Його ліва була пострахом для воротарів
Його ліва була пострахом для воротарів
Ференц Пушкаш (на фото ліворуч). Народився 2 квітня 1927 року в Будапешті. Виступав за команди: "Кішпешт"/ "Гонвед", Угорщина (1943 – 1956), "Реал" (Мадрид, Іспанія). По п’ять разів ставав чемпіоном Угорщини й Іспанії. По чотири рази був найкращим бомбардиром чемпіонатів обох країн. Володар Кубка чемпіонів 1959го, 1960го, 1966 років, Міжконтинентального кубка 1960 р. Олімпійський чемпіон 1952го, віцечемпіон світу 1954 р. Працював тренером із клубами Іспанії, США, Канади, Греції, Чилі, Саудівської Аравії, Єгипту, Парагваю, Австралії, збірної Угорщини. Помер 17 листопада 2006 року.
Як уже повідомляла "Пошта", ФІФА встановила новий приз, який носитиме ім’я легендарного угорського футболіста Ференца Пушкаша. Вперше його вручатимуть 21 грудня на традиційній церемонії нагородження найкращих гравців року. Здобуде нагороду автор найкрасивішого гола.
Ім’я Ференца Пушкаша давно стало символом легендарних "угорських чарівників" – тієї збірної, яка домінувала в європейському футболі початку п’ятдесятих – без перебільшення команди великих майстрів, яка так і не здобула звання чемпіона світу. Він увірвався у європейський футбол, маючи 18 років, коли вперше виступив за збірну країни, в 25 вже був капітаном тієї збірної, що стала олімпійським чемпіоном 1952 року. Улюбленим заняттям Пушкаша на полі було "тероризувати" воротарів шквалом потужних ударів, причому переважно лівою ногою, яку журналісти часто називали "смертоносною", а, жартуючи, писали, що права йому потрібна тільки для ходіння. Він носив взуття малесенького, як для дорослого чоловіка, 36 розміру, а тому прикладався до м’яча всією поверхнею стопи, що надавало сили і точності його ударам. Результат його "бомбардувань" на рівні збірних – 83 голи у 84 матчах! У чемпіонатах Угорщини й Іспанії виступив у 533 зустрічах, забивши
511 голів! А міг би й більше, бо два роки провів в ізоляції від великого футболу…
У жовтні 1956го в Угорщині вибухнула революція, яку втопили у крові радянські танки. Противники комуністичного режиму змушені були покинути рідну землю. Опинилися в еміграції і футболісти чемпіона Угорщини "Гонведу", де було зібрано найкращих гравці збірної на чолі з капітаном Ференцем Пушкашем. Повідомлення про революцію вони почули, коли перебували в Іспанії, де проводили матч розіграшу першого Кубка європейських чемпіонів з "Атлетико" (Більбао). Але після поєдинку футболісти додому не поспішали, їх тривожила війна проти угорського народу. "Дезертири" за власною ініціативою провели своє останнє турне Італією, Іспанією, Португалією та Бразилією, після чого попрощалися, і кожен вибрав власну долю. Пушкаш обрав Іспанію та мадридський "Реал", хоча мав запрошення до різних відомих європейських клубів. УЄФА пробувало на вимогу угорської федерації повернути втікачів додому, але ті воліли перечекати дворічну дискваліфікацію, ніж потрапити до тюрми, адже їх усіх обізвали зрадниками народу. Ференц через два роки вийшов на поле в білій формі королівського клубу і в компанії іншого відомого іммігранта, аргентинця Альфредо Ді Стефано, громив клуби в Іспанії та Європі. Пушкаш чотири рази був найкращим бомбардиром іспанської ліги, а у знаменитому фіналі Кубка чемпіонів 1960 року, що відбувся на "Гемпден Парк" у Ґлазґо, на очах 130 тисяч глядачів забив у ворота франкфуртського "Айнтрахта" чотири м’ячі, і його "Реал" переміг – 7:3. Іспанці обожнювали Ференца і прозвали ніжно Канончіто, тобто "маленькою гарматкою".
Того року він був другим у черзі по "Золотий м’яч" найкращому футболістові Європи, поступившись тільки іншому представнику іспанського футболу Луїсу Суаресу з "Барселони". Радянська преса бойкотувала його ім’я і часто виникали курйози, бо теле і радіокоментатори змушені були не називати Пушкаша, а як це зробити, коли гравець постійно в гущі подій і ще й голи забиває. Пригадую, як мучився відомий радянський коментатор Ніколай Озєров на "матчі віку", що відбувся 1963 року в Лондоні на честь століття англійського футболу, між збірними світу й Англії. Саме там блискучу гру показав воротар московського "Динамо" Лєв Яшин, що й привело наприкінці року до обрання його найкращим футболістом Європи. Єдиний випадок, коли "Золотий м’яч" вручили воротареві. Такот, коли м’яч потрапляв до Пушкаша, Озєров розповідав про щось інше, лиш би не проговоритися прізвищем "зрадника".
1966 року прославлений футболіст завершив блискучу кар’єру гравця і став тренером. Тренерські здібності проявив у грецькому "Панатінаїкосі", якого 1971го вивів до фіналу Кубка чемпіонів, але на "Вемблі" греки поступилися голландському "Аяксу" – 0:2. Працював із різними клубами в різних країнах, через багато років повернувся додому, де якийсь час керував угорською збірною у кваліфікації до чемпіонату світу 1994 року. Та тренерські здобутки Пушкаша не можна порівнювати з колекцією нагород Пушкашафутболіста. Він залишився в пам’яті як бомбардир, чия середня результативність сягала гола в кожному матчі. У моїй колекції дружніх шаржів знаменитих спортсменів є і малюнок цього легендарного угорця, чий шарж потрапив до Львова далеким шляхом, але такі тоді були часи.
Ференц Пушкаш помер від пневмонії 17 листопада 2006 року в рідному Будапешті, в лікарні неподалік центрального стадіону, який тепер називається його ім’ям. Він заслужив собі таку пошану, бо був особистістю, що уособлювала цілу епоху. У списку найкращих футболістів ХХ століття Пушкаш на шостому місці після Пеле, Кройффа, Беккенбауера, Ді Стефано і Марадони.
Джерело: Суботня Пошта
