Чимало сил віддали минулого тижня в Лізі Європи футболісти «Динамо» і «Дніпра», які складають кістяк нашої збірної, але досягнутий результат завжди допомагає відновитися швидше. Доведено фізіологами і психологами.
Та й гравці «Шахтаря», напевно, вже відійшли від моральної травми, отриманої ними в Мюнхені тижнем раніше. Підтвердження тому отримано у Львові, де гірники з трьома збірниками у складі рознесли в пух і прах земляків з «Олімпіка».
В Європі донеччани «відстрілялися» вже давненько і в збірну повинні були приїхати, порядком відпочивши і при необхідності підлікувавшись. Зрештою, вони професіонали, і досвідчені професіонали. І Кубок УЄФА люди вигравали.
А В’ячеслав Шевчук навіть може розповісти іншим, що потрібно робити для того, щоб не поступитися на «Рамон Санчес Пісхуане». У складі «Шахтаря» він вже зробив це вісім років тому. Між іншим, «Севілью» тоді тренував якийсь Хуан де ла Крус Рамос Кано, відомий не тільки у нас, а і у всьому футбольному світі під більш коротким ім’ям. Ну, ви зрозуміли, про кого це.
«ДИНАМО» І ЗБІРНА
Найбільше представництво в головній команді країни у лідера чемпіонату України. Але пішло той час, коли поняття «Динамо» і «збірна» були майже тотожні один одному. Ще при Союзі народилася приказка, що збірна СРСР – це «Динамо», ослаблене футболістами інших клубів. Щось подібне було і в кінці 1990-х, коли я особисто був свідком того, як в 1997 році тренер збірної Хорватії Мирослав Блажевич хапався за голову в ложі преси київського «Олімпійського», дивлячись на те, як динамівці возять «Барселону». А через кілька днів легко обіграв «ослаблене» «Динамо» на «Максимірі» – 2:0. Зараз не так. Можна грати за «Динамо» і не потрапляти в збірну (і це при тому, що українців, порівняно з тими благословенними часом у складах вже куди менше). Можна і навпаки.
Перший випадок – на жаль, Олександр Шовковський завершив виступи за збірну, але, сподіваюся, ще готовий змінити своє рішення в разі необхідності. Інші варіанти – лише травми (не будемо про давно хворого Євгена Макаренка, це про Сергія Сидорчука, зламався вже після того, як віддав всі сили у битві з «Евертоном»), або кричущою молодості (випадок Євгена Чумака, який, втім, у юніорській збірній). У всіх інших ситуаціях стабільне потрапляння українця в основу «Динамо» («Шахтаря», втім, теж) – практично гарантія запрошення в збірну. Тому виклик Андрія Ярмоленка, Євгена Хачеріді, Гусєва, відмінно який замінив у дуелях із «Евертоном» Джермейна Ленса, і навіть збив у березні приціл Артема Кравця виглядає цілком логічно. В матчах з «ирисками» (природно, перш за все, у київському) всі потрудилися на славу. Готові і в Севільї гризти землю.
Довгий ігнорування тренерським штабом збірної Сергія Рибалки виглядає просто виключенням з правил, і, може бути, і неправильно так говорити, але Михайло Фоменко має бути радий тому, що він запросив Рибалку сам, нехай і в силу форс-мажорних обставин (травма Сидорчука), а не як би під тиском громадськості і преси. Скажу лише, що варто було б зробити це раніше, тому що грати на такій позиції і в такому матчі з листа дуже непросто. Іспанія є Іспанія.
Не граєш у «Динамо» – запрошують у збірну. Що ж, і таке бувало. І це теж не наше ноу-хау. В інших збірних теж таке траплялося. У тій же Іспанії зараз задіяні барселонські крамарі Марк Бартра і Педро Родрігес, який відновлюється від травми Серхіо Бускетс. У нас зараз, правда, не зовсім той випадок. Запрошення універсального Микити Бурди – скоріше аванс, підготовка найближчого резерву, оскільки центральним захисникам збірної надто вже часто не вистачає ігрової дисципліни, а ведучому лівого бека В’ячеславу Шевчуку скоро 36… Денис Гармаш – з іншої опери. Всі чекають, коли він повністю відновиться і заграє. Мабуть, Фоменко вірить у динамівця вже зараз.
ГОТУВАЛИСЯ НА ТРИБУНАХ
«Дніпро» представлений у збірній аж шістьма футболістами, але лише один з них – Денис Бойко провів від дзвінка до дзвінка весь матч проти «Аякса», зробивши за 120 з гаком хвилин, мабуть, лише одну помарку. Кандидатури не доигравших до кінця Євгена Коноплянки, який видав в Амстердамі приголомшливий матч, і Романа Безуса, нехай особливо нічого попереду не створив, але неабияк измотавшего оборону противника, вже давно не обговорюються.
Перший – в основу, другий в найближчий резерв. Відразу троє гравців – Артем Федецький, Руслан Ротань і Роман Зозуля могли надати допомогу «Дніпру» тільки з підтримкою трибун, але куди ж збірної без них? Найкращого правого захисника у нас немає, кращого опорника зараз, мабуть, теж. І раз вже Зозуля почав забивати і в чемпіонаті, і в Лізі чемпіонів, то і Михайлу Івановичу без нього не обійтися. Тим більше що і Кравець, і Філіп Будковський на роль провідного форварда поки не тягнуть.
До того ж ці дніпропетровські футболісти повинні бути і свіжіше інших. Хоча напевно знайдуться фахівці, які зможуть науково обґрунтувати, що для тонусу краще було б зіграти, і приведуть на підтвердження своєї думки масу аргументів і прикладів. Я б сказав, що для кожного гравця-це індивідуально, так і поєдинок з «Аяксом» вони пропускали зовсім не за своєю ініціативою.
ЄВРОПА ЇХ ЩЕ ДОЧЕКАЄТЬСЯ
Крім донецької, київської та дніпропетровської угруповань (в збірній це штучний поділ зникає, що цілком природно, як природні привітання гравців «Барселони» і «Реали» перед матчем, нехай після нього вони футболками і не змінюються) існує і четверта група – «іногородні». Додам лише, що нещодавно Анатолій Бишовець заявив, що Тимощуку пора йти з «Зеніту». Ага, його, Анатолія Федоровича забули запитати.
Решта – давно перспективний півзахисник Микола Морозюк і нещодавно пробилися в цю когорту його колеги Артем Громов і Роман Малиновський, а також форвард Філіп Будковський, вже встиг, навіть не торкнувшись м’яча, прикласти руку до перемоги над білорусами. Всі вони в єврокубках вже пограли, але не в цьому році. Впевнений, що у всіх їх вона ще буде.
