«Виховання, дане батьками, вплинуло на мене більше, ніж футбол. З роками змінюється характер і навколишній світ, але те, що я отримав від них, залишиться зі мною назавжди» (цитата з автобіографії Фергюсона)
Що в характері сера Алекса було завжди, так це вміння постояти за себе. Він ніколи не давав спуску кривдникам. Як відомо район Глазго під назвою Гован, в якому народився Алекс Фергюсон, досить неспокійний місце. Одного разу в дитинстві майбутній тренер «Манчестер Юнайтед» прогулювався Брумлон Роуд і забрів в один з більярдних барів. В ньому маленький Алекс почав з заздрістю дивитися на старших хлопців, які посилали кулі в лузу, то прикладалися до пляшки з пивом. Хтось із них побачив, що хлопчик з них не спускає очей і вирішив над ним пожартувати, запропонувавши скуштувати пива. Пригубивши трохи, Алекс зрозумів, що замість пива в пляшці сеча і під регіт «жартівників» вибіг на вулицю.
Гарненько проплевавшись, він повернувся в бар, взяв кілька куль з ігрового столу і відправив їх прямо в голову одного з кривдників, серйозно пошкодивши тому щелепу. Відразу після цього він, звичайно ж, зник, але після цього випадку з ним почали вважатися багато хлопці в Говане.
«Не дозволяйте успіху закрутити вам голову…».
Після поразки «Манчестер Юнайтед» на виїзді від «Саутгемптона» 4 листопада 1986 року, керівництво червоних вирішило звільнити тодішнього менеджера Рона Аткінсона. Його наступником був обраний Алекс Фергюсон, якому з пропозицією зателефонував президент «МЮ» Мартін Едвардс. У те, що таке можливо сер Алекс не повірив, тому Едвардс залишив йому свій номер телефону і сказав передзвонити, мовляв, переконайся в правдивості. Фергюсон передзвонив і зрозумів, що йому пропонують працювати в одному з найбільших клубів світу, від чого відмовлятися він не збирався. Інша позиція була у подружжя Фергі – Кеті, що могло навіть зірвати операцію. Вона навідріз відмовилася переїжджати, але пізніше здалася під натиском свого чоловіка.
Щоб Алекс Фергюсон не міняв місце роботи і хотів тодішній президент «Абердіна» Дік Дональд, який запропонував менеджеру команди підвищення зарплати, а потім і сам клуб, який і клубом по суті не був, адже навіть таке просте поняття як база у «Абердіна» не було – гравці тренувалися на шкільних полях.
«Вперше в житті я не міг дочекатися закінчення сезону».
Незважаючи на те, що Фергюсон завжди відрізнявся на тренерському терені, в його біографії все-таки є одне звільнення. Сталося воно в 1978 році і було затьмарене серйозним скандалом.
31 травня 2008 року газета The Guardian опублікувала інтерв’ю з Віллі Тоддом, який і звільнив Фергюсона. Тодд на момент звільнення САФа був президентом «Сент-Миррена» і був незадоволений тим, що менеджер, який підняв його команду на новий рівень почав чинити свавілля. Він пояснив, що головною причиною звільнення Фергюсона стали переговори останнього з «Абердіном» про перехід. Але на момент переходу сера Алекса з «Сент-Миррена» в «Абердін» каменем спотикання став зовсім інше питання – фінанси.
Вся справа в тому, що сер Алекс вважав, що має повне право на відшкодування фінансових витрат у вигляді 25-ти фунтів щотижня, на що йому нібито дав дозвіл сам президент. Такий вчинок змусив клуб висловити недовіру Фергюсону у фінансових питаннях і піти вирішувати спір у суді. Саме промисловий трибунал Глазго завдав по самолюбству Фергі серйозний удар, адже там його талант менеджера поставили під серйозний сумнів. Більш того, прямим текстом було сказано, що працювати в даній сфері йому не варто.
«Тренерська робота зводиться до управління людьми і відносинами».
Виходячи з цієї цитати Фергюсона, цікаво згадати його відносини з футбольним агентом Руне Хауге. Хауге прославився тим, що свого часу жорстоко підставив Джорджа Грема, коли той перебував біля керма «Тоттенхема». Грем отримав комісійні за одну з угод у міжсезоння в чому був благополучно викритий. У підсумку йому довелося виплатити не тільки одержану суму в розмірі 425-ти тисяч фунтів, але ще і доплатити 40 тисяч зверху, комісійних так сказати…Крім усього іншого скандал завершився і звільненням Грема з «Арсеналу».
На відміну від колеги Фергюсону Хауге приніс багато користі. По-перше, саме він вивів наставника «Манчестера» на Петера Шмейхеля і Андрія Канчельскіса. А по-друге, Фергюсон апріорі не міг потрапити в положення Грема, так як мав зовсім інші принципи. Ще коли він займався пабным бізнесом багато йому довіряли свою зарплату, а одного разу з сером Алексом стався досить красномовний випадок. У 1994-му році Андрій Канчельскіс продовжив контракт з «Ман Юнайтед» на досить вигідних умовах. Під час пролонгації угоди в місті перебував один з агентів гравця, а за сумісництвом і віце-президент московського «Спартака» Григорій Єсауленко . Він підкараулив Фергюсона на автостоянці і вручив йому конверт зі словами подяки і надії на світле майбутнє його підопічного. Подивившись всередину, Фергі просто сторопів – там було ні багато ні мало 40 тисяч фунтів готівкою. Він здав презент у клубну касу на збереження до наступного приїзду Єсауленко.
«Моє найбільше досягнення – це не те, що відбувається в наш час, моїм головним завданням було струсити «Ліверпуль» з його сідала».
Сер Алекс Фергюсон не міг би це зробити, якби після приходу в «Ман Юнайтед» не вирішив ряд нагальних проблем. Сьогодні важко уявити, але однією з головних проблем, з якою зіткнувся Фергюсон в «Манчестер» було пияцтво. Його попередник Рон Аткінсон не в силах побороти любов гравців до випивки встановив правило не приймати спиртне за два дні до гри. Але подібне ставлення не могло сподобатися новому наставнику. Під санкції нового наставника потрапили всі любителі «розслабитися». В першу чергу Норман Уайтсайд і Пол Макграт, які незабаром покину команду. Крім того, Фергюсон ввів суворе розклад, дієту і дрес-код. Напевно, це була перша споруда Фергюсоном команди в Манчестері.
