Артур Валерко
…
Неймовірна історія Антона Крамара.
Артур Валерко
3й-річний Антон Крамар за свою професіональну кар’єр єру устиг пограти майже по всій Україні – від Львова до Севастополя. Попрацював під керівництвом різних тренерів у різних лігах. Міг би продовжувати й далі, але одного дня наважився кардинально змінити життя, повісивши бутсі на цвях заради музики. Днями Антон презентував свій перший кліп на власну пісню «Ми Всі Розуміємо».
За кілька днів кліп колишнього футболіста переглянули близько 10 тисяч чоловік, а сам Антон в інтерв’ю Sport Arena розповів про роботу над піснями та відео, причини, які спонукали залишити футбол, ставлення партнерів до його хобі та порівняв музику зі спортом.
— Ви випустив власний кліп. Розкажіть, як з’єднання явилася саме така ідея, де знімали, і чи вперше виступали в такій якості?
— Ідея виношувалася протягом довгого часу, й не можу сказати, що це прийшло в якусь конкретну хвилину. А зйомки проходили у Черкаській області. Є таке село Смільчинці). Щодо решти: знімав кліп і сам знімався в кліпі перший раз у житті.
— Коли почали записувати музику? Ще будучи гравцем?
— Мало хто про це знає, але я займаюсь музикою з дитинства. Це завжди було моїм хобі у вільний час
— І як до цього ставилися одноклубники, тренери?
— Ніхто не знав! Я це приховував! Знали тільки дуже близькі друзі, але, звісно, думаю, хлопці-одноклубники здогадувались про мій великий інтерес до музики.-
— У своєму іменному бенді ві — мультиінструменталіст, вокаліст і автор слів і музики. Так?
— На даний момент пишу тексти, співаю і записую пісні сам. У деяких моментах аранжування допомагають друзі – музиканти-професіонали. Наприклад, в останній пісні гітарні партії мені допоміг записати товариш.
— На які стилі орієнтуєтеся у власній творчості? Які ваші улюблені гурти?
— Прийшов до розуміння, що мені подобаються всі музичні жанри. Навіть у тих, що раніше відносив до нелюбимих, можна щось підкреслити для себе.
Музику люблю різну, щодня прослуховуючи мабуть, тонну різних композицій. Як мабуть і всі, ріс спочатку на російському рокі – Цивільна оборона, ДДТ, Цой… Потім, звісно, слухав багато закордонних гуртів та виконавців – Nirvana, Beatles, Рrodigy та інших.
— Як у вас із власним музичним матеріалом? Вже багато пісень записали?
— Наразі – багато ідей та планів. Перший крок нікого, тепер буду думати про наступні. Хочу продовжувати знімати кліпи, але це непросто, особливо, коли робиш усе лише сам з оператором. Багато часу потрібно для того, аби зробити продукт, який не буде виглядати як шкільне відео. До того ж, хочеться знімати короткометражні фільми та ще багато що, але, знову ж таки, на все потрібне годину.
Читайте також: Нестаріючий збірник, захисник-плеймейкер, форвард-центрбек – збірна півріччя Першої ліги
— Знайомі з футболістами, у яких такі є інтереси і хобі?
— Таких, які займалися чи займаються музикою, особисто не знаю.
— У вас вже є, чи, можливо, плануються, пісні на футбольну тематику?
— На футбольну тему – поки немає. Пісню «Команда молодості нашої» не переплюнути.
— Якби ви могли вибирати коллаб, з ким хотіли б записати трек чи альбом?
— Twenty one pilot. І коллаб з ними.
— Чи малі вже публічні виступи? Наскільки виступ на сцені відрізняється від гри на стадіоні в якості футболіста?
— Ніколи не виступав. Скажу так, що дуже соромлюсь навіть під гітару комусь заспівати.
— Рішення завершити кар’єр єру футболіста було болісним для вас? Що стало причиною — вік/травми, чи, можливо, бажання сконцентруватися на музиці?
— Важко сказати. Так сталися обставини: куди мене запрошували, я не хотів, а куди хотів – не запрошували. Плюс плечі потрібно було оперувати. Ну й ще низка інших нюансів, які й підштовхнули мене на прийнятя такого рішення.
— Свої пісні ви записуєте на дому?
— Так, я вдома роблю. Ну, й дещо на студії.
— Рідні підтримують ваше заняття?
— Звісно.
— Чи реально в Україні заробляти музикою хоча б стільки, як футболом?
— Якби я цього не робив, то, мабуть, грав бі далі у футбол.
— У футболі — цілі та завдання. А чого хочете досягти в музиці?
— Не ставлю перед собою жодних глобальних. Принаймні, максимально собі так налаштовую. Роблю те, що мині подобається, й не хочу перетворювати це заняття у черговий спорт. Хоча в музиці, мабуть, ті саме, що й у спорті.
Читайте також: Перша ліга у дзеркалі цифр: що говорить Wyscout про літньо-осінньому півріччі?
— На вашу думку, хто найкрутіший зараз виконавці в Україні?
— Обов’язково когось забуду з тих, хто мені подобається. Це звісно — Саша Чемеров, Дорн, Онука, Мовляв.
— Сцена, яку хотілося б підкорити як музикантові?
— Нехай буде НСК Олімпійський. Ну ми ж розуміємо, що це повна дурня?
— Найбільша кількість глядачів, за присутності яких грали і виступали як музикант?
Через футбол — не пам пам’ятаю, тисяч 15. А виступав під гітару – перед друзямі, на лавочці.
— Що крутіше — виступ на сцені чи на полі?
— На полі – круто. Як на сцені — не знаю.
— У чому, на ваш погляд, задоволення від музичної діяльності? Це процес творіння, реалізація задумів, задоволення амбіцій чи щось інше для вас?
— Подобається сам процес написання. У цьому є щось магічне.
— Ваш улюблений кліп? такий, щоб від одного спогаду – «Вау»?
— Не скажу. Подобаються багато.
— Якби вам надали НСК Олімпійський, який кліп ві б там зняли?
— Треба подумати. Точно – про футбол.
— Антон Крамар — це новий Іван Дорн чи новий Іво Бобул?
— Антон Крамар завжди буде Антоном Крамаром. Навіть якби я захотів, ніколи не ставши бі Ваньой Дорном чи кимось ще. І це круто.
— Як тренери ставилися до того, що в роздягальні — музика?
— Ну, останнім годиною в командах скрізь перед матчами грає музика в роздягальні. Альо якщо команда програла, то часто потім тренер каже типу «Це все — ваша музика. Недоналаштувалися. Тому на наступну гру ні яких пісень».