Маріупольці виглядали так, ніби мають якийсь тягар на руках і ногах
Директор збірних України з баскетболу Геннадій Защук поділився з офіційним сайтом Суперліги враженнями від чвертьфіналів плей-офф чемпіонату Суперліги.
Геннадій Защук:
Розпочну з пари «Азовмаш» – «Ферро-ЗНТУ». За ростером «Азовмаш» – одна з найсильніших команд у чемпіонаті Суперліги, але, безумовно, слід враховувати й атмосферу, яка склалася у колективі. Помітно було, що маріупольцям не вистачало мотивації, палаючих очей, тієї самовіддачі, з якою грала запорізька команда. Тому я не можу погодитися з тим, що причини поразки «Азовмашу» насамперед пов’язані зі втомою гравців. Достатньо пригадати четвертий матч, в якому «Азовмаш», як, до речі, й «Ферро», грав другий день поспіль, однак виглядав набагато свіжіше, мобільніше й агресивніше, ніж підопічні Кирила Большакова. Але дводенну паузу між четвертим і п’ятим матчем запорізькі баскетболісти використали значно краще за суперника. Тому, ще раз повторюся, у п’ятій грі мотивація була значно вищою саме в команди із Запоріжжя, яка прагнула перемогти. А маріупольці виглядали так, ніби мають якийсь тягар на руках і ногах. Не минуло й доби, як склалося враження, що команди просто помінялися майками – запоріжці були схожими на маріупольців у четвертій грі, натомість «Азовмаш» нагадував учорашнє «Ферро», поступаючись супернику у швидкості прийняття рішень, мотивації, настрої.
І це дивно, враховуючи, що команда гідно грала в Єдиній Лізі ВТБ, перемігши «Жальгіріс» і вийшовши до Фіналу чотирьох. А тут достроково завершила сезон, навіть не потрапивши до півфіналу чемпіонату Суперліги.
Зауважу також, що мотивації в «Азовмашу» не вистачало насамперед у грі в захисті. Адже остання пов’язана не так із агресивністю чи протидією гравцям із м’ячем, як насамперед – зі зміною гравців, підбором гравців, з організацією проривів тощо. Причому, якщо в четвертій грі Маріуполь мав на 14 зібраних відскоків більше, ніж суперник, що свідчить насамперед про повторні атаки, то у п’ятому матчі вже Запоріжжя мало перевагу в цьому компоненті. Тобто «Азовмаш» грав переважно від нападу й цього виявилося замало для перемоги.
Лава запасних також відчутно довша в «Азовмашу». Але не тільки легіонери підвели клуб, зігравши не на тому рівні, якого від них очікували, а й українці виглядали не надто переконливо. Я просто порівнюю з минулим роком і пригадую, наскільки добре тоді у півфіналі та фіналі зіграв, наприклад, Максим Івшин Цього разу не допоміг ані він, ані Максим Пустозвонов, ані Олександр Скутельник, який, щоправда, значну частину сезону пропустив через травму. Втім, як ми побачили, тренерський штаб «Азовмашу» не поспішав надати достатньо ігрового часу тому ж Івшину. Натомість відзначу, що одним із факторів успіху «Ферро» стала гра Річарда Гуіна, який суттєво посилив гру запорізької команди.
І взагалі, в таких відповідальних матчах надзвичайно важливим є настрій кожного окремого гравця. Гадаю, Кирилові Большакову в цьому плані вдалося досягти значно більшого, ніж менш досвідченому Роландасу Ярутісу, який розпочинав сезон ще в якості гравця.
Пара «Говерла» – «Миколаїв». У цьому чвертьфіналі ми отримали досить несподівану розв’язку, причому я маю на увазі не ім’я переможця, а те, як легко одна з команд перемогла іншу у вирішальному поєдинку. Івано-франківці, безумовно, мали перевагу свого майданчика, але результат п’ятої гри, в якій команда Євгена Мурзіна здобула перемогу із перевагою у 22 очка, – це, гадаю, сукупність і фізичних, і моральних, і психологічних факторів. А так, ця пара, безумовно, найбільш рівна, і якби «Миколаїв» мав перевагу свого поля, можливо, саме він вийшов би до півфіналу. Варто пам’ятати, що загалом у сезоні команди зіграли чотири гри в регулярній першості та п’ять у чвертьфіналі, й рахунок цього протистояння – 5:4 на користь івано-франківців, причому в регулярному чемпіонаті «Говерла» вигравала в Миколаєві, а «Миколаїв» – в Івано-Франківську. Тобто грали приблизно рівні команди, але багато що залежало від більшої надійності гравців «Говерли». Не забуваймо, що ця команда перемагала і «Донецьк», і «Азовмаш» на виїзді. Крім того, вона добре укомплектована, тож у півфіналі все буде залежати від рівня готовності окремих виконавців.
«Будівельник» – «Дніпро». Перші дві гри «Будівельник» був не схожий сам на себе, натомість «Дніпро» демонстрував цікаву гру. Але у Дніпропетровську вони помінялися місцями. Важко оцінювати мотивацію «Дніпра» у чвертьфіналі, але гадаю, що головне завдання на сезон команда виконала, вигравши Кубок Суперліги. У першій грі з «Будівельником» мені дуже сподобався Стівен Буртт. Забиваючи, як завжди багато, він зіграв при цьому як справжній командний гравець – створював ситуації партнерам, підтримував темп, віддавав передачі.
Пара «Донецьк» – «Кривбасбаскет» була найбільш передбачуваною. Втім, можна лише привітати «Кривбасбаскет» із тим, що, граючи одними лише українцями, команда увійшла до вісімки кращих. З іншого боку, слід відзначити й те, що Саша Обрадовіч зумів мотивувати свою команду на матчі зі слабшим суперником.
Не буду прогнозувати результати півфіналів, які вже розпочалися. Скажу лише, що зараз будь-які прогнози, особливо тривалі, робити важко, оскільки у зв’язку з кардинальними змінами, що їх переживають команди кожного сезону, вони втрачають свій особливий, оригінальний почерк.
