30 серпня на «Донбас Арену» завітав головний герой першої частини сезону в українському футболі Генріх Мхітарян. Перш за все півзахисник «гірників» біля кромки поля відповів на найрізноманітніші запитання журналістів.
– Генріху, для багатьох твій суперуспішний старт у нинішньому сезоні став приємною несподіванкою. Згадуючи минулий рік, коли в тебе також було багато моментів, але відверто не щастило, думав, що цього сезону таки кількість має перерости в якість?
– У мене завжди були думки, чому я не забиваю. Я працював над цим, і, гадаю, в результаті в мене вийшло знайти відповідь. Але це ще не кінець. Треба працювати, тому що досконалості немає меж. Буду робити все, щоб забивати якомога більше і таким чином приносити ще більше допомоги команді.
– Але все ж у чому була причина?
– Гадаю, що трохи не вистачало холоднокровності в завершальній стадії. Зараз у цьому плані я дію спокійніше. Тому, вважаю, поки в мене виходить.
– Усі партнери звернули увагу на твою результативність. Але й суперники також. Ти відчув різницю в діях захисників проти тебе?
– Узагалі чемпіонат України зростає, і всі команди починають грати більш концентровано і уважно не тільки проти мене, а й проти решти футболістів «Шахтаря». Так, персональна опіка стала набагато сильнішою, захисники приділяють мені увагу. Але для мене це не дуже велика проблема, оскільки я знаю, що зі мною грають дуже сильні партнери, і якщо будуть «закривати» мене, то іншим буде набагато легше. А отже, буде ще легше грати команді.
– Дивився вчорашній матч «Динамо»?
– Так, дивився. Кияни могли програти, а могли і перемогти. Програли з рахунком 1:2… Вітаю їх із виходом до групового етапу Ліги чемпіонів.
– Як гадаєш, те, що вони вчора провели матч, якось позначиться на поєдинку в неділю?
– Якщо чесно, не знаю. Ми зосереджуємося на нашій грі, тому що для мене і команди більш важливо, як діємо ми, а не суперник. Ми будемо грати вдома, в рідних стінах. З нами будуть наші вболівальники, тому ми маємо показати наш футбол і зробити все, щоб перемогти.
– Ти, мабуть, знаєш, що буде аншлаг і що весь стадіон буде оранжевим…
– Так, це дуже приємно. Думаю, що це буде ще більше мотивувати, адже вся арена буде в кольорах «Шахтаря».
– Генріху, у грі з «Карпатами» після забитого гола ви, святкуючи з Дарійо, зобразили якийсь танець.
– Це був хорватський національний танець. (Сміється).
– Тож це буде тепер традицією?
– Ні, просто ми на тренуваннях жартували з Дарійо, а потім виявилося, що це стало правдою. Тому під час гри спробували станцювати. От і все.
– Заздалегідь домовлялися, що в разі гола станцюєте?
– Ні. Після голу він підійшов і сказав: «Давай святкувати!» І ми почали…
– Генріху, а вірменський танок буде?
– Я намагатимусь когось навчити. (Сміється).
– Генріху, ти знав, що забив на один гол менше, ніж уся команда київського «Динамо»?
– Я не дивлюся на цю статистику. Для мене важливо, щоб команда виграла з великим рахунком, ну, або хоча б просто виграла. А те, що забиваю на один гол більше або менше, ніж дехто, – це не дуже важливо, тому що хлопці допомагають мені. От і вийшло, що в мене 11 голів.
– А чи є плани позмагатися за звання кращого бомбардира?
– Мета, яку я ставлю перед собою в кожній грі, – по-перше, допомогти команді виграти, а потім вже думаю про індивідуальні призи. Тому, якщо стану кращим бомбардиром, буде дуже приємно для мене й «Шахтаря», але найважливіше, щоб «Шахтар» став чемпіоном і цього року виступив дуже гідно в Лізі чемпіонів.
– Генріху, а ти знаєш, який бомбардирський рекорд в Україні?
– Ні. Чув, що начебто він належить Деметрадзе, який забивав 22 голи.
– Про 22 голи правильно. Але рекорд належить Реброву й Шацьких. У тебе вже половина.
– Ну, ще цілий сезон попереду. Хто знає, чи буду я забивати в кожній грі. Так, намагатимусь, але якщо не буду забивати – це не проблема. Головне, щоб вигравала команда.
– Перед кожним матчем із «Динамо» напруга зашкалює. Зараз це відчувається?
– Ні, ми готуємося, як до звичайної гри чемпіонату. Знаємо, що це «Динамо», будемо підходити дуже серйозно, але нічого особливого не передбачаємо.
– Читаєш, що про тебе пишуть у пресі, Інтернеті? Намагаєшся стежити за цим? Зокрема, сьогодні в «Радянському спорті» вийшло інтерв’ю з Юрієм Мовсісяном із «Краснодара», він там і про тебе багато хороших слів сказав.
– Так, ми друзі. Я дуже радий за нього, буду радий, якщо він буде виступати в топ-клубі, тому що він гідний цього. Намагаюся більше читати не про себе, а про інших, дізнаватися новини футбольного світу.
– Чи обговорюються в «Шахтарі» трансферні новини, чутки? Вілліан, Селезньов, який, ймовірно, залишить команду…
– Це не моя справа. У нас є керівництво, люди, які займаються цим. Вони вам і скажуть, буде чи не буде. До закінчення трансферного вікна залишилися лічені години. Вони вам краще скажуть, кого відпустять, а кого ні.
– Сьогодні жеребкування Ліги чемпіонів. З якою командою з топ-групи ти хотів би зустрітися?
– Мені байдуже. Доведеться грати з кимось. Це лотерея, і ти не знаєш, з ким потрапиш до однієї групи, а з ким ні. Потрібно дізнатися своїх суперників, подивитися, як вони грають, і працювати над тим, аби перемогти.
– Усе одно є почуття реваншу, хочеться когось із суперників…
– У мене немає такого. Хто випаде – з тим і будемо грати.
– Якщо інакше поставити запитання: на якому з великих клубних стадіонів Європи тобі хотілося б зіграти?
– Неважливо. Для мене все одно. Дай Боже, щоб ми пройшли до наступної стадії. І чим далі, тим приємніше буде грати на будь-якому стадіоні. Але добре виступати на такому, як «Донбас Арена».
– «Динамо» вперше за кілька останніх років пробилося в групу Ліги чемпіонів. Це може позначитися на чемпіонських перегонах?
– І в нас, і в них будуть матчі через 3–4 дні. Важко буде як нам, так і їм. Але найголовніше, що це йде на користь українському футболу, адже набираються очки до загальної скарбнички. І що більше їх, то краще.
– Матчі проти «Динамо», як правило, виходять нервовими. Як уникнути всіх цих моментів, провокацій?
– Завжди такі матчі виходять більш емоційними, ніж ігровими. Але ми будемо намагатися робити все, щоб це ніяк не вплинуло на нашу гру. Усі знають, що такі дербі виходять дуже багатими на переживання – вчора, наприклад, так грали «Барселона» з «Реалом». І в них із перших хвилин також було більше емоцій. Тому потрібно спокійно вийти на поле, не думати про те, що це буде війна чи вийде якась бійка. Треба грати в футбол, щоб уболівальники ним насолоджувалися.
– Психологічна підготовка якась є?
– Ні, всі професіонали, всі знають, як підійти до цього матчу. У кожного свої методи підготовки.
– Генріху, ти вірменин, маєш бути гарячим хлопцем. А з вигляду більш холоднокровний, ніж українці?
– Якщо бути гарячим на полі, то вийде не дуже добре для команди. Якщо я буду вступати в кожен конфлікт, бійку, то ми залишимося вдесятьох, а це дуже погано. Я віддаю перевагу повазі суперника, кожного гравця, тому що всі ми люди, всі футболісти. Так, трапляється, що хтось діє жорстко. Але слід розуміти, що це всього лише ігровий момент, а не бажання зробити іншому щось погане.
– Тебе можна вивести із себе?
– Напевно, можна. Але я сам не піду на провокацію, бо дуже добре розумію, що від мене залежить.
Угамувавши інформаційний голод масмедіа, Генріх попрямував до Fan Café, де на нього вже чекали вболівальники. Подробиці зустрічі нашого героя із шанувальниками «Шахтаря» читайте на нашому сайті найближчим часом.
Прес-служба ФК «Шахтар»
