Перед Євро-2012 наш сайт починає розміщувати серію матеріалів, об’єднаних рубрикою «Шахтар» в роки проведення чемпіонатів Європи ». Сьогодні стартуємо з 1960-го, коли вперше відбувся головний турнір Старого Світу.
Як відомо, фінальна частина чемпіонату Європи проходила у Франції, і першим переможцем стала збірна СРСР. Відбулося в цей рік знакова подія і в житті «Шахтаря» …
Для початку про систему проведення чемпіонату Союзу – 1960. На першому етапі 22 учасники були розбиті на дві підгрупи, в кожній з яких турнір проводився в два кола. Потім команди продовжували вести боротьбу у відокремлених змаганнях за 1-6-е, 7-12-е, 13-18-е і 19-22-е місця, відповідно рядку, зайнятому в підсумковій таблиці першого етапу.
Готував «Шахтар» до сезону старший тренер Костянтин Щегодський. Але в кінці червня за незадовільні результати виступу команди (в проведених 12 матчах 4 перемоги, 3 нічиї, 5 поразок і лише 7-е місце серед 11 колективів) він разом з тренерським штабом (начальником команди Василем Соколовим і тренером Олегом Жуковим) був усунений від роботи.
На посаду наставника Федерацій футболу СРСР був призначений досвідчений фахівець Олег Ошенков. Як показав час, футбольні функціонери вистрілили «в десятку». Хоча тоді мало хто міг припустити, що на наступний рік футболісти з Донбасу завоюють Кубок всього Радянського Союзу. В помічники собі новий наставник взяв ветеранів «Шахтаря» Євгена Шпінева та Миколи Наумова. За плечима Олега Олександровича був багатий досвід не тільки гравця (московські «Динамо» і «Спартак»), а й наставника (київський і ленінградське «Динамо», збірна СРСР). Ошенков відносився до категорії тренерів владних, рішучих, жорстких, що відразу ж відчули футболісти. Уже в червні з команди були відраховані лідери тих років Іван Федосов та Іван Бобошко. Взагалі до кінця сезону «Шахтар» розлучився з 23-ма гравцями. Їм на зміну в «основу» прийшли молоді, спраглі грати і вигравати. Чого варті прізвища деяких дебютантів: Олег Колосов, Володимир Сальков, Геннадій Снєгірьов. Зайняли міцне місце в «основі» Борис Стрєлков, Микола Головко, Юрій Ананченко, Віталій Савельєв. Якщо вони вам нічого не говорять, подивіться склад кубкового «Шахтаря» 1960-х і все зрозумієте. З «старичків» у Ошенкова на хорошому рахунку були В’ячеслав Аляб’єв і Валентин Сапронов.
І закипіла робота по створенню нового, боєздатного колективу, який вже в наступному році зумів вперше в історії завоювати Кубок СРСР. А в 1960-м йшле притирання, налагодження ігрових зв’язків.
Після першого етапу чемпіонату у своїй 2-й підгрупі «Шахтар» посів 8-е місце і відправився боротися за місця з 13-го по 18-е. Різка перебудова тягне за собою, по-перше, відсутність позитивного результату. Яскравий тому приклад – виступи «гірників» на другому етапі. В 10 матчах за 4 перемог і поразок, 2 нічиї, різниця м’ячів 10-12 і закономірний підсумок: 17-е місце в підсумковій таблиці.
Все б нічого. Учасників-то було 22. Місце для команди, що знаходиться на шляху становлення, можна навіть назвати пристойним. Якби не одна заковика регламенту змагань. «Шахтар» посів найнижче місце в класі «А» з колективів, що представляють Українську РСР. А значить, за право залишитися в групі найсильніших йому належало «пободаться» з переможцем першості нашої республіки. Ним став запорізький «Металург».
Перший матч відбувся в Сталіно. «Шахтар», забивши два м’ячі (Валерій Шутилев та Юрій Ананченко), відправився до Запоріжжя з непоганим гольовим гандикапом. Що й підтвердив результат відповідної гри. Господарі перемогли 1:0, але в радянській футбольної еліти залишилися «гірники».
Справи в Кубку Союзу йшли значно краще. Для початку про схему проведення турніру. Розпочався він у 1959-му. В 1/16 фіналу «Шахтар» обіграв 2:0 в Херсоні місцевий «Спартак». У наступному сезоні сталінці продовжили кубкові поєдинки. По черзі були залишені за бортом змагання ростовський СКА (4:0) і вільнюський «Спартак» (2:1). Причому обидві зустрічі наша команда проводила в гостях.
1960-і роки славилися розуму не збагненними сьогодні регламентними викрутасами. Торкнулося це і розіграшу Кубка. Згідно зі встановленими нормами, обидва півфінальні матчі гралися в … Москві. Нормальний такий підхід. «Шахтарю» потрібно було зустрітися з тбіліським «Динамо». На цьому матчі варто зупинитися детальніше.
Як зараз би сказали, трилер вийшов відмінний. Основний час захоплюючого поєдинку з високими швидкостями, небезпечними моментами, ударами по воротах, блискучою грою воротарів закінчилося «сухою» нічиєю. Карнавал футболу тривав і в додатковий час, але вже з гострими спеціями гольовий інтриги. Спочатку на 100-й хвилині Зураб Калоєв змусив капітулювати нашого голкіпера Бориса Стрєлкова. Через 8 хвилин «гірники» буквально зім’яли оборону динамівців, і Юрій Ананченко відновив статус-кво. Проходять лічені хвилини, і лише самовідданий кидок воротаря грузинської команди Сергія Котрікадзе в ноги центрфорварда «гірників» рятує «Динамо» від другого гола. А на останніх секундах зустрічі Михайло Месхі здійснює слаломний прохід і хльостким ударом за секунду до фінального свистка виводить тбілісців вперед. Прикро. Ну, нічого. «Шахтар» вибив тбіліське «Динамо» з розіграшу Кубка вже в 1/8.
Була у сезону-1960 і міжнародна складова. «Шахтар» провів 6 матчів з «імпортними» командами. 4 виграв, 2 програв, 11 забив, 8 пропустив. В суперниках був один представник Заходу. У Сталіно «гірники» 2:1 перемогли збірну Британської Колумбії, провінції в Канаді.
І кілька особистих досягнень. Найбільшу кількість матчів у сезоні провів хавбек Володимир Сальков – 34 (31 – чемпіонат, 3 – Кубок). Кращим бомбардиром став Юрій Ананченко – 11 голів (6 – чемпіонат, 5 – Кубок).
Прес-служба ФК «Шахтар»
