Почнемо з того, що українським хлопцям до старту фінальної частини чемпіонату Європи необхідно провести ще десять товариських матчів: сім у 2011 році і ще три – у рік проведення турніру. Повна картина спарингів української дружини (з деякими застереженнями) виглядає так:
2011/10 серпня – Швеція (Харків)
2 вересня – Уругвай (ймовірно, Харків)
6 вересня – Чехія (Прага)
7 жовтня – Болгарія (Софія)
11 жовтня – Естонія (Таллінн)
11 листопада – Німеччина (Київ)
15 листопада – Австрія (Львів)
2012/29 лютого – Ізраїль (Тель-Авів)
1 червня – Австрія (Відень)
5 червня – товариський матч на зарубіжному зборі перед стартом Євро-2012.
В уважного читача, напевно, виникне цілком логічне запитання: який ще зарубіжний збір? Особливе роздратування виникає, якщо глянути в передтурнірний календар господарів Євро-2008 і ЧС-2010, які грали товариські поєдинки на аренах майбутнього чемпіонату перед самим початком першості. Виявляється, УЄФА під 2012 рік дещо вигадав.
«УЄФА жорстко регламентує проведення спарингів у країнах-організаторах чемпіонатів континенту безпосередньо до і після змагань. Так, національним збірним-учасницям фінального турніру заборонено брати участь у товариських матчах на території країн-організаторів протягом трьох місяців до початку і протягом одного місяця після закінчення фінального турніру. Щоправда, ця умова не поширюється на команди країн-організаторів. Крім того, заборонено проводити поєдинки між будь-якими двома збірними, що вийшли у фінальний турнір, протягом одного місяця до його початку. Ця умова поширюється і на команди країн-господарок», – розповів віце-президент Федерації футболу України Володимир Лашкул.
Возночас не можна не відзначити роботу, яку виконала федерація, затвердивши календар національної збірної. Вже за рік до старту чемпіонату у нашої команди і її вболівальників є точне уявлення про те, де і з ким зіграють наші хлопці. Враховуючи, що футбол після Євро не закінчується, список суперників є на 2011-2013 роки. Але це справи менш важливі, ніж стан готовності самої команди. Зрештою, жоден набір спаринг-партнерів не замінить атмосферу офіційного матчу.
Однак сама організація чемпіонату-2012 не залишає нам іншого виходу, окрім як робити хоча б якісь висновки на основі товариських матчів. Звичайно, варто відзначити той факт, що оптимізму в серцях українських любителів футболу з кожною такою грою не додається. Проте у цієї ситуації є й інша сторона медалі.
Безумовно, при бажанні будь-яким невдачам національної команди можна знайти пояснення. Українській дружині так чи інакше останнім часом заважали різні чинники: невизначеність з головним тренером, травми ключових гравців, залучення молодих до команди Яковенко і т.д. Але не це головне. Оцінюючи нинішню гру національної збірної, її стан, важливе одне – все, що відбувається тут і зараз, навряд чи має стосунок до майбутнього чемпіонату наступного року. В якій би формі не перебували гравці зараз, до старту Євро-2012 вони встигнуть втратити її і набрати ще триста разів. А тому, захоплено цокаючи в момент чергового шедеврального матчу у виконанні, скажімо, Андрія Вороніна, пам’ятайте, що до першості континенту це не відноситься. Не сприймайте це як сумніви в ігрових якостях капітана московського «Динамо».
Там, на Євро, буде зовсім інша ситуація. Можна згадати слова тренера іншого «Динамо», київського, Юрія Павловича Сьоміна, який цілком справедливо зазначив, що фундаментом для успішного виступу збірної на ЧЄ стане завершальний етап підготовки, тобто той самий закордонний збір.
Зрозуміло, зіграність гравців і награвання складу має не менш вирішальний вплив на підсумковий результат, але і рвати на собі волосся, зважаючи на розгромну поразку від Франції, не варто. В той же час зрозуміло, що свою роль у настроях широких мас грає як давня невіра вітчизняних вболівальників, яка межує з якимось юнацьким максималізмом) в головну команду країни, так і тривала невдала серія «жовто-синьої» команди. Але можна вибрати інший варіант – дочекатися останніх передтурнірних приготувань вихованців Блохіна, а вже потім з пристойним набором аргументів підходити до оцінки своїх очікувань і можливостей команди. Варто також зробити акцент на відмінностях у рівні мотивації. Одна справа – товариські матчі (так, в яких точно необхідно викладатися в боротьбі за місце в основі), і зовсім інша – гра на домашньому чемпіонаті Європи.
Окремим рядком хочеться згадати й про українських вболівальників. Так склалося, що від національної збірної України давно вимагають не тільки максимального результату, але й красивої гри вкупі з високою індивідуальною майстерністю. Щоправда, мало не кожен любитель футболу в Україні міцний заднім розумом і не чекає від команди нічого хорошого. Чи не схоже це на якесь протиріччя? При цьому у нас прийнято критикувати збірників зі стану головного суперника на клубному рівні. Кияни пресують гравців «Шахтаря» і «Металіста», донеччани – динамівців, харків’яни – представників Дніпропетровська та Києва, уболівальники «Дніпра» – «металістів» і т.д. Усе у відповідності до футбольно-політичного життя країни.
Хочеться щиро вірити в те, що приклад Марко Девіча, який, одягаючи «жовто-синю» футболку, користується популярністю практично у всіх активних вболівальників, накриє всю футбольну карту України.
Водночас іноді складається враження, що вболівальницька аудиторія вітчизняним чиновникам з лав спорту № 1 в світі та й власне футболістам не дуже й потрібна. Свідченням тому є різні моменти – починаючи від квиткового ціноутворення і закінчуючи ставленням самих гравців до своїх симпатиків. Справді ж, ніхто не замислювався над простим питанням – а чому, власне, матчі збірної в окремих містах збирають таку кількість глядачів, що їх можна сміливо в п’ять-шість секторів розсадити? І не просто замислювався, а й запропонував конкретні кроки для виправлення неприємної ситуації. Адже ми ризикуємо витратити все своє життя на безглузді обчислення того, де ж на збірну ходить більше вболівальників – в місті Х, К або Д? При цьому недоречними виглядають критичні зауваження на адресу опонента з розряду «А ви так і на Євро ходити будете?». Оскільки УЄФА зробив той хід конем, який нам самим, українським уболівальникам, не дуже подобається, зате гарантує, що команда дійсно отримає численну підтримку. Мова, зрозуміло, про широку квиткову кампанію, яка змушує уболівальників викупити левову частку квитків на матчі Євро-2012 задовго до старту турніру.
Про що ще варто сказати напередодні головного старту в історії української національної команди, так це про головного тренера. Олег Блохін хоч і є найуспішнішим тренером в історії збірної, але абсолютної підтримки не має. Звичайно, на перший погляд, знається що його це анітрішки не хвилює, але на наших з вами оцінках його діяльності це неодмінно позначається. Найважчим тягарем Блохіна, від якого він так старанно відмахується, є задекларована керівництвом завдання виграти домашній чемпіонат. Як би не ставився до Олега Володимировича, однозначно згоден з наставником – якщо ми граємо вдома, ми що, неодмінно повинні вигравати?
Головному тренеру збірної в будь-якому випадку необхідно подолати головний бар’єр на шляху до заповітного Кубку – вийти в плей-офф змагань. Цьому навряд чи будуть сприяти «підігріті кульки» на фінальному жеребкуванні, але деякі козирі в руках українців, безсумнівно, будуть, і ними слід розпорядитися на всі 100. В разі успіху Блохін і його команда зможуть осоромити всіх скептиків, які вже зараз прогнозують повторення турніру чотирирічної давності, коли стадію групового етапу не змогли подолати обидві збірні-господині чемпіонату. Але ж ми з вами віримо в краще, правда?
Як справи у наших партнерів? У них – свої проблеми. Водночас об’єднує нас з поляками невпевненість в силах рідної команди. Щоправда, у них ніхто не вимагає від Францішека Смуди і компанії неодмінної перемоги на турнірі. Однак, природно, чекають від своїх вдалого виступу. Наприклад, шеф місцевої Прем’єр-Ліги – Екстракляси – Анджей Руско висловився з приводу календаря чемпіонату, який зверстали під збірну: «Смуда буде мати те, що хотів. І я думаю, ми можемо тепер вимагати від нього хорошого результату на Євро. Якщо не виходу до фіналу, то хоча б до півфіналу».
На щастя місцевих «кібіцев», тобто уболівальників, їхня збірна пройшла один з найбільш неприємних етапів підготовки до чемпіонату Європи, коли підопічні Смуди не могли забити впродовж семи годин. Ясна річ, що в такій ситуації про перемоги не могло бути й мови. Символічно, що «суха» серія польської дружини перервалася в зустрічі з українцями. Саме в Лодзі першим польським голом за довгий час вибухнув нападник «кадри» і французького «Осера» Іренеуш Єлень.
Втім, навіть останні відносно успішні матчі команди не убезпечують головного тренера від постійної критики з боку вболівальників і преси. Дійшло до того, що під час останнього поєдинку «біло-червоної» команди проти збірної Франції з трибун лунало «Орест Ленчик! Орест Ленчик!». Так польські фанати закликали до відставки нинішнього наставника національної збірної і призначення на його місце тренера вроцлавського «Шльонська». Варто зазначити, що польська торсида, яка, до речі, буде одним із козирів «кадри» на Євро, аналогічно пресувала і попередника Смуди голландця Лео Беенхаккер. Але президент Польського футбольного Союзу (PZPN) Гжегож Лято наполягає, що він довіряє Смуді: «Давайте дамо йому спокійно працювати. Я запросив Смуду і ніхто не може його звільнити без моєї згоди. А я не планую його відставки. Він тренуватиме команду на Євро-2012. Крапка».
Взагалі ж під керівництвом Франека польська дружина провела вже 22 матчі (який контраст з українською тренерської нестабільністю) – 10 домашніх і 12 виїзних, в яких здобула 8 перемог, 7 разів розписала з суперниками мирову, і стільки ж поступилася. Різницю м’ячів у цих зустрічах поляки набили 27-29. Найболючішими, безумовно, стали поразки від іспанців (0:6) і литовців (0:2). На відміну від українців, поляки ще не мають сформованого календаря до старту Євро. Відомо лише, що 10 серпня «кадра» прийме грузинів, 2 вересня мексиканців, а 6-го – німців. Польські ЗМІ також пишуть, що в жовтні їх збірна відправиться в африканське турне, щоб зустрітися зі збірними Єгипту і Марокко.
Невідомо, як позначиться на підготовці команди до головного старту ситуація з деякими членами команди, замішаних у скандалі навколо матчу останнього туру сезону 2005/2006 «Заглембе» – «Краковія» (0:0), який був договірним. Мова про два Лукаши – Піщека з дортмундської «Борусії» і Межеевскі з «Краковії». Обом присудили термін ув’язнення на один рік, який на щастя для гравців замінили умовним. Ясна річ, що позитивними емоціями футболісти не переповнені, до того ж на них ще чекає дискваліфікація від PZPN. Втім, здається, в цій конторі сидять не вороги, а тому гравцям збірної зроблять деякі поблажки. Тим більше представник BVB ще два роки тому покаявся у скоєному.
Що ж до особистих вражень від гри «біло-червоної» збірної, то зараз команда виглядає значно краще, ніж ще півроку тому і навіть привабливіше за своїх українських колег. Прогрес у виконанні польської дружини за останній час очевидний. Незважаючи на програш французам, підопічні Смуди залишили дуже приємне враження. Принаймні, на тлі того, що за три дні до цього в грі з тими ж «галльськими півнями» продемонструвала команда Олега Блохіна. І справа тут не в рахунку, а в продемонстрованій грі. Втім, ще раз підкреслимо, Євро-2012 це майже не стосується.
Тож побажаємо обом командам уникнути травм напередодні турніру і підійти до нього у всеозброєнні.
Оригінал публікації http://ukraine2012.gov.ua/news/196/48342/
