Якщо на цей бій не зважилися в 2017, то в 2019 році тим більше немає сенсу, вважає Олександр Медведєв.
Новина про можливий реванш колишнього багаторічного правителя надважкої ваги Володимира Кличка з чемпіоном світу за версіями WBA/WBO/IBF Ентоні Джошуа не на жарт сколихнула інформаційний простір. На тлі того спокою та навіть якоїсь відчуженості громадськості від чуток про рематче Флойда Мейвезера і Менні Паккьяо, тема ще одного україно-британського протистояння гігантів стала справжньою бомбою, породивши безліч розмов, домислів, надій в рядах експертів та вболівальників.
Все почалося по суті з необразливих слів британського промоутера Едді Хірна, який серед потенційних суперників ЭйДжея на 13 квітня ненароком згадав ім’я Володимира Кличка. Таке трапляється всуціль так поруч: хороший менеджер або промоутер не забуде можливістю пропіарити свого бійця за рахунок будь-якого імені або події. А Едді Хирн – професіонал своєї справи, мабуть, один з кращих в наші дні.
Саме по собі згадку Володимира Кличка мало що значило, точно так трохи згодом «жертвою» нешкідливого піару став Андре Уорд, але те, що відбулося далі, підлило масла у вогонь суспільного інтересу. Бернд Бенте – німецький менеджер, довгі роки працював з братами Кличко, коротко прокоментував слова Хірна категоричним спростуванням: «Ні, Володимир не буде битися», що в свою чергу не сподобалося українському екс-чемпіону.
«Після відходу зі спорту, мій брат і я активно працюємо в різних сферах життя, але жодному з нас не потрібен особистий менеджер, — загадково написав Кличко, що багатьма було сприйнято як натяк на швидке повернення на ринг. – Про своєму майбутньому буду говорити я».
Цю фразу дійсно можна інтерпретувати, як наклевывающуюся угоду з реваншу, але для цього треба зовсім не знати Володимира Кличка.
Вболівальницький ентузіазм з такого приводу цілком зрозумілий. Бій 2017 року став справжньою битвою, мабуть, одним з кращих чемпіонських протистоянь у хэвивейте за останні півтора десятка років. Але обговорення теми реваншу не більше ніж гра на почуттях мільйонів любителів боксу, які ще добре пам’ятають, що сталося два роки тому і ще не втратили надію на продовження банкету.
Біда для фанів в тому, що Володимиру Кличку зовсім не потрібен бій з Ентоні Джошуа, а тактовне спростування слів Бенте – не більше ніж бажання українця в черговий раз підкреслити те, що декларувалося протягом останнього десятиліття — він сам собі бос, сам приймає рішення та не потребує сторонніх коментарях нібито від свого імені. Бездіяльність – це теж дія, а рішення залишатися на пенсії – теж рішення, яке не має в подібній ситуації озвучувати хтось інший.
Гроші – слабкий аргумент для молодшого Кличка, щоб продовжити боксерську кар’єру. Питання спадщини – набагато актуальніше. У той же час українець занадто розумний, щоб не розуміти очевидних речей – останні роки він вже здавав. Він занадто розумний, щоб не розуміти, що після смерті Еммануеля Стюарда його знаменита «роботизированность» працювала на старій операційній системі без можливості апгрейду. Поки що рівень суперників був далекий від топового, інерція була досить відчутною, але варто було тільки опоненту запропонувати щось незвичайне, як тут же відбувся збій програми, що спричинило втрату титулів за підсумками унылейшего поєдинку з Тайсоном Ф’юрі в 2015-му році.
Можливо, в призначеному, але так і не відбувся реванш, Кличко здобув би перемогу і завершив кар’єру на мажорній ноті. У всякому разі, шанси на це були високі. Парадокс, але з точки зору спадщини і запізнілого визнання по всьому світу саме яскраве поразку ЭйДжею стало більш значущим і монументальним. Перемога в реванші з Джошуа, безумовно, це спадщина зміцнило б. Але робити це треба було раніше і, якщо аргументів на користь такого рішення не знайшлося в достатній кількості в 2017-му, то за наступні півтора року їх могло тільки поменшати.
