Львів завжди вважали спортивним містом, у якому культивують чимало різноманітних видів спорту. Місто Лева виховало чимало провідних спортсменів, які згодом ставали чемпіонами. Проте чимало майстрів залишали рідну домівку й приносили славу іншим містам України, а подеколи й іншим країнам. “Газета” вирішила нагадати імена спортсменів, які тісно пов’язані зі Львовом, але кують нагороди для інших міст і країн.
Вільна боротьба
Чимало львівських майстрів вільної боротьби, залишили рідне місто в пошуках кращого життя. Дехто, як олімпійська чемпіонка Афін Ірина Мерлені, перебралися в інше місто. Ірина нині представляє столицю. Керманич обласної федерації вільної боротьби Віктор Первачук нагадав також про Василя Федоришин, який нині іванофранківець.
Дехто з спортсменів, на превеликий жаль, покинув Батьківщину. Так, борчиня з Пісочного Марія Стадник виступатиме на Олімпіаді в Пекіні за збірну Азербайджану. Андрій Шийка, який навчався у Львові, зараз представляє Німеччину, під прапором цієї країни він уже виступав на першості Європи. Мирослав Дикун здобуває нагороди для британської королеви.
Теніс
Покидають наше місто й майстри тенісної ракетки. Серед сучасних львівських тенісисток до США переїхала перспективна Анна Сидорська, переможниця турніру ITF Катерина Авдієнко.
Можна пригадати і Єлєну Весніну. Російська тенісистка народилася 1 серпня 1986 року у Львові. Мама Іріна Вєснина – уродженка Сочі – займалася легкою атлетикою, але у зв’язку з травмою їй довелося залишити спорт і виїхати в Дніпропетровськ, щоб вступити в інститут. Там вона й познайомилася з татом Єлєни – Сергієм Весніним зі Львова, який займався греко-римською боротьбою. Незабаром після народження доньки сім’я переїхала в Сочі, де Єлєна й розпочала свій тенісний шлях.
Водне поло
Водне поло на Львівщині завжди славилося своїми вправними майстрами. Чимало вихованців одного з провідних клубів Львівщини – “Динамо” – свого часу змінювало свою прописку і виступали за команди не лише України, а й інших країн. Як і для кожного ігрового виду спорту, міграція ватерполістів між клубами є звичним явищем, і цим не здивуєш. Проте деякі львівські гравці захищали кольори й іноземних національних команд. Головний тренер львівського “Динамо” Ігор Зінкевич розповів, що серед таких “іноземців” насамперед варто відзначити Дмитра Стратана. 1996 року він виступав на олімпійських іграх за збірну Україну. 2000-го і 2004-го допомагав уже збірній Росії здобути срібні нагороди головних спортивних змагань і нині представляє російський клуб “Штурм” із Чехово. Так само за збірну Росії виступав Дмитро Ірішичев, який сьогодні захищає кольори російського клубу “Спартак-Лукойл” (Волгоград).
2000 року на Олімпіаді в складі збірної Словаччини виступав інший львів’янин – Сергій Харін. Нині він тренує словацьку “Новакію”.
Олександр Осадчук 2004 року захищав кольори збірної Австралії з водного поло. Сьогодні він є головним тренером жіночої національної команди Зеленого континенту. Максим Дубінін виступав за збірну Аргентини, а Ігор Шевцов – за Канаду.
Футбол
Така сама ситуація, як у ватерполістів, і у футболістів. Щоправда, за національні команди інших країн майстри шкіряного м’яча не грали. Серед гравців варто відзначити Вадима Тіщенка та Володимира Татарчука, які є випускниками львівського училища фізичної культури. В. Тіщенко 1985-1986 рр. грав за “СКА-Карпати”. 1987 року його забрав дніпропетровський “Дніпро”, і вже в складі збірної він поїхав на Олімпіаду як гравець дніпропетровців і став олімпійським чемпіоном. Зараз він працює помічником Олега Протасова. В. Татарчука забрав московський ЦСКА. Він є учнем відомого наставника Володимира Данилюка. За цього учня Володимир Данилюк отримав звання заслуженого тренера України. З-поміж відомих футболістів, які вчилися у львівському училищі фізичної культури, були Олег Лужний, Василь Рац, Андрій Баль, Дмитро Чигринський, Микола Морозюк й інші, інформує prosport.lviv.ua.
Інші види
Олімпійський чемпіон із фехтування 1968 року Віктор Сидяк , який здобув золоту нагороду саме для нашого міста, переїхав і тривалий час жив у Мінську. Згодом довго працював в Італії, відтак знову повернувся до Білорусі.
Веслувальник на байдарках і каное Михайло Слівінський – учасник рекордних п’яти Олімпійських ігор. У 1988 та 1992 роках він виборов срібні нагороди, брав участь в Олімпіадах в Атланті та Сіднеї, але цікаво, що за збірну Україну виступав лише чотири рази. Після змагань у Сіднеї, через 30-річний вік, його не захотіли брати до лав національної збірної України, тому титулований спортсмен почав шукати кращої долі в Польщі. За цю країну він виступав на Олімпіаді в Греції. Ставав також чемпіоном світу та Європи вже як представник сусідньої держави.
1989 року чемпіон світу з фехтування на шаблі, срібний призер 1988 року в Сеулі у складі збірної Радянського Союзу Сергій Міндергасов також покинув батьківщину. Поїздка на змагання до США виявилося для нього тривалою. Тепер він залишив спорт, живе в Сан-Франциско, займається власним бізнесом.
Інший фехтувальник на рапірі Василь Станкович – учасник трьох Олімпійських ігор. 1969 року ставав чемпіоном світу, дворазовий призер олімпіад. Зараз також працює у США, має свій маленький бізнес.
Срібний призер Олімпіади в Мюнхені 1972 року з кульової стрільби Борис Мельник також залишив Україну, виїхавши в Німеччину.
Львівського боксера Ростислава Заулічного особливо представляти не треба. Серед найбільших досягнень галицького бійця – друге місце на Олімпіади в Барселоні 1992 року. Вже понад сім років він живе і працює в США. Нещодавно боксер приїжджав до рідного Львова.
Легкоатлет Ігор Тер-Ованесян – учасник п’яти олімпіад. Спершу виступав за Львів, а потім переїхав у Москву, де брав участь у наступних олімпіадах уже як представник цього міста. Згодом став головним тренером збірної СРСР із легкої атлетики. Цікаво, що саме він вивів Сергія Бубку в чемпіони світу, коли той мав лише 20 років. На чемпіонаті світу з легкої атлетики 1983 року Тер-Ованесян відверто ризикував, заявивши до головної команди країни майбутнього шестиразового чемпіона, однак не прогадав. Включив до збірної і ровесника Сергія Бубки, перспективного стрибуна у висоту одесита Геннадія Авдєєнка, який також став чемпіоном світу, а в майбутньому – й олімпійським тріумфатором. Відтоді Сергій Бубка почав підійматися на пік своєї кар’єри. Торік Ігор Тер-Ованесян приїжджав до Львова на 60-річчя університету фізкультури. Він навіть заснував премію для найкращого легкоатлета навального закладу.
Із відомих львівських спортсменів варто згадати й спортивну гімнастку Ірину Івлєву, яка в 1990 роках виїхала в Канаду. Там, на жаль, вона загинула. Тепер у Львові щороку проводять турнір її пам’яті.
2002-го року на зимову Олімпіаду в Солт Лейк Сіті поїхала Орися Чухліб, яка виступала в змаганнях із санного спорту. Вона залишилася у США, щоб отримати освіту.
Андрій Левківський, Львівська газета
