Виїзні 1:1 в перших матчах плей-офф єврокубків здавна вважаються прийнятним результатом, на чому вболівальники та експерти особливо акцентують увагу напередодні матчу «Дніпра» з «Наполі» на «Олімпійському». Парадокс, але в більшості випадків після такого результату на чужому полі наші клуби, на жаль, не долали опір суперників вдома і залишали євротурніри спіймавши облизня. А реалізувати ефемерне перевагу після малорезультативною виїзної нічиєї вдавалося лише «Динамо» і «Шахтарю», та й то не завжди. Інші команди з нашої країни незмінно терпіли фіаско після «зручного» гостьового паритету.
Вперше з такою ситуацією українська команда – до речі, «Дніпро» – зіткнулася в сезоні-1984/85 у чвертьфіналі Кубка чемпіонів. В опонентах – один з найсильніших клубів Європи того часу «Бордо». Французи, ведені Жаном Тиганой, Аленом Жіресом і Бернаром Лякомбом, з перших хвилин домашньої гри обрушили шквал атак на ворота дніпропетровців. Відкривши рахунок в дебюті, на фініші другої десятихвилинки вони могли подвоїти перевагу, але Сергій Краковський впорався з ударом Дітера Мюллера з 11-метрової позначки. А ближче до перерви «Дніпро» прийшов в себе і провів результативний випад: Олег Таран вивів на побачення з голкіпером Володимира Лютого – і рахунок зрівнявся.
Більше в Бордо опоненти не забивали. Відповідна гра в Кривому Розі також рясніла нестандартними сюжетними поворотами. Тут рахунок відкрили наші футболісти: захисник Олександр Лисенко вдало підключився до розіграшу «стандарту» і головою відправив м’яч у сітку. За чверть години до кінця основного часу гості відновили рівновагу, а в серії пенальті все вирішила помилка потрапив у штангу Геннадія Литовченка – і в півфінал пройшли підопічні Еме Жаке.
А через два роки на двох стартових стадіях Кубка чемпіонів динамівці зуміли двічі реалізувати переваги малорезультативного виїзного паритету. Спочатку за допомогою перемоги з рахунком 2:0 був пройдений чемпіон Болгарії «Берое», а потім – історично принциповий суперник «Селтік». Кияни забивали втричі більше біло-зелених. Напевно у багатьох свідків того матчу досі стоїть перед очима диво-гол іменинника (у день гри виповнилося 34 роки) Олега Блохіна зі штрафного!
Пам’ятаю, квиток на ту гру принесла з роботи мама: він дістався їй у розіграші лотереї в НДІ, де вона працювала. Квиточек на верхній ярус за небессарабскими воротами – але як же він був цінний! Ще одним пам’ятним моментом став той факт, що після того поєдинку в київських кіосках «Союздруку» з’явилися у продажу набори слайдів з цього матчу – в барвистій упаковці в кольорах «Динамо» і «Селтіка». Ні до, ні після такого товару у фан-шопах і на футбольних розкладках у рідному місті я не пригадую.
Наступного разу зі стартовими одиницями в гостях український клуб зіткнувся вже в незалежну епоху. У сезоні-1997/98 спочатку «Шахтар» в Кубку кубків після виїзних 1:1 вдома (тоді це був мирний Донецьк) відправив три м’ячі у ворота молдавського «Зімбру». А в чвертьфіналі Ліги чемпіонів того ж сезону динамівці після, як тоді здавалося, комфортних 1:1 туринському «Делле Альпі» з «Ювентусом» будинку начисто програли туринцям – 1:4. Проти хет-трику нині стоїть біля керма «Мілана» Філіппо Індзагі і голи досі грає на професійному рівні Алессандро Дель П’єро аргумент у вигляді гола нинішнього головного тренера динамівців-Сергія Реброва виглядав непереконливим.
Пам’ятаю щирі сльози сусідки по трибуні, спостерігала за дриблінгом Зінедіна Зідана, раз за разом залишав не у справ київських опонентів: дівчина стискала кулачки і в безсилій люті обзивала нехорошими словами туринського француза, розмазуючи при цьому туш по обличчю, испещренному біло-синіми малюнками. Валерій Лобановський не був настільки емоційний, і після матчу виголосив стало згодом класичним: «Трагедії ми не бачимо».
Рік потому все склалося для киян куди вдаліше. «Реал» в чвертьфіналі найпрестижнішого клубного турніру Європи був битий. Після одиниць на «Сантьяго Бернабеу» динамівці забили два голи мадридцям в столиці України. Бляклий, без моментів перший тайм змінив феєричний другий з голами Андрія Шевченка.
У тому ж календарному 1999 році відбувся відмінний футбольний спектакль у Львові. Дві малопродуктивних нічиїх «Карпат» зі шведським «Хельсингборгом» (причому у столиці Галичини голи забивалися під завісу основного часу матчу) зумовили серію пенальті. В ній краще проявили себе шведи: у «Карпат» прокололись Іван Гецко та Олександр Євтушок.
В середині минулого десятиліття два українських «Металурга» – донецький та запорізький – не змогли подолати опір двох грецьких команд – ПАОКа та «Панатінаїкоса». Після виїзних одиниць донеччани вдома звели гру до ще більш великої нічия – 2:2 (при цьому якийсь час вони мали чисельну перевагу в два гравці!), а запорожці і зовсім програли – 0:1. У сезоні-2007/08 не зміг утримати переможний рахунок 2:1 «Металіст» в домашній зустрічі проти «Евертона». Клуб з Ліверпуля двічі засмутив харківську торсиду і виграв тут 3:2 після домашніх 1:1.
Про українському півфіналі Кубка УЄФА-2008/09 «Шахтар» – «Динамо» написано вже так багато, що додати щось нове дуже складно. Підсумок того феєричного протистояння ви знаєте: гірники після виїзних 1:1 вдома забили на м’яч більше – і пройшли в переможний фінал.
Чергові три завдання виходу в наступну стадію єврокубка після виїзного одиничного паритету нашими клубами вирішені не були. Як під копірку «Металіст» і донецький «Металург» у битвах зі «Штурмом» з Граца і норвезьким «Тромсе» удома програвали, пропускаючи один м’яч. А в минулому євросезоні не впорався із завданням «Шахтар», поступившись вдома плзень «Вікторії» з рахунком 1:2. Всі три переможця спочатку не виглядали непрохідними.
…Як бачимо, історичний досвід розпорядження видобутої на виїзді малорезультативну нічию свідчить про те, що наші клуби в основному упускали представилися їм шанси. 1:1 у першій виїзній грі – рахунок оманливий. Можна провести аналогії з замовленням готельного номера: вам обіцяють апартаменти з усіма зручностями, а прибувши на місце, ви виявляєте зручності на поверсі (добре, якщо на своєму), відсутність шампуню і мила у номері – і непривітний персонал готелю.
Сподіваюся, «бронь» дніпропетровців виявиться успішнішим, ніж у більшості українських клубів, і в близьку Варшави на фінал Ліги Європи відправиться саме наша команда…
