Легенди італійського тенісу, журналісти та тенісні функціонери висловилися з приводу рішення другої ракетки світу не брати участь у фінальній частині командного турніру в листопаді в Болоньї.
Нагадаємо, що напередодні оголошення складів, друга ракетка світу Яннік Сіннер під час медіа-дня у Відні заявив, що прийняв рішення пропустити командний турнір, оскільки хоче отримати додатковий тиждень підготовки до нового сезону, щоб добре стартувати в Австралії. Збірна Італії разом з Янником Сіннером вигравала Кубок Девіса в останні два сезони.
Анджело Бінагі, президент Федерації тенісу і паделу Італії:
“Хоча це для нас дуже болісно, ми розуміємо і поважаємо рішення Яніка, яке було прийнято в кінці довгого і напруженого сезону, протягом якого він знову довів, що є надзвичайною точкою опори для всього італійського тенісу. Кубок Девіса – це символ гордості та приналежності, і ми впевнені, що незабаром він знову одягне синю форму з тією ж пристрастю і рішучістю, що й завжди”.
Нікола П’єтранджелі, колишня 3-я ракетка світу, дворазовий переможець Ролан Гаррос в одиночному розряді, дворазовий чемпіон Кубка Девіса і екс-капітан збірної Італії в КД:
“Це ляпас країні. Це розчарування для всіх нас. Я не розумію, коли він говорить про складний вибір – йому ж потрібно в теніс грати, а не воювати. Коли у мене була можливість грати в Кубку Девіса, я прагнув до цього, адже мета спортсмена – одягти синю форму збірної. Але, на жаль, я говорю про іншу епоху. Сподіваюся, що під час Кубка Девіса він не поїде грати кудись ще…
Відмова Сіннера – це неприємно. Мені дуже шкода, навіть за нього самого. Він стає в один ряд з тими, хто думає тільки про гроші, а не про вболівальників. Раніше, якщо хтось не міг – приносив медичну довідку. Не знаю, чому він так вирішив, але мав сказати про це на початку сезону, а не менше ніж за місяць до Кубка, що він відчуває тиск. Може, він ще здивує нас. Буду сподіватися до останнього. Кожен спортсмен мріє грати за збірну. Кубок Девіса – це світовий чемпіонат. Немає нічого кращого, ніж грати за свою країну«. (АNSA; Repubblica)
Коррадо Барадзутті, колишня 7-а ракетка світу, переможець Кубка Девіса, екс-капітан збірної Італії в КД:
“Сіннер не раз демонстрував свою відданість синій формі. Якщо цього року він вирішив пропустити Кубок, як і багато інших, його вибір потрібно поважати. Особисто я ніколи не відмовлявся від виклику до збірної. Але це цілком гідне рішення. Цей хлопець завжди показував готовність грати. Якщо цього року він вирішив відмовитися з особистих або фізичних причин, ми повинні це прийняти. Йому нема чого доводити”. (Tennis World Italia)
Паоло Бертолуччі, колишня 12-та ракетка світу, переможець Кубка Девіса, тенісний коментатор:
“Було відчуття, що після двох перемог поспіль цього року він не зіграє. В останні роки ми часто бачили, як великі гравці відмовлялися від участі в Кубку – від Федерера до Джоковіча, Надаля і Алькараса. У сучасному тенісі Кубок Девіса має все менше значення, це вже змагання другого плану. Головне – «мейджори», саме їх прагнуть виграти великі тенісисти. Потім – «Мастерс», які є підготовкою до «мейджорів» і важливі через гроші та рейтингові очки. Кубок Девіса йде далі. Відмова Сіннера – не перша і не остання, яку ми побачимо” (Il fatto Quotidiano)
Адріано Панатта, колишня 4-та ракетка світу, переможець Ролан Гаррос і Кубка Девіса, телеексперт:
“Є моменти, коли я відчуваю себе динозавром, що говорить, і коментування рішення Сіннера не грати у фіналі Кубка Девіса – один з них. Для мене, для Паоло, для Коррадо і Тоніно, а перед нами – для П’єтранджелі та інших – це навіть не спало б на думку. Кубок Девіса був у центрі наших планів, все інше оберталося навколо нього. Сьогодні це вже не так.
Можу сказати Сіннеру: мені шкода, я б доклав зусиль, хоча б щоб уникнути суперечок, які тепер неминучі. Але чи можу я його звинувачувати, коли він каже, що його пріоритет – добре почати 2026 рік і що тиждень відпочинку може мати значення? Сьогодні тенісисти – як генеральні директори власних компаній. Вони, як солдати, які повинні підготувати місію. Сіннер вже двічі вигравав Кубок Девіса, тепер йому потрібна пауза, щоб відновити амбіції – виграти турніри Grand Slam, змагатися на рівних з Алькарасом, повернути собі першу сходинку. Це його пріоритети. Було б легше, якби теніс зрозумів зміни, що відбуваються. Фінал Девіса занадто близький до Підсумкового турніру, календар цьому не сприяє. Теніс потрібно переосмислити. І ніколи не буде пізно це зробити”. (Corriere della Sera)
Джанні Валенті, журналіст «Gazetta»:
“Це удар по серцю для вболівальників, які чекали історичного «тріо» після двох перемог поспіль у Малазі. Ще болючіше те, що цього року Кубок Девіса пройде в Італії. Сіннер пояснив своє рішення необхідністю підготуватися до наступного сезону, починаючи з Australian Open. Він додав, що Кубок вже вигравав двічі, мовляв, поки що вистачить.
Але чому? Цього ніколи не вистачить. Чемпіони, такі як Рафа Надаль або Джон Макінрой, вигравали цей трофей п’ять разів і завжди боролися за нього, коли він був ще більш виснажливим. Цього разу особистий інтерес другої ракетки світу переважає над командним духом. Так, йому потрібен відпочинок, останні місяці показали його певну фізичну вразливість. Але національна збірна – це завжди збірна, щось вище особистого. Ця форма дає унікальні емоції, вона об’єднує країну. Знову виграти на ATP Finals – важлива мета, але тріумф у Кубку Девіса мав би ще більшу цінність. Щиро сподіваюся, що Янник все ж передумає. Чемпіон тільки виграв би від цього.
Уявіть, як було б – виграти третій Кубок поспіль вдома, перед своїми фанатами, можливо, у фіналі проти Іспанії та Алькараса. Італія без свого лідера має хорошу команду. Але, дорогий Янник, зупинись і подумай між матчами. Великі люди – це ті, хто вміє переглянути своє рішення, навіть якщо воно здається остаточним”.
Джандоменіко Крапіс, журналіст «Il fatto Quotidiano»:
“Я завжди розумів його рішення, хоча іноді і з трудом, але цього разу Сіннера виправдати неможливо. І він за це заплатить – своєю репутацією, ставленням фанатів і громадською думкою. Цього разу, не знаю, хто йому порадив, але порадив дуже погано. Друга ракетка світу ризикує вступити в конфлікт з частиною вболівальників і спортивної спільноти. Особливо після того, як всі ще мають перед очима демонстрацію розкоші в Ер-Ріяді – його гігантський гонорар і золота ракетка вагою 4 кг, яка сама коштує 400 тисяч євро. Гроші – це добре, але форма збірної Італії вимагає не грошей, а серця. І заслуговувала хоча б трохи більшої відданості”.
К’яра Дзукеллі, журналістка «Corriere dello Sport»:
“Він – друга ракетка світу, колишній перший номер, найуспішніший італійський тенісист в історії, один із тих, хто вже у 24 роки приніс країні найбільше слави. І все ж його (передбачуване) рішення сказати «ні» третьому поспіль Кубку Девіса викликало шквал суперечок. Наче двох попередніх перемог, де він був головним героєм, недостатньо, щоб довести його відданість синій формі.
Сіннер чудово знав, що його вибір наробить галасу, але сподівався, що дві вже здобуті перемоги дозволять йому спокійно зробити паузу. Та, очевидно, не для всіх. Його рішення – це просто інше планування: Фінал Кубка Девіса завершується 23 листопада, і бажання зосередитися на підготовці до Australian Open після двох тріумфів – цілком логічне та виправдане.
Панатта каже (популярна, але неточна думка), мовляв, Алькарас гратиме в Болоньї. Так, але Карлітос ніколи не вигравав цей трофей – він цього прагне, навіть хоче зробити тату з його символом. У нього всього 8 матчів за Іспанію. А у Сіннера – 19 за Італію, удвічі більше. Може, цього вистачить, щоб вгамувати безпідставні суперечки останніх днів”.
Луїджі Гарландо, журналіст «Gazetta»:
“Саудівській Аравії – так, а Кубку Девіса – ні? Ну ж бо, Янніку, зроби другу подачу. Гаразд, Янніку, ти влучив у сітку першим м’ячем. «Я не братиму участі у Фіналі Кубка Девіса». Тепер зосередься на другому м’ячі, вдар по корту сто разів, як Джокович, і глибоко вдихни. Ще є час подумати.
А тим часом поговори з Ноле. Він дав тобі найціннішу пораду, як покращити свою гру. Можливо, ти зрозумієш, що не все багатство вимірюється в каратах. Він розповість, яку радість відчув у фіналі Олімпійських ігор у Парижі, коли, доклавши найважчих зусиль у своєму житті, зумів перемогти молодого Алькараса. Це золото відрізняється від золота твоєї арабської ракетки, бо воно належить усьому народу. Ноле грав би в національній команді навіть на одній нозі. Будьмо чесними, Янніку, ніхто не називає тебе дезертиром, ніхто не заперечує твоє священне право розпоряджатися своєю кар’єрою і здоров’ям так, як ти вважаєш за потрібне. З твоєю командою, як ти кажеш.
Ми будемо продовжувати любити тебе і божеволіти від твоїх звершень, але дозволь нам трохи розчаруватися. Це «твоя команда», також італійська команда, яку ти вивів на вершину світу і яка чекає на твоє повернення. «Я вже двічі вигравав Кубок Девіса», – кажеш ти. Ти вже вигравав золоту ракетку, то ти не повернешся до Ер-Ріяда за ще 6 мільйонами доларів? Якщо виграєш ще один Вімблдон, ти ніколи більше не поїдеш до Лондона? Паста, кава… Кожні 5 хвилин ти рекламуєш італійський продукт, зроби це і з тенісом. Ті, хто тебе любить, чекають на тебе. Яка користь від мільйонів, якщо не можна дозволити собі вибір серця? Ще є час подумати про це”.
