Він — предмет внутрішнього ринку, на який українцю просто все одно, вважає Олександр Медведєв.
Абсолютний чемпіон у важкій вазі Олександр Усик всерйоз намірився переходити у надважку вагу. Все йде до того, що після кількох боїв для адаптації його будуть виводити на британську зірку Ентоні Джошуа, який володіє трьома титулами за версією WBO, WBA і IBF. Не просто так адже співпромоутером українця став впливовий британський функціонер Едді Хирн.
Саме глава Matchroom Boxing у недавньому інтерв’ю поділився думкою, що у важкій вазі в Усика просто не залишилося гідних варіантів. «Бачу лише два поєдинки. Андре Уорд і Адоніс Стівенсон», — заявив Хирн.
Обидва домоглися величезного успіху в напівважкій вазі. Але при цьому перший вже півтора року насолоджується заслуженим спокоєм, а другого незабаром випровадити на пенсію може інший українець Олександр Гвоздик.
Фактично в той же час Всесвітня боксерська асоціація винесла постанову, зобов’язавши володаря титулу «суперчемпіона» у важкій вазі Олександра Усика зустрітися з «чемпіоном у відпустці» Денисом Лебедєвим, який в шорт-листі промоутера був відсутній.
Буде виконувати зобов’язання перед WBA Усик? Питання риторичне. І цьому є кілька причин.
Поряд з політичною підосновою, при якій неминучу поразку росіянина українцю не відповідає ідеологічної складової РФ, є маса інших чинників, у тому числі зовсім інші плани українця. По суті резолюція Всесвітньої боксерської асоціації – не більш ніж шлях Лебедєва до титулу і подальшого внутрішнього споживання «десантного продукту» на території Росії. Так було раніше, так буде і надалі.
Безумовно, Лебедєв – хороший боксер, який потенційно міг розкритися куди яскравіше на світовій арені, якщо б не задовольнився відведеною йому роллю героя нації, який у рідних стінах штабелями розносить великих зірок. Дарма, що зіркам давно перевалило за 40, і з амбіцій у них залишалося лише бажання подорожче продати залишки репутації. Так, в рекорді Лебедєва з’явилися імена Роя Джонса і Джеймса Тоні.
За фактом, в кар’єрі росіянина було 3 серйозних опонента – Марко Хук, Гільєрмо Джонс і Мурат Гассієв. У сухому залишку – три поразки, одна з яких було анульовано через проваленого Джонсом допінг-тесту.
Ключовою помилкою Дениса Лебедєва можна вважати відмову від участі у Всесвітній боксерській суперсерії, де, за винятком самого росіянина, вдалося зібрати практично всіх найкращих бійців дивізіону. Схожі ситуація свого часу трапилася з румуном Лучіаном Буте, який з-за конфлікту телеканалів залишився в стороні від турніру кращих суперсредневесов Super Six.
Але, на відміну від «Могильника», який навіть після закінчення турніру багатьма вважався одним з лідерів дивізіону, у Лебедєва ситуація інша. Він був одним з кращих боксерів світу, чиє місце у вісімці найсильніших не підлягало сумніву, але не настільки, щоб серйозно розігрувати карту короля крузерів, бій з яким завоює переможець WBSS.
Якщо вивести за дужки масу аргументів проти можливого бою українця і росіянина, які дійсно впливають на прийняття рішення, і зосередитися лише на суб’єктивної емоційної складової, Усик не повинен битися з Лебедєвим тільки лише з тієї причини, що росіянин нічого не зробив, щоб заслужити на такий бій.
Першочергове право зустрічі з Усиком? Це просто бюрократія, адже по-хорошому, у Лебедєва цього титулу взагалі бути не повинно, так як для перестраховки він просто його не виставляв на кін, коли програвав Мурату Гассиеву.
Таким чином, після переходу Усика в суперважку вагу, де українці чекають великі виклики, дуже швидко Лебедєв знову приміряє на талію чемпіонський титул WBA. А з такою чудовою «цяцькою» перемоги над флэнеганами, алтынкаями і уилсонами блиснуть новими фарбами величі в очах рідного обивателя від боксу.
