Дев’ять матчів поспіль, враховуючи минулий сезон, «Карпати» не могли виграти у Прем’єр-лізі. І от нарешті минулої суботи, обігравши в далеко не простому матчі «Зорю», підопічним Олега Кононова вдалося перервати неприємну для себе серію. Наскільки важко дався «зелено-білим» перший виграш у новому чемпіонаті України, Інформаційному центру клубу розповів воротар Андрій Тлумак. Нагадаємо, що свого часу він захищав і ворота луганчан. Додамо також, що для Андрія цей поєдинок став ювілейним, 150-м у складі «Карпат» в іграх чемпіонату України.
– Андрію, давай почнемо нашу розмову з оцінки гри «Зорі». Адже ти не так давно сам грав за команду з Луганська.
– Мені нинішня «Зоря» своєю грою дуже подобається. Команда демонструє швидку і змістовну гру. І це при тому, що зараз у «Зорі» дуже багато молодих гравців, які лише починають свій шлях у футболі. Тобто зрозуміло, що у цих хлопців є потенціал для росту. А значить і команда загалом буде прогресувати. Також я вважаю, що в Луганську правильно зробили, відмовившись від оренди гравців у великій кількості, яка мала практику в минулі роки. Тому зараз «Зоря» є дуже сильним суперником для будь-якої команди. Підтвердженням цього є й її перемога у попередньому турі над донецьким «Металургом». Та й з «Металістом», якби не суддівські помилки, «Зоря» мала як мінімум не програвати.
– Тим не менше, у грі із «Зорею» всі без винятку чекали від «Карпат» лише перемоги. Подібний психологічний тиск сильно впливав на гравців?
– Подібного у чемпіонаті у нас вже давно не було. Але ми все чудово розуміли самі. Зрозуміло, що наші вболівальники вже зачекалися від нас виграшів у чемпіонаті. Та й становище в турнірній таблиці змушувало нас грати тільки на перемогу. Ми ж опустилися на останнє місце. Тому ми чітко усвідомлювали, що коли не виграємо, нас ніхто не зрозуміє. Та ми й самі собі не простили б навіть нічиєї.
– Тепер, коли «Карпати» цей матч вже виграли, психологічно буде легше?
– Звичайно. Але тільки трішечки. Зараз ми піднялися з 16-го місця на 13-е, однак ви самі розумієте, що воно нікого не може задовольнити. Тому нам потрібно і в наступних іграх грати тільки на виграш, щоб бути там, де хочуть бачити свою команду наші вболівальники.
– Грати довелося під дощем. Тобі, як воротарю, погода створила додаткові труднощі?
– Взагалі то дощ віддавна вважається карпатівською погодою. От і зараз, коли ми виходили з роздягальні на перший тайм, хтось з наших гравців, точно не пам’ятаю хто, сказав: «Хлопці ми обов’язково мусимо виграти – подивіться, навіть погода сьогодні наша». І справді, на мокрому полі краще себе почуває та команда, яка грає у швидкий комбінаційний футбол. Тобто, в цьому плані ми мали перевагу над «Зорею». Що ж до мене особисто, то так, в дощ у воротарів виникають часто певні проблеми. Але, якщо ви помітили, я всю гру намагався не відбивати м’яча, а ловити. І в цілому мені це вдалося.
– «Карпатам» гра давалася з перших хвилин. Було й чимало гольових моментів. Однак спочатку не забили пенальті, потім Федецький влучив у хрестовину, а Лукас не реалізував вихід сам-на-сам з Шуховцевим. Були моменти й далі, але весь час чогось бракувало. І як апогей невезіння – автогол у свої ворота… Відчуття приреченості в цей момент у тебе не було?
– Звичайно, позитивних емоцій все це не викликало. Ми насправді перегравали суперника і мали перевагу у грі. От тільки забити ніяк знову не могли. А тут ще й той автогол. Я вже казав, що у футболі може трапитися різне. От і тут після навісу зі штрафного Мілько зрізав м’яча на дальню стійку, де інший гравець «Зорі» був готовий замкнути скидку. Я пішов вліво, щоб закрити кут, а тут м’яч влучив Ощипку в голову і полетів мені у протихід. Однак ні я, ні хто інший на Ігоря не були злі – він ж не винен, що так трапилося.
– Але щойно м’яч залетів у сітку, ти щось гнівно кричав? Кому і що?
– Це все емоції. Напевно, не потрібно пояснювати, що футболісти відчувають у такі моменти. Що я кричав, зараз вже й не пригадую. До того ж нікому конкретно мої слова не були адресовані. Та найголовніше, що ніхто з нас не опустив рук і ми продовжували грати у свій футбол. Одразу ж отримали чисельну перевагу і дуже швидко нею скористалися. Але все це сталося не випадково. Думаю, якби ми не працювали як слід на тренуваннях, не віддавали всі свої сили у кожній грі, то Бог нам у цій грі не допоміг би. А так він все бачить і все це оцінює та винагороджує.
– В другому таймі рахунок не змінився, а тому гра тримала у напрузі всіх до самого фінального свистка. Невже не простіше було забити ще один–два голи і не доводити трибуни до передінфарктного стану?
– Як я вже казав, головним для нас у цій грі був результат – ми дуже хотіли виграти. Тому в першу чергу думали про безпеку власних воріт. Але у наших діях не було жодної паніки. Якби ми нервували, то ніхто б не катав м’яча у середині поля, а тим більше на своїй половині. Ми б тоді весь час банально «вигружали» його подалі від своїх воріт і все. А так ми просто позбавляли суперника можливості грати з м’ячем. Їм було необхідно забивати. А як вони могли це зробити, коли ми їм не давали м’яча?..
– Ти кажеш, що ви почувалися впевнено, а от вболівальники, здається, тільки те й робили, що молилися, аби якомога швидше пролунав фінальний свисток…
– Щодо наших вболівальників, то тут я ось що хочу сказати. За останні дні я зайвий раз переконався, що у «Карпат» найкращі фанати в Україні. Причому вони це доводять не на словах, а ділом. От дивіться самі. Ми ніяк не можемо виграти, займаємо останнє місце, а вони за два дні до матчу із «Зорею» приходять до нас на тренування і запрошують всю команду разом з ними переглянути фільм «Останній аргумент». Скажу відверто, і для мене, і для всіх гравців та тренерів така увага і таке доброзичливе ставлення до нас стали додатковим мотивом у суботній грі. Тому в нашу перемозі над «Зорею» свій немалий внесок зробили і фанати.
Інформаційний центр ФК «Карпати», www.fckarpaty.lviv.ua
Фото: © ФК «Карпати»
Оригінал публікації http://fckarpaty.lviv.ua/ua/news/7050/page.html
