Ігор Кривич: «Намагаюся якнайкраще виконувати на майданчику те, що від мене вимагає тренер».
Один із найкращих шутерів української Суперліги, майстер триочкових кидків, досвідчений захисник «Говерли» Ігор Кривич, на жаль, пропустив півфінальну серію проти «Донецька» через важке ушкодження спини. Втім, вірогідність побачити його в «бронзовому» протистоянні проти «Ферро-ЗНТУ» таки існує. Напередодні першого матчу проти запоріжців Ігор відповів на запитання клубної прес-служби та вболівальників.
Розпочнемо з того, як твоє здоров’я? У зв’язку з прикрою травмою спини, чи зможеш допомогти команді у серії за 3-4 місця?
Зі здоров’ям вже краще. Зараз роблю все можливе, щоб відноситися до поєдинків проти «Ферро-ЗНТУ». Але загадувати наперед не буду.
Як гадаєш, чи під силу «Говерлі» завершити сезон на третьому місці?
Однозначно, що з «Ферро-ЗНТУ» будуть важкі матчі, й «бронзу» вони так просто не віддадуть. У запоріжців зібрана хороша команда, й те, що вони виграли в чинного чемпіона Суперліги – маріупольського «Азовмашу», яскраве тому підтвердження. Але фаворитом у протистоянні за третє місце вражаю саме наш клуб.
А як загалом оціниш півфінальну серію проти «Донецька»?
Як відомо, ми поступилися «Донецьку» з рахунком 0:3, але поступилися хорошій і сильній команді. У нас були шанси та можливості виграти, але нам не вистачило трохи сил, а можливо, й холоднокровності. Та, незважаючи на це, наші гравці боролися й намагалися перемогти в кожному з матчів.
Гаразд, перейдемо до запитань вболівальників клубу. Як ти налаштовуєшся на матчі?
Щоб налаштуватися на гру, я не роблю нічого особливого. Просто намагаюся зосередитися та зіграти якомога краще.
Як досягти такого кидка з дальньої дистанції, як у тебе? Чи є особливий секрет для тренувань?
Як такого секрету моїх дальніх кидків немає. Просто потрібно постійно тренувати триочковий кидок – чим більше, тим краще. Погоджуюся з тим, що більшість моїх «трюльників» залітає у кошик через руки суперників, аніж коли кидаю вільний. Але це відбувається, так би мовити, на автоматі, коли часу на роздуми дуже обмаль.
Чому ти не робиш слем-данки в грі, адже зі трибком у тебе, здається, все гаразд?
Раніше я забивав згори, але це забирає в мене багато сил. Тому зараз роблю це дуже рідко, натомість намагаюся якнайкраще виконувати свої основні функції на майданчику, тобто те, що від мене вимагає тренер.
Чому вибрав собі номер №7?
Відверто кажучи, мені подобається цей номер. Більше того – вважаю, що він приносить удачу (посміхається).
Гаразд, чи є в тебе бажання залишитись у «Говерлі» на наступний сезон?
Мені подобається в «Говерлі», подобається атмосфера в команді, адже в нас підібрався дружній колектив. Керівництво й адміністрація клубу робить усе можливе для гравців, тому я був би не проти залишитися тут надалі.
До речі, чи хотів би, щоб і твій брат Ростислав також виступав за прикарпатський клуб?
Безперечно я хотів би грати з Ростиславом в одному клубі, адже ми брати й майже всю ігрову кар’єру грали разом. Але це залежить не від нас, а більше від керівництва «Говерли» та тренерського штабу клубу.
Як тобі місто Івано-Франківськ?
Мені дуже подобається місто – це зручний і красивий обласний центр, в якому мешкають дуже привітні та хороші люди. Словом, я почуваюся в Івано-Франківську дуже комфортно.
Чим полюбляєш займатися у вільний від баскетболу час?
Свій вільний час я люблю проводити зі своєю сім’єю та друзями, або ж пограти в комп’ютерні ігри.
