Разом з заслуженим тренером України Анатолій Бузник підводимо підсумок виступів збірної України у кваліфікації Євро-2016 і розглядаємо подальші перспективи синьо-жовтої дружини. – Анатолію Івановичу, пару слів про Словенії: в аптеку бігали за валідолом, або були до кінця спокійні за підсумковий результат?
– Чесно кажучи, не очікував такої прудкості від Словенії. Думалось, що для України матч складеться простіше. Але тут словенцям дуже допоміг швидкий гол – це і психологічну перевагу, і хороший заділ на решту часу. Наші ж, пропустивши, виглядали дещо розгубленими. Але головне, що хлопці витримали цей натиск.
Хоча сама гра українців у першому таймі була неоднозначною і принесла мало задоволення. Багато чого не виходило, деякі атакуючі елементи залишалися без логічного завершення, і слава Богу, що в першому таймі закінчилося все так, як закінчилося. Дуже важливо, що після перерви хлопці заспокоїлися і почали грати більш змістовно. Навіть якщо б ми програвали 0: 2, я впевнений, що свій гол Україна таки забила б. Тим більше, що в другому таймі Словенія неабияк підсіла, що дозволило нам проявити творчу гру і виглядати непогано.
Ну а кінцівка зустрічі, думаю, нікого не залишила байдужим, і хвилювання в ті хвилини позначилося на всіх. Особливо на тих, хто був близький до команди – футболісти, тренера та їх помічники, керівництво федерації. Коли їх показували в трансляції, було видно, як люди дійсно переживають.
– Зараз відбіркова кампанія проглядається крізь призму її формату: вихід на Євро через плей-офф третій команд – досягнення або завдання-мінімум, якої особливо нічим захоплюватися?
– Я більше схиляюся до другого варіанту. Все-таки рівень футболу в Україні вища, ніж у Словенії, а також наша команда має не одного футболіста європейського рівня. Тут я маю на увазі не тільки Ярмоленко і Коноплянку, але і тих же Пятова, Хачеріді, Ракицького, Риболовля вже підтягнувся – це люди, які відіграють дуже важливу роль у грі збірної. Багато в чому завдяки їхній грі ми зуміли переломити опір Словенії і пройти далі. Тому скажемо так: вихід на Євро-2016 – це великий успіх для нашої збірної, але в той же час при нинішньому форматі відбору і розширенні чемпіонату Європи до 24-х команд ми зробили те, що повинні були зробити.
У першу чергу, вихід на Євро – це досягнення України як європейської країни. Михайло Фоменко разом з хлопцями зробили для України велику справу, згуртувавши навколо футболу багатьох людей і давши їм такі потрібні позитивні емоції. У сьогоднішніх реаліях це дорогого коштує.
– Команді Михайла Фоменка часто згадують невихід з другого місця в групі і нуль забитих м’ячів Іспанії та Словаччини. Це об’єктивна критика? Чи головне – результат, а не шляхи його досягнення?
– Критикувати завжди легше, ніж пропонувати щось конструктивне. У даному випадку треба віддати данину стратегічному підходу тренерського штабу. По ходу не все виходило гладко: були «камені в город» Фоменко, також деякі футболісти грали нижче свого звичного рівня. Але я б відзначив, як тренера збалансували команду і добилися результату.
Так, це вийшло не так феєрично і красиво, як хотілося деяким, але давайте будемо чесні: сьогодні в Україні якість футболістів нижче, ніж в тій же Португалії, Франції та Англії. Тамтешнім тренерам набагато легше втілювати тактичні задумки і будувати гру, адже в таких країнах немає проблем з кадровим питанням. Тому треба визнати думку: Україна може чогось досягти, але не так легко і невимушено, як хочеться уболівальникам.
– Наскільки відбилося на збірній падіння рівня чемпіонату України за останні два сезони?
– Я не можу сказати, що гра збірної безпосередньо залежить від стану чемпіонату, і що між ними існує прямий зв’язок. Так, з оной боку рівень Прем’єр-ліги впав – вона втратила легіонерів і якісних гравців, які прикрашали чемпіонат і підвищували його клас. Але з іншого боку, свій шанс отримали невідомі молоді футболісти. Втративши одне, ми здобули інше – як кажуть, «не було б щастя, та нещастя допомогло».
– Багато розмов про залежність збірної України від флангів в особі Ярмоленко і Коноплянки. Чи не є це нашою «ахіллесовою п’ятою»?
– У сьогоднішньому футболі дуже багато чого вирішують дрібниці і деталі. Ярмоленко і Коноплянка – важливі деталі гри збірної України, і з їх відсутністю ми втрат в яскравості, агресивності та непередбачуваності. Без них спільна організація гри сильно не зіпсується, але в ключових моментах атаки, коли все вирішує одне єдине якість чи вміння, Україні буде дуже зле.
– За весь відбір на Євро Україна пропустила тільки п’ять м’ячів. Це закономірність чи несподіванка?
– Тут нема чому дивуватися: Фоменко-футболіст був захисником високого класу, а команди Фоменко-тренера завжди мали позитивний баланс забитих і пропущених м’ячів. У даному ж випадку, як на мене, збірної України багато в чому супроводжувала удача. Взяти ті ж матчі зі Словенією: якби гольові моменти словенців в обох матчах мали ті ж французи, вони напевно реалізували б їх. Але словенці менш технічні, тому не змогли використати якісь моменти. Хоча це не применшує заслуги українців, і ми не даремно домоглися одного з кращих показників відбіркового циклу.
– Ви вже згадали про Ракицького і силі захисної лінії збірної України. Але вболівальники сьогодні більше сприймають Ракицького не як надійного оборонця, а як не бажає виконувати гімн України на старті поєдинку. Як ви дивитеся на дану ситуацію?
– Свого часу я чимало попрацював з юнацькими збірними різного віку: 1981 р.н., 1982-го, 1987-го, 1991-го і 1995-го. І в кожній команді мені доводилося пояснювати футболістам всю сутність питання. Я казав: «Ви можете не тримати руку на серці або відкрито не співати гімн. Але в будь-якому випадку ви уявляєте саме Україну і на серце носите емблему ФФУ з державною символікою. Ви – громадяни своєї країни ». Особисто я співаю гімн, але не завжди тримаючи руку на серці.
Тут головне інше – футболісти самі повинні перейнятися цим питанням і усвідомити всю відповідальність питання. Змушувати виконувати такі речі неможливо – це має виходити від душі. Тут людина сама повинна розуміти всю суть питання і усвідомлювати: хочеш хорошого ставлення до себе – сам відносься шанобливо до своєї країни, до своєї землі і своїм співгромадянам.
Тому націлене лаяти Ракицького в даному випадку не варто. Цілком можливо, що через деякий час Ярослав дозріє і буде з чистим серцем виконувати гімн України. А може у нього якісь власні думки на цей рахунок. Але змушувати людину «під дулом автомата» співати гімн і тримати руку на серце – це не те, чим треба займатися. Я сподіваюся, колись Ракицький змінить свої міркування і порадує вболівальників своїм патріотизмом.
– До Євро-2016 залишається півроку. На ваш погляд, за цей час збірна потребує якихось вагомих перервах? Або варто зберегти все, як є, і з цим сміливо їхати до Франції?
– На це питання може відповісти лише час. До наступного збору пройде багато часу, гравці відпрацюють зимові збори і зіграють чимало матчів весняної частини сезону. За цей час може трапитися що завгодно: травми, ігрові спади і підйоми, а також безліч дрібніших моментів. Наприклад, той же Петряк: поки йому рано вирішувати великі завдання на міжнародному рівні, але навесні він може прогресувати далі, зіграти пару контрольних матчів і буде готовим їхати на Євро. У збірної вже є кілька футболістів, які сьогодні непогано виходять на поле, але поки тільки підіграють лідерам, а не ведуть гру. І до літа вони повинні розкритися на 100 відсотків. Тобто, на комплектацію команди може вплинути маса факторів.
– Отримавши путівку на Євро-2016, уболівальники почали гаряче обговорювати «тренерське питання» – чи варто залишити біля керма Фоменко, або ризикнути і довіритися іншому фахівцю?
– У цьому плані добре висловився президент ФФУ Андрій Павелко – такі рішення треба приймати спокійно і дуже виважено, без зайвих емоцій. Я впевнений, керівництво ФФУ тверезо розбере ситуацію і прийме правильне рішення.
Моя думка – Михайла Фоменка і тренерський штаб треба залишити. Коли тренер, наприклад, виводить команду у вищу лігу, його адже відразу не міняють, вірно? Тут же Фоменко створив команду, чітко управляє їй і добився результату. Так, комусь може не подобатися стиль гри нинішньої збірної України. Але Україна – не Аргентина і Бразилія, де є розсип індивідуально сильних гравців, тому не варто занадто концентруватися на тренерському моменті.
Мені це питання «міняти / не змінювати тренера» нагадує жартівливу весілля. Спочатку наречена приходить в ЗАГС з одним нареченим, а потім на вінчання їй призводять іншого і кажуть: «Порожній наречений тобі не підходить, ось тобі новий получше». Тобто, зараз ця тема взагалі не для обговорення: Фоменко повинен залишатися і везти команду на Євро-2016. А далі вже ФФУ буде приймати відповідне рішення.
– Які наші перспективи на Євро-2016?
– Футбол – це настільки дивовижна річ, що навіть зібрана на пляжі збірна Данії в 1992-му без будь-яких великих перспектив виграла чемпіонат Європи. Але вони зібралися, приїхали на турнір і вистрілили. Та ж Греція всіх потрясла на Євро-2004. Явили світові свій прагматичний футбол, реалізували кілька стандартів і на перемогах 1: 0 вийшли у фінал, де також прагматично обіграли Португалію.
Тобто в плані перспектив і очікувань може скластися все, що завгодно. Зрозуміло, ми всі сподіваємося на яскраві виступи нашої команди і очікуємо гідного результату. Але треба розуміти реальну розстановку сил. На мій погляд, сьогоднішня збірна України повинна претендувати на вихід з групи і прохід декількох стадій плей-офф.
