Владислав Ващук – непересічна постать в українському футболі. Упродовж багатьох років він тішив вітчизняних уболівальників хорошою та стабільною грою. У біографії цього футболіста, як, зрештою, й багатьох інших гравців, бували світлі й темні смуги, проте він не здавався, завжди намагаючись довести футбольній Україні, що є ще порох в порохівницях. Минулого міжсезоння керівництво київського “Динамо” відмовилося продовжувати з ним контракт, і доволі несподівано Владислав опинився в таборі ФК “Львів”. Про перший місяць перебування у Львові, про свою нову команду й амбітні плани Влад розповів в ексклюзивному інтерв’ю для “Газети”. 
– Владиславе, ви у Львові вже понад три тижні. Адаптаційний період можна вважати пройденим?
– Звичайно, так, адже я не переїхав до іншої країни, а лише змінив місто. Тут усе так само, люди такі ж, як і в інших містах, не доводиться особливо звикати до чогось нового. Та й у команді з хлопцями відразу знайшли спільну мову. Тож не було ніяких проблем. Знайшов житло, влаштувався, залишається тільки працювати.
– У “городян” доволі складний календар, після сенсаційної перемоги над “гірниками” команда не може перемогти у двох поспіль матчах. Як, на вашу думку, можна виправити ситуацію?
– ФК “Львів” – молода команда, тому перш за все, як на мене, потрібні гравці, які мають досвід виступів у вищій лізі. Скільки їх потрібно й на які позиції, не маю права роздумувати, адже для цього є головний тренер, йому такі речі видніші. Щодо календаря, то він справді складний. Поєдинок із “Металістом”, опісля приймаємо “Ворсклу”. Можливо, багато хто вважає, що з полтавчанами буде легко, проте я так не сказав би. У них зараз новий тренер – Павлов, а він, як відомо, славиться вмінням добре підготувати команду в фізичному й тактичному плані. Як на мене, “Ворскла” та “Металіст” – практично рівні команди, тож розслаблятися не варто.
– У Львові ви часто долучаєтеся до атак команди. Коли йдете в чужий штрафний майданчик, ви спокійні за тили?
– Коли долучаюся до атакуючих дій команди, то насамперед думаю про захист. Кожну атаку намагаюся завершити голом або ж надати їй логічного безпомилкового продовження. Проте для захисника головне – вчасно повернутися до своїх безпосередніх обов’язків – захисту.
– А якщо порівняти ваші навантаження як захисника в “Динамо” й у ФК “Львів”?
– Ні, тут не можна щось порівнювати. Це дві зовсім різні команди, різні гравці, перед якими стоять різні завдання. ФК “Львів” лише три роки, вони зараз пишуть свою історію, в них усе попереду, тому я не робив би жодних порівнянь.
– У ФК “Львів” ви виконуєте левову частку штрафних ударів. Це ваша ініціатива чи вказівка тренера?
– У мене немає завдання виконувати всі стандарти, просто коли виникає хороша нагода пробити по воротах, беруся за цей штрафний.
– Чим можна пояснити, що більшість стандартів у попередніх трьох іграх, зокрема кутових, команда розігрувала, а не подавала м’яч у боротьбу?
– Перед кожною зустріччю вивчаємо суперника, зрештою, як і він нас, тому розігрувати кутові було одним із тактичних ходів. Банальні подачі в штрафний майданчик суперника, коли вони не приносять результату, – це щонайменше нелогічно. А от коли протистоятимемо супернику, з яким навіси приноситимуть результат, тоді буде така гра. Сьогодні розігруємо, завтра подаємо, все залежить від тактики.
– Владислав Ващук – гравець із неабиякою футбольною біографією. Що йому дає перехід до ФК “Львів”?
– Про якісь плюси чи мінуси для себе як гравця, відверто кажучи, не думав. Я передусім футболіст, професіонал, прийшов сюди грати у футбол. А як буде далі – не знаю. Хоча моє основне завдання – вибороти місце у збірній України.
– Хочете сказати, що гра в ФК “Львів” має допомогти вам у цьому?
– Так.
– У складі “городян” багато молодих футболістів. Як вам, досвідченому гравцеві, працюється з ними?
– Намагаюся в чомусь допомогти, підказати в потрібний момент, можу накричати на своїх партнерів, проте без причин цього не роблю. До молодих хлопців потрібен обережний підхід, а то можлива неадекватна реакція, і потім складно, так би мовити, “зібрати” людину.
– Чи бувало, що львівська молодь просила вас розповісти про ті або інші матчі, учасниками яких ви були?
– Ні, наразі ніхто не підходив і не запитував про такі речі.
– Владиславе, ви в українському футболі понад 15 років. Скажіть, наскільки він прогресує?
– В якій прогресії – цього не скажу. А що прогресує, – це однозначно, варто лише подивитися на турнірну таблицю після трьох стартових турів. Хто очікував таких результатів? Команди починають вирівнюватися. До футболу почали ставитися зовсім по-іншому, запрошують сильних гравців, зріс інтерес уболівальників, у футбол вкладають більше грошей тощо.
– Не за горами матч між “Динамо” та “Спартаком”. Як розцінюєте шанси команд на загальну перемогу?
– Вважаю, що шанси зіграти у груповому турнірі Ліги чемпіонів у них приблизно рівні. Багато залежатиме від стратегії й тактики, яку команди оберуть на гру. Я так розумію, що зараз москвичі грають у закритий захисний футбол, кияни ж, навпаки, намагаються більше атакувати. В “Динамо” доволі сильні форварди, тому, якщо “Спартак” чогось не змінить у своїй грі, в киян більше шансів. Також слід врахувати кризу в грі росіян. До того ж, крім проблем на полі, москвичі повинні вирішити й командні. У “Спартаку” вистачає негараздів, вони одних відправляють у другу команду, інших виставляють на трансфер, приходять нові люди, на яких лежить велика відповідальність. Такі ротації перед матчами Ліги чемпіонів їм не на руку.
– “Динамо” проти “Спартака” – це було своєрідне “класико” радянського футболу. Як гадаєте, наскільки змінилася ситуація?
– Усі згадують поєдинки цих команд у радянському чемпіонаті, але відтоді багато змінилось. Ось коли ми грали зі “спартачами” в Ізраїлі (на Кубку Першого каналу, – “Газета”), то чогось особливого не було, товариська зустріч. Зараз мені буде цікаво подивитися цей поєдинок, все-таки це міжнародна гра. Думаю, буде на що подивитися.
– Не плануєте відвідати протистояння “Динамо” та “Спартака”?
– Іще не думав над цим.
Розмовляв Андріан Снігур
