Вихованець львівського футболу Сергій Даниловський у складі донецького “Металурга” виходить на поле нечасто. Нещодавно його вважали одним із лідерів команди та кандидатом у національну збірну. З приходом на тренерську лаву Ніколая Костова ситуація змінилася. Не потрапляння Даниловським в основу “Металурга” породжує в його рідному місті чимало чуток. Футболіста спершу сватали в “Карпати”, а тепер його появи очікують у ФК “Львів”.
В інтерв’ю “Газеті” Сергій розповів, чому не вдається вибороти місце в основі та про перспективу повернення до Львова.
– Утратив місце в основі після того, як змінився тренерський склад. Закономірно, кожен наставник має власне бачення гри – він запросив гравців, яких знав, на яких більше розраховував. Команда почала демонструвати результат. У заявку на матч потрапляю, однак мало часу проводжу на полі. Проте не жаліюся, мені залишається лише тренуватися та доводити свою кваліфікацію. Головне – команда показує хорошу гру.
– Тобто не шкодуєш, що свого часу пішов з одеського “Чорноморця”, в якому мав стабільне місце в основі і взагалі був одним із лідерів команди?
– Звісно, я там багато грав, але теперішній рівень донецького “Металурга” значно вищий, аніж в одеського “Чорноморця”. Коли покидав “Карпати”, також переходив у вищу за рівнем команду. Звісно, втратив в ігровій практиці, але не втратив кваліфікацію. Задоволений тим, що перебуваю в команді високого рівня, маю змогу чогось навчитися. А мікрокліматом у “Металургу” задоволений, процесом тренування теж. Єдине, що там на поле виходять 11 футболістів, а не 15 чи 18. Виставити на гру всіх наставник не може, а тому потрібно доводити те, що ти кращий за інших. Сподіваюся, мені це вдасться зробити.
– Але підтримувати найкращу форму на тренуваннях складно…
– Звісно, маєте рацію – тренування не можна порівнювати з ігровим процесом. Нещодавно грав за дубль своєї команди з полтавською “Ворсклою”. Відчув, що все гаразд, зіграв добре. Знаєте, найпростіше – це образитися на всіх і сказати, що мене несправедливо тримають на лаві запасних. Не бачу сенсу опускати руки і прикриватися якимись голослівними звинуваченнями. Команда на ходу, демонструє результат, отже, тренер робить усе правильно. Іноземці виконують усі настанови Костова, а мені потрібно викладатися на тренуваннях, лише тоді потраплю в основу.
– Сергію, керівництво “Металурга” не пропонувало тобі підшукати нову команду?
– Ні, таких розмов не було. Не загадуватиму, може, взимку така розмова відбудеться. Але нині мені кажуть, що я добре працюю, не було навіть жодних натяків на зміну команди.
– У Львові часто пліткують про те, що ти можеш повернутися в “Карпати” або перейти в ФК “Львів”. Наскільки це реально?
– Нічого нереального в цьому немає. Це життя і не потрібно зациклюватися на якомусь одному епізоді. Футболіст завжди повинен бути готовим до змін, ніколи впевнено не може сказати, що з ним буде через кілька місяців. Ніколи не кажи “ніколи”…
– Тобто ти можеш повернутися в “Карпати”, навіть попри конфлікт із почесним президентом цього клубу Петром Димінським?
– Цей конфлікт у минулому. Тоді я був молодим, запальним, хотів грати, тим паче, мені це непогано вдавалося. Петро Петрович уже давно акцентує увагу на молодих місцевих футболістах, хотів, щоб я залишився в “Карпатах”. Але в мене тоді були кращі пропозиції, хотів щось змінити. Тепер мені здається, що і я, і Петро Петрович спілкувалися на емоціях. Минув час, не бачу сенсу говорити про якесь напруження в наших стосунках. Утім нині в мене чинний контракт із “Металургом”, а тому зарано казати про перспективу переходу в якусь іншу команду.
– Іще торік ти був кандидатом у національну збірну, тепер реалізацію мрії про матчі на такому рівні необхідно відтермінувати до кращих часів…
– Так, про збірну не йдеться. Але впевнений у тому, що все буде гаразд.
– Мабуть, стежиш за виступами “Чорноморця”. Минулого тижня наставник одеситів Валєнтін Шевченко подав у відставку. Як гадаєш, чому російському фахівцеві не вдалося досягти результату з “Чорноморцем”?
– Мені здається, запрошені футболісти не усвідомили, в яку команду прийшли і, головне, за яке місто гратимуть. Усе-таки одеські вболівальники, як і львівські, дуже вибагливі. Їх не обманеш, вони приходять на стадіон не для того, щоб полузати насіння чи випити пива. Одесити хочуть бачити футбол, дуже переживають за команду. А гравцям “Чорноморця” забракло розуміння, де вони грають. Тому вони не завжди сумлінно виконували свою роботу.
"Львівська газета"
