– Українські експерти часто говорять, що Євро модернізує країну. З вашої точки зору, за цих 4 роки Україна помінялась?
– За час підготовки до Євро-2012 в Україні відбулись суттєві зміни. Гляньте на дороги, які міняються на очах, особливо в приймаючих містах. Мобілізує кожне місто і поява нових аеропортів. Якщо поїхати в інші міста України – є відчутна різниця на користь чотирьох міст-господарів. Ці зміни зачіпають як простих людей, так і професійний спорт. Коли країна отримує досвід в організації міжнародних змагань – це велике надбання. Так що можна говорити сміливо: Євро справді зробило багато, чого не сталось би просто за 4 роки. Якби не Євро, за 4 роки навряд чи Україна мала б ці зміни – нові автостради, надсучасні аеропорти, оновлені залізниці, стадіони світового рівня.
– Наскільки важливий останній рік напередодні чемпіонату?
– Він значить одне: працювати й працювати. Часу небагато, а є ще багато речей, які необхідно встигнути. Найважливіше – поставити крапку в підготовці інфраструктури. Є два незавершені стадіони у Києві та Львові. Щоб їх добудувати, треба ще 3-4 місяці. Серед аеропортів, які теж треба закінчити, є об’єкти з меншим ризиком, як-от, в Києві, де вже працює кілька терміналів. Але на головному терміналі D ще багато роботи. В Харкові вже працює головний термінал, добре йдуть справи на смузі. А от на донецькому терміналі ще треба багато попрацювати. Сподіваюсь, у Львові стадіон здадуть в жовтні, і в листопаді на арені гратиме Україна-Австрія. Друге питання – операційна складова. Важливо організувати життєдіяльність стадіонів так, як на «Донбас Арені».
Готовність інфраструктури є принциповим моментом. Коли повністю готові стадіони, аеропорти, запущені всі об’єкти, легше проходить організаційна фаза. Тоді постає питання сервісу, організації роботи офіційних об’єктів турніру.
Я наприклад, можу засвідчити, що управління на Донецькому стадіоні – досконале. По-перше, там чудовий менеджмент. По-друге, вони мають фінансування на свій розвиток. По-третє, хороший персонал. А головне – матчі, які там відбуваються, доводять, що стадіон працює на високому рівні. Те саме треба зробити у Львові і Києві.
– Тобто «Донбас Арена» справді може стати тренінговим майданчиком для арен Києва та Львова?
– У мене було чимало дискусій з керівництвом стадіонів, урядовими чиновниками щодо того, що управлінці з одного стадіону можуть вчити інших управлінців. Переконаний, це чудово, якщо щойно зведені арени можуть опиратись на український досвід, а не шукати приклади управління за кордоном. Інша перевага Донецького стадіону – там хороші фахівці, досвідчені, і добре володіють іноземними мовами.
Усі 4 міста-господарі готуються повним ходом. Можете назвати, в яких сферах кожне з них має переваги?
Ясна річ, у Донецька сильна сторона – стадіон. Це одна з найкращих арен Європи, яка входить до Топ-5 серед стадіонів. «Донбас Арена» – якісний об’єкт в багатьох аспектах. Добротний газон, надзвичайна атмосфера, дисципліновані стюарди, зона гостинності переповнена кіосками, де кожен може знайти собі щось поїсти. Технічні моменти роблять його просто досконалим.
Водночас слабка сторона Донецька – готелі, поки що місць для розміщення не вистачає. Ще одне невирішене питання – громадський транспорт. Необхідно за кілька місяців завершувати будівництво аеропорту.
У Харкові майже готовий стадіон. Залишилось кілька моментів, пов’язаних з безпекою та харчовими кіосками. Зате місто випереджає всіх за показником готовності аеропорту. Громадський транспорт виграє через метро. Та поки що не налагоджено сполучення між аеропортом та стадіоном.
Львів має ще два ключові завдання – стадіон і громадський транспорт, особливий акцент на сполученні з курортним Трускавцем. Місто має чудовий план, залишилось його реалізувати.
Нарешті Київ. Стадіон – великий базовий об’єкт, який необхідно добудувати і відтестувати. Тут є ще непрості питання щодо громадського транспорту, адже стадіон розташований в центрі столиці, з чим пов’язане пересування великих груп людей і паркінгу для автобусів. Ми розглянули кілька варіантів, як вирішити цю проблему, але це питання ще на стадії обговорення. Зрозуміло одне: необхідно буде перекривати значну кількість вулиць, а це завжди важко зробити у місті з посиленим дорожніх рухом. Можна знайти рішення за участю ДАІ, але це буде мати наслідки для мешканців міста.
– В одному з інтерв’ю Ви називали донецьку «Кіршу» найкращою українською базою. В чому її переваги?
– Це база дуже високого рівня. Тут для команди передбачене все найкраще з того, що може бути на ринку, включно з сучасним медичним центром. І вона може бути задіяна не тільки на ЧЄ, а й на інших міжнародних змаганнях. Але не всі команди захочуть базуватись тут, деякі погодяться на скромніші умови.
Водночас, на Євро йдеться не тільки про команду. Слідом за кожною збірною завжди їде технічний персонал, журналісти, армія вболівальників. Тут ми виходимо все одно на проблему готелів. Скажімо, якщо німецька команда приїде з тисячею фанів, їх треба буде розселити.
– На ментальному рівні чим відрізняється український і європейський вболівальник?
– Більшість людей, які приїдуть в Україну, не володіють ні українською, ні російською. Вони уявлення не мають про кирилицю і не зможуть прочитати елементарні написи. Тому основні об’єкти чемпіонату, напрямки до них мають бути ознаковані та інформаційно посилені. Потрібні таблички з латинською транслітерацією, додаткові схеми, як доїхати до потрібних місць, злагоджена робота волонтерів.
Для вболівальника важливо приїхати, піти на матч і поїхати. Якщо, крім цього, він подивиться місто – це чудово. Для цього потрібно його грамотно спрямувати, зорієнтувати на місцевості. Треба, щоб він в любій ситуації мав під рукою людину, яка відповіла б на всі його запитання.
Мовні перешкоди – не проблема України чи Польщі, це проблема всієї Європи. Молоді українці, поляки переважно розмовляють англійською. А старші 35 років – не дуже. Тому важливо залучити англомовну молодь на вулицях, місцях офіційного маршруту. Це допоможе зняти мовне напруження. Раніше ми так само справлялись з труднощами перекладу і в інших країнах.
– Чи виправдала себе квиткова кампанія в Україні, де люди звикли купляти квитки в касах напередодні матчу?
– Насправді система оплати квитків дуже проста і демократична. Це оптимально для УЄФА, бо захищає квитки від виходу на «чорний» ринок. І коли йдеться про подію такого масштабу, як Євро, необхідно організувати продаж за рік вперед. Зручно і для вболівальників, які мають рівні шанси отримати квиток. Вказати прізвище, адресу та матч, який хочеш відвідати, а за якийсь час оплатити квиток – ця процедура нескладна і не займає багато часу.
Система оплати квитків через інтернет працює в Європі вже 15 років. Останні роки УЄФА розповсюджує тікети на матчі чемпіонату виключно в такий спосіб. Можливо, в Україні хтось скаже: я звик купляти в касах. Але треба вже переходити на модель, яка виправдала себе і давно практикується у світі.
Мені здається, в Україні найважче для людей було зрозуміти механізми оплати квитків. Часто з’ясовувалось, що або коштів недостатньо, або закінчився термін дії картки. Але ми давали людям кілька спроб для вирішення цих питань. Тож у підсумку всі залишились задоволені.
– Які запобіжні заходи продажу і перепродажу квитків?
– Кожен турнір має ризики. Не тільки в Україні чи Польщі, в кожній країні. Убезпечитись від спекуляцій і «чорного» ринку допомагають, передовсім, дані, які людина заповнює, коли замовляє і купує квиток – це ім’я, адреса, кредитна картка, дані друзів. Багато заявок, які дублюються, відсіюються. Про усунення підозрілих замовників дбає автоматична система, але потім все перевіряють люди. А далі кожен заявник отримує лист на поштову адресу – таким чином, перевіряється ще й реальність адреси. Ті, хто намагаються спекулювати, як правило, вказують некоректну адресу.
Система звіряє, чи серед власників квитків нема футбольних хуліганів, які є в базах поліції, або кримінальних злодіїв. Якщо серед наших клієнтів з’являються люди, які продають на чорному ринку квитки, у нас є чимало можливостей, щоб прикрити цю справу.
– УЄФА аналізував ситуацію в Україні – не було ознак «чорного» ринку?
– В Україні таких спроб було небагато, а в інших країнах, Європі, США, були зафіксовані випадки, коли на сайтах пропонувались квитки на матчі Євро-2012. Хоча насправді у них нема і не може бути тікетів. Тому усі ці сайти йдуть на обман, і вболівальник, скориставшись їх послугами лише, програє. Тому ми постійно нагадуємо, що придбати квитки можна виключно на офіційному сайті УЄФА, інших варіантів немає.
В основному чорний ринок спеціалізується на резонансних квитках – матч-відкриття, фінал, або ж ігри ключових команд. Якщо немає зашкального попиту і резонансу серед футбольних фанів, відповідно нема й пропозиції на чорному ринку.
УЄФА можна привітати рекордною кількістю замовлень на головну порцію квитків – 12 мільйонів. Чи коректно говорити, що найбільше замовлень було на фінальний матч Євро, який відбудеться у Києві?
Фінал завжди користується підвищеним попитом. І на Євро-2012 також. Але до числа найбільш популярних матчів цього разу додались ігри за участю польської збірної. Щодо фіналу, тут УЄФА ніколи не має проблем – всі тікети швидко продаються.
Оригінал публікації http://ukraine2012.gov.ua/news/182/48300/
