Свій наступний блог вирішив присвятити не вельми веселій темі. Прикро констатувати, але спорт вимирає. Візьмімо Львів. Колись в нашому місті була спортивна гімнастика, легка атлетика. А де наші здобутки в цих видах спорту зараз? Відсутність стабільного фінансування спонукає наших фахівців виїздити за кордон. Мабуть, усім зрозуміло, що в себе на батьківщині вони б могли багато користі принести.
Для себе особисто я вже давно вирішив: нікуди переїздити не збираюся. Завжди, коли повставало таке питання, запитував в себе: а хто залишиться в Україні працювати із нашими дітьми. Кожен з нас хоче аби з його дитиною у школі працювали найкращі вчителі, лікували найкращі медики, спортом вони займалися під опікою найкращих фахівців. А якщо усі найкращі виїдуть, хто ж тоді піклуватиметься про підростаюче покоління.
Мій старший син хороший музикант, був період, коли він серйозно замислився над переїздом за кордон. Його я тоді відрадив. Казав йому: «Ну ти поїдеш, виїде п’ятий, десятий, а хто тут залишиться? Я свідомий того, що гроші відіграють велику роль, кожен хоче мати свою квартиру, автомобіль, гідні, врешті-решт, умови для життя. Але ж гроші не мають бути сенсом життя. В кожного є своє мірило багатства. Переконаний, що потрібно жити духовно, природно і намагатися виконувати своє Боже покликання на своїй рідній землі.
Я вважаю себе патріотом свого міста, навіть в Київ переїздити не хочу. У Львові мене виховали як людину, як тренера. Я тут виріс і хочу залишитися. А грошей багато не буває, їх завжди не вистачає.
Один священик одного разу на похороні сказав: «Людину завжди оцінюють по її поступкам, по тому, що вона зробила в своєму дворі, селі, місті чи країні». Мудрі слова…
З наступаючим Новим роком вас, веселих свят!
