Британський гонщик Енді Грін встановив світовий рекорд швидкості для автомобіля з водневими двигунами внутрішнього згоряння, розігнавши JCB Hydromax до середньої швидкості 406,320 милі на годину, або 653,909 км/год, на солончаку Бонневілль у штаті Юта. Як повідомляє редакція сайту Komentator з посиланням на офіційне повідомлення FIA та дані виробника JCB, результат був отриманий за підсумками двох заїздів у протилежних напрямках.
Під час першого проходження дистанції JCB Hydromax показав середню швидкість 400,623 милі на годину, а під час другого — 412,135 милі на годину. Відповідно до процедури FIA, підсумковим результатом стала середня швидкість двох заїздів — 406,320 милі на годину. Федерація підтвердила новий попередній світовий рекорд у категорії автомобілів із водневими двигунами внутрішнього згоряння; остаточна ратифікація має пройти через Комісію FIA з рекордів наземної швидкості.
Як Енді Грін встановив новий рекорд
Рекордний заїзд відбувся 11 серпня 2026 року на Bonneville Salt Flats — солончаку в американському штаті Юта, який протягом десятиліть використовується для встановлення рекордів наземної швидкості. Енді Грін керував 32-футовим, або приблизно 9,75-метровим, JCB Hydromax із двома водневими двигунами внутрішнього згоряння.
FIA визначила результат за двома проходженнями мірної дистанції. Грін мав виконати по одному заїзду в кожному напрямку, а рекордною вважалася середня швидкість. JCB уточнює, що обидва проходження були завершені в межах однієї години.
Основні показники рекордного заїзду:
- перший прохід — 400,623 милі/год;
- другий прохід — 412,135 милі/год;
- середній результат — 406,320 милі/год, або 653,909 км/год.
Саме середній результат двох проходжень став новим показником у категорії водневих автомобілів із двигунами внутрішнього згоряння.
За дотриманням спортивних, технічних і хронометричних процедур стежили представники FIA разом з Automobile Competition Committee of the United States — національним спортивним органом США — та місцевими фахівцями на Бонневіллі. Перевірки включали технічний огляд автомобіля, контроль безпеки, верифікацію хронометражу та незалежну фіксацію результату.
Попередній рекорд перевищили більш ніж удвічі
До заїзду JCB Hydromax рекорд FIA для автомобіля з водневим двигуном внутрішнього згоряння становив 185,5 милі на годину, або 298,5 км/год. Його встановив BMW H2R у 2004 році. Результат Гріна у 406,320 милі на годину більш ніж удвічі перевищив цей показник.
JCB Hydromax також перевищив показник у 303 милі на годину, який JCB наводить як рекорд для водневого автомобіля на паливних елементах. За даними компанії, це зробило Hydromax найшвидшим водневим транспортним засобом такого типу за зафіксованою швидкістю.
У FIA новий результат зареєстрований у Category A, Group XIV — Class 7 для рекордів із летючого старту.
Що відомо про JCB Hydromax
Автомобіль розробила британська машинобудівна компанія JCB. Його силова установка складається з двох водневих двигунів внутрішнього згоряння, створених на основі серійних моторів компанії для важкої техніки. Загальна потужність системи становить 1600 к.с. — по 800 к.с. на двигун.
Двигуни виробляються на заводі JCB у Фостоні, графство Дербішир, Велика Британія. Компанія повідомляє, що аналогічна технологічна база використовується у водневій будівельній техніці JCB, яка входить до її програми розробки водневих силових агрегатів. Загальні інвестиції JCB у цей напрям становлять 100 млн фунтів стерлінгів.
Принцип роботи залишається схемою двигуна внутрішнього згоряння: водень під тиском змішується з повітрям, після чого суміш запалюється в циліндрах. Associated Press зазначає, що конструкція моторів базується на агрегатах, які JCB використовує у своїй важкій техніці.
Для Hydromax також застосували повний привід через систему з двома трансмісіями та зчепленнями. Під час підготовки інженери окремо працювали над аеродинамікою кузова, підвіскою, системою контролю тяги та стабільністю автомобіля на високій швидкості.
Енді Грін: «Автомобіль був стабільним, міцним і швидким»
Після рекордного заїзду Енді Грін наголосив на ролі автомобіля та команди в досягненні результату.
«Bonneville — духовний дім світового рекорду наземної швидкості, і JCB Hydromax щойно вписав себе в цю історію. Автомобіль був чудовим — стабільним, міцним і швидким», — сказав Енді Грін після встановлення рекорду на Bonneville Salt Flats 11 серпня 2026 року.
Він також назвав встановлення рекорду на водневій машині через 20 років після рекорду JCB Dieselmax великим привілеєм і результатом роботи команди та технологій JCB.
Голова JCB Ентоні Бемфорд пов’язав новий результат із попереднім рекордним проєктом компанії.
«Двадцять років тому ми приїхали до Бонневілля з JCB Dieselmax і показали, що британська інженерія може зробити з дизельною силою. Сьогодні ми зробили це знову — цього разу з двигунами на водні», — заявив Бемфорд після рекордного заїзду.
За його словами, автомобіль використав двигуни на серійній технологічній основі, спорідненій із моторами, які компанія встановлює на свою техніку.
До рекорду JCB Hydromax пройшов серію швидкісних випробувань
Проєкт Hydromax був запущений у 2025 році. У роботі над автомобілем JCB співпрацювала з Prodrive, Ricardo та Xtrac: Prodrive займалася створенням автомобіля, Ricardo брала участь у налаштуванні двигунів, Xtrac — у роботі над трансмісією.
Перед поїздкою до США машина пройшла випробування на базі RAF Wittering у Великій Британії. У червні 2026 року JCB повідомляла про досягнення 208 миль на годину під час британської програми тестів.
Вже на Bonneville Salt Flats 6 серпня Hydromax встановив окремий рекорд SCTA зі швидкістю 368,347 милі на годину під час SpeedWeek. Після цього команда залишилася на Бонневіллі для окремої спроби рекорду під контролем FIA.
Фінальний результат у 406,320 милі на годину став наступним етапом цієї програми і перевищив не лише водневий рекорд, а й попередній дизельний результат самого Гріна.
Грін перевищив власний дизельний рекорд JCB
Енді Грін уже працював із JCB над рекордним автомобілем. У серпні 2006 року він керував JCB Dieselmax на тому самому солончаку Бонневілль і встановив світовий рекорд швидкості для дизельного автомобіля — 350,092 милі на годину.
Через 20 років Hydromax перевищив цей показник на 56,228 милі на годину.
Грін також залишається власником абсолютного світового рекорду наземної швидкості FIA. У 1997 році на автомобілі ThrustSSC із реактивними двигунами він досяг 763,035 милі на годину, або 1227,986 км/год, ставши першою людиною, яка перевищила швидкість звуку на суші. FIA підтверджує, що цей результат залишається чинним абсолютним рекордом.
Новий JCB Hydromax не створювався для перевищення абсолютного результату ThrustSSC. Його рекорд належить до окремої категорії машин, що використовують водень у двигунах внутрішнього згоряння.
Інженерний директор JCB і керівник проєкту Hydromax Раян Баллард після заїзду окремо відзначив роботу команди:
«Цей рекорд належить інженерній команді, яка взяла водневий двигун екскаватора і зробила його найшвидшим у своєму класі на Землі», — заявив Баллард після встановлення рекорду.
Таким чином, 11 серпня 2026 року на Bonneville Salt Flats Енді Грін і JCB Hydromax за підсумками двох контрольованих FIA заїздів показали 406,320 милі на годину — 653,909 км/год. FIA офіційно оголосила результат новим попереднім світовим рекордом для автомобіля з водневим двигуном внутрішнього згоряння, який має пройти процедуру ратифікації Комісією FIA з рекордів наземної швидкості.
Читайте також: У команді Усика відправили чіткий меседж хайтерам: «Він його нокаутує»
