Автор переможного голу у ворота «Дніпра» Денис Дедечко в інтерв’ю прес-службі ПЛ розповідає про яскравий старт «Кривбаса» навесні.
− Футбольна громадськість назвала результат у Дніпропетровську сенсаційним. Погоджуєшся із цим?
− Чому ж сенсаційним? Так сказати − значить, не поважати себе. Дійсно, ми сперечались із сильним суперником. Але виходили грати на результат. І у таких матчах, як проти «Динамо», «Дніпра» дізнаєшся, чого ти вартий насправді. До того ж ми добре себе показали в усіх трьох березневих зустрічах. Тому дивуватись немає чому. А те, що інші вважають такий наш успіх несподіванкою, то, гадаю, ми зробили все для того, щоб надалі «Кривбас» сприймали всерйоз.
− У чому ви переграли суперника, чим «Дніпро» вам поступився? Які думки були по ходу зустрічі?
− Гадаю, запорукою нашої перемоги стала дисципліна та виконання тренерської установки. Чого не вистачило «Дніпру», не хочу розмірковувати. Є люди, які розберуть причини поразки дніпропетровців. Коли пропустили і під час перерви були якісь відчуття, що шанси змінити результат на свою користь будуть. Трохи пощастило, що вже у першій атаці другого тайму зрівняли рахунок. Потім господарям все ж не вистачало 11-го футболіста, а надмірне бажання забити навіть трохи заважало. Так буває, коли тобі перемога потрібніша за суперника. «Дніпро» був саме у такій ситуації.
− Згадай свій гол. Це була награна комбінація?
− Ні, по ситуації. Наш голкіпер вибивав м’яч від своїх воріт. Я вирішив пробігтися на чужу половину поля. Виявилось, що недаремно. Коли Олексій Антонов праворуч прийняв передачу і відпасував у центр на мене, то ніяких варіантів розвитку атаки вже не було, та й часу на міркування не залишалось. Треба було бити.
− Це твій перший гол у сезоні. Відомо, що у Росії був сезон, коли навіть 9 м’ячів забив. Грав на іншій позиції?
− Ні, амплуа не міняв. Просто коли багато забивав, то виступав у першій тамошній лізі. Звичайно, там грати простіше.
− До речі, про твоє перебування у сусідній країні. Як можеш порівняти два чемпіонати? Також хотілося б почути твою думку про так званий об’єднаний чемпіонат…
− Починаючи з останнього питання, зовсім не уявляю, як це можливо. На мій погляд, тут навіть обговорювати немає чого. А про рівні, то я і раніше вже казав, що Росія стоїть трохи вище тим, що там більша конкуренція у боротьбі за перші місця.
− Як відбулось твоє повернення в Україну? Що змінилось тут у футболі за три роки?
− Я опинився без клубу. Влітку потрібно було вирішувати питання подальшого працевлаштування. У «Кривбасі» тоді головним тренером був Віталій Кварцяний. Вирішив йому зателефонувати. Приїхав на перегляд, підписав контракт. За кордоном перебував навіть більше ніж три роки. Але порівнювати особливо ні з чим. У Прем’єр-лізі грав лише півроку за «Нафтовик», то й то не весь час. Тому важко проводити паралелі.
− Повернімося до дня сьогоднішнього. Як «Кривбас» заповнює паузу у Чемпіонаті України, готуючись до «Металіста»?
− Нас розпустили до п’ятниці, дали трохи відпочити. Потім зберемось, і нам скажуть план подальшої роботи і про те, чи будуть у нас товариські поєдинки. «Металіст» – останній із зіркових суперників у нинішньому сезоні. Навряд чи тренери щось змінюватимуть, адже граємо у свій футбол, і він приносить нам результат. Непогано було б закріпити вже здобуте ще однією перемогою.
− До турнірної таблиці зазираєш?
− Не особливо. Хоча дивлячись, куди ми піднялись, звичайно, окремі думки, відвідують. Але є моя думка, і є думка керівництва клубу. Мені про плани невідомо, адже у кожній команді свої обставини. Втім, не думаю, що якщо ми продовжуватимемо у тому ж дусі, що хтось буде проти виходу «Кривбаса» до єврокубків.
