельно ставиться до будь-яких препаратів, які вона п’є.
“Якщо приймаю щось, то дуже уважно все записую, навіть “Адвіл” або “Тайленол” [знеболювальні та жарознижувальні], тому що ніколи не знаєш, що може статися. Читаєш усі ці історії – і стає страшно. Це такий стрес. До того ж, тобі навіть не надсилають повідомлення, що ти «чистий». Думаю, тебе інформують тільки тоді, якщо ти провалив тест. Це нервує”.
