Легенда американського тенісу Серена Вільямс поспілкувалися з медіа напередодні вручення премії принцеси Астурійської в галузі спорту в іспанському місті Ов’єдо
– Серено, як вам візит до Іспанії та відчуття від отримання нагороди принцеси Астурійської?
– Це честь і щастя бути тут. Я досі не можу повірити в це. Це визнання в усьому світі. Я дуже вдячна. Ще не встигла побачити місто, тільки трохи прогулялася, але вчора ми чудово повечеряли – кухня тут просто неймовірна!
– Ви часто згадуєте свого батька. Яку роль він зіграв у вашій кар’єрі?
– Мій батько – головна причина, чому моя сестра Вінус і я почали грати в теніс. Це була саме його ідея. Він хотів, щоб у нас було краще життя, ніж у нього. І ми це зробили. Ми дуже багато працювали, слухали його і нашу маму.
Моя кар’єра – це подорож і здійснення мрії. Я побувала в усіх куточках світу завдяки тенісу. Він приносив мені неймовірну радість, хоча інколи й великий сум. Але теніс навчив мене дисципліни, наполегливості, він дав мені стільки всього. Усе почалося завдяки моєму батькові.
– Ви неодноразово говорили, що спадщина для вас важливіша за перемоги. Що маєте на увазі?
– Кар’єра спортсмена дуже коротка, тому з часом стає важливішим не те, скільки ти виграв, а що ти залишиш після себе. Для мене це завжди було ключовим. І я не маю на увазі кількість трофеїв. Я кажу про внесок у сам спорт. Мене особливо бентежило питання рівної оплати між чоловіками і жінками.
Коли я тільки починала свою кар’єру, я працювала так само важко, як і чоловіки, але отримувала менше. На турнірах Grand Slam нам не платили однаково. Я тоді подумала: це несправедливо. Ми заслуговуємо тих самих призових. І вирішила боротися. Це стало моєю місією.
Треба було говорити вголос. Спортивне життя коротке, і його потрібно використовувати як трамплін, щоб допомогти наступним поколінням. Я завжди намагалася віддячити за те, що мені дала кар’єра.
– Вас запитали про політику в США. Ви уникаєте таких тем?
– Надаю перевагу пропустити це запитання (сміється). Я просто вдячна за те, що живу. Не хочу втручатися в політику.
– Теніс часто вважають елітним видом спорту. Чи справді він недоступний для дітей, які не мають фінансової можливості?.
– Думаю, зараз теніс став трохи доступнішим. Я завжди розповідаю свою історію: я з сім’ї без великих статків. Ми не мали великого будинку, не мали доступу до тенісного клубу.
Тому я б сказала будь-якій дівчинці чи хлопчику: не дозволяй грошам тебе зупинити. Якщо хочеш грати – можеш. Так, потрібна підтримка, але якщо ти працюєш, якщо ти талановитий, вона прийде.
Працюй, вчися, використовуй технології. Якщо тобі подобається якийсь тенісист – переглядай його матчі, вчися. Тепер це просто і дешево. Завдяки технологіям теніс став набагато доступнішим, ніж був колись.
– Ви добре знайомі з іспанським тенісом. Як оцінюєте нинішнє покоління?
– Звичайно, я знаю іспанський теніс дуже добре. Іспанці багато років залишаються на вершині. Є Рафа Надаль, але є й інші чудові гравці. Карлос Алькарас робить неймовірні речі. Я його віддана фанатка. Завжди вболіваю за нього, коли він грає.
– Чи може Карлос Алькарас перевершити рекорд Новака Джоковича за кількістю титулів Grand Slam?
– На цьому етапі можливо все. Коли починав Федерер, ніхто не думав, що він перевершить Сампраса, але він це зробив. Потім Рафа, потім Джокович. Карлос дуже молодий, у нього серйозні суперники, але, звичайно, це можливо. Рекорди існують, щоб їх перевершували.
– Який момент ви вважаєте найособливішим у своїй кар’єрі?
– Без сумніву, перемога на Відкритому чемпіонаті Австралії 2017 року. Я була на другому місяці вагітності і все одно виграла турнір. Не думаю, що багато хто міг би це зробити. Я й сама не знаю, як мені це вдалося.
Єдине, що робить цей момент трохи сумним – це те, що у фіналі я перемогла свою сестру. Вона вже знала, що я вагітна. Думаю, якби не це, можливо, все склалося б інакше – і для неї, і для мене.
– І нарешті: якою ціною даються великі перемоги?
– Чемпіони завжди платять свою ціну – і це не завжди весело і позитивно. Але цей шлях того вартий.
