За великим рахунком, ще після перших зустрічей чвертьфінальної єврокубковій стадії було зрозуміло: у «Дніпра», що привіз з Брюгге нульову нічию, шансів на прохід в наступний раунд явно побільше, ніж у «Динамо», яке задовольнилося домашніми 1:1 з «Фіорентиною».
У підсумку підопічні Мирона Маркевича в повторному поєдинку дійсно змогли нав’язати супернику свій футбол і в кінці кінців схилили шальки терезів на свою сторону. Тоді як кияни, які потрапили у Флоренції під справжній прес і залишилися вдесятьох на кінець першого тайму, виявилися легкою здобиччю для італійців.
«ДНІПРО». ШАХ І МАТ
«Боротьба буде виснажливою. Але у фізичному плані у «Дніпра» є перевага, оскільки провідні гравці відпочивали тиждень. Бельгійці не можуть собі дозволити такого, адже грають у фінальній шістці, де кожен матч на вагу золота. Додайте сюди довгий переліт. Тому, якщо справа дійде до додаткового часу, у дніпропетровців з’являться додаткові козирі. На наших гравців неабияк вплине можливість переписати історію і вперше виступити в півфіналі європейського кубка. Сподіваюся, що вони це заслужать своєю грою» (Gazeta.ua, 23.04).
Так напередодні відповідних ігор міркував екс-бомбардир «Шахтаря», а нині футбольний експерт Віктор Грачов. І хоча додаткового часу «Дніпру» вдалося уникнути, Грачов виявився прав: наприкінці номінальні господарі знайшли сили для чергової хвилі атак, одна з яких і принесла успіх дніпропетровській команді.
Давно не доводилося бачити таким щасливим Маркевича, який створив, здавалося б, неможливе і тепер навіть не намагався приховати свої емоції:
«Настрій просто чудовий! Дуже приємно, що ми вийшли в півфінал, хоча на нас ніхто не ставив навіть у груповому турнірі. Думаю, футболісти самі розуміли, що це їхній шанс, і виходили на кожен матч з бажанням показувати хорошу гру. Вдячний киянам, які прийшли і підтримали нас. Це дуже сильно допомагало. Ну а Дніпропетровськ вітаю з півфіналом!» (Ru.uefa.com, 23.04).
Піддавшись загальній ейфорії, можна і не згадати, що ще на початку сезону, коли «Дніпро» набирав очки з неймовірним скрипом, окремі експерти прогнозували неминуче-швидку відставку Маркевича.
«Багатьом уболівальникам «Дніпра» повинно бути соромно за поспішні висновки в оцінках приходу Мирона Богдановича на тренерський місток. Вони довго продовжували тужить за Хуанде Рамосом. Тим самим гордовитим кастильцем, який стверджував, що наша команда «на відстані світлових років» від завсідників єврокубків. Тому, панове, згадайте, що ви несли в Мережі і червонійте…» (Footclub.com.ua, 24.04).
Зрозуміло, що «Брюгге», якому для виходу в півфінал не вистачило одного гола, відчайдушно чинив опір, однак на поле «Олімпійського» «Дніпро» виглядав цілісним, біг швидше і діяв наполегливіше. За що й опинився винагороджений.
«Переможного уколу довелося чекати вічність. Маркевич до матчу визнав, що на «Олімпійському» зустрінуться дивно схожі команди. А грати зі своїм дзеркальним відображенням завжди складно.
Зіграла роль ще одна не другорядна деталь. Нечасто зустрінеш команду, як наш «Дніпро», де відразу троє – Федецький, Лучкевич та Шахов мають хороші футбольні коріння. Саме Шахов-молодший у стилі свого незабутнього батька і вирішив результат боротьби за вихід у півфінал ЛЕ. Знімаємо перед Женею капелюх, але ще вище цінуємо передачу ватажка і капітана дніпрян. Пас Руслана Ротаня, не дивлячись, темп – і є та сама лінія, яка тримає архітектуру футболу» (Footclub.com.ua, 24.04).
Можливо, короткий коментар присутнього на грі Андрія Павелко комусь здасться пафосним, однак президент ФФУ лише продемонстрував, що дивиться на успіх «Дніпра» в широкому розрізі, як і личить першій особі українського футболу.
«Ця перемога – хороші, позитивні емоції. Саме це зараз необхідно всьому українському футболу. Я думаю, що сьогодні свято дніпропетровського футболу передається всій країні. У нинішній ситуації такі перемоги як ніколи важливі для наших уболівальників. Це дозволяє людям відчувати себе сильними, переможцями, і знати про те, що у нас є прекрасне покоління футболістів, доводить, що вони найкращі в Європі» (Footboom.com, 24.04).
А хіба не так? Хіба зліт «Дніпра», позбавленого можливості проводити домашні єврокубкові матчі в рідному місті, – не приклад усім нам, українцям? Хіба це не приклад того, як не дивлячись ні на що, можна якісно і професійно робити свою справу, не скаржачись і не звинувачуючи в своїх невдачах інших?
«ДИНАМО». ЗА ФЛОРЕНТІЙСЬКОМУ РАХУНКУ
На жаль, підтримати співвітчизників «Динамо» не змогло. На сьогодні «Фіорентина» явно сильніше київської команди, а стрибнути вище голови у тій не вийшло. І без того важке становище, в якому перебували гості, посилило видалення Джермейна Ленса перед самою перервою, на який кияни пішли, поступаючись 0:1. І хоча в кінцівці «синьо-білі» таки організували кілька небезпечних вилазок до італійських воріт, другий гол «Фіорентини» (2:0) і її успіх за підсумками двох зустрічей слід визнати закономірними.
Втім, більшість вітчизняних ЗМІ, підбиваючи підсумки виступів «Динамо» в Лізі Європи, віддали належне команді, лише рік тренирующейся під керівництвом нового тренера і, тим не менш, суттєво додала за цей час.
«Ребров зі своїм тренерським штабом будує команду, і це не якесь безглузде та незрозуміле шарахання з боку в бік, а цілком очевидний і доступний процес. Активне підключення молодих гравців (з прицілом на можливий від’їзд окремих дорогих і відверто халтурящих легіонерів), хороша грамотна ротація, спрямована на гнучкість тактичних варіантів і можливість прийнятно виплутатися з будь-якої складної кадрової ситуації. Так, поки вся ця конструкція далека від ідеалу, але напрямок роботи видно чітко. А ось що з цього вийде, досягне Ребров ко поставленої мети – покаже лише час. Може, і не досягне – все буває. Але дорікнути у відсутності чіткого курсу тренерський штаб нинішнього «Динамо» не можна» (Footboom.com, 24.04).
Виважено і спокійно, як і личить самому досвідченому футболістові команди, оцінив результат, показаний «Динамо» Олександр Шовковський:
«Якщо б вам до початку турніру сказали, що ми проб’ємося у чвертьфінал, то ви б сприйняли це як гідний результат. Думаю, що наш виступ в цій Лізі Європи потрібно занести команді в актив. А вчитися завжди є чому. Потрібно вміти робити висновки і вчитися у наших суперників грати, вибудовувати тактику.
Є результат – інколи він буває позитивним, іноді – негативним, але головне — вибрати правильний курс і слідувати йому незалежно від окремо взятих матчів. І ми думаємо, що рухаємося в правильному напрямку» (Dynamo.kiev.ua, 24.04).
Віддача гравців і їх бажання вичавити максимум з ситуації, тобто все те, чого не спостерігалося в «Динамо» півторарічної давності – ще один найважливіший момент, помічений багатьма журналістами. Київ дійсно зробив все, щоб пройти «Фіорентину», проте об’єктивно виявився не готовий до вирішення цієї задачі.
«Ребров не Маркевич – він рідко критикує підопічних, а якщо і робить це, то більш тонко і виважено, ніж Мирон Богданович. Але після флорентійського поєдинку, коли Сергій Станіславович заявив, що вдячний хлопцям, – вірити сказаному. Тому що ті, хто так і не перемкнув на «Дніпро» – «Брюгге» у другому таймі, бачили: хвилини з 80-й динамівці зробили все, що могли, щоб грати довелося 120, а не 90 хвилин. Шкода, що Хачеріді не дотягнувся, Гусєв не замкнув, і рикошет після передачі Ярмоленка зіграв проти «Динамо».
Для динамівського вболівальника «фіалкова» невдача в Лізі Європи відносна. Ніхто не буде сперечатися, що команда пройшла турнір добре, а непереконливі виїзні матчі компенсувалися феєричними домашніми проти «Евертона» і «Генгама». Але ось в чемпіонаті з’явилася інтрига. І це шанувальників столичного клубу «жалить» найбільше. Особливо при згадці про комфортному семиочковом перевагу ще на початку цього місяця» (Gazeta.ua, 24.04).
УКРАЇНСЬКЕ КЛАСІКО. БОЙОВІ НУЛІ
Все вірно! На відміну від того ж «Дніпра», який у неділю зміг здобути три очки малою кров’ю, виставивши напіврезервний склад на матч з «Іллічівцем», у «Динамо» можливості заощадити сили і поберегти лідерів не було. Києву належало зіграти з «Шахтарем», перемога якого скоротило б відстань між командами до двох очок, максимально загостривши боротьбу за «золото». Очевидно, що втомлених динамівців у даній ситуації цілком влаштовувала нічия.
Напередодні центрального матчу другого кола колишній тренер «Динамо» Йожеф Сабо розставив акценти абсолютно справедливо:
«Потрібно розуміти, що для перемоги в цій грі гірники поставлять на карту все. У підопічних Мірчі Луческу спочатку є перевага, адже вони цілеспрямовано готуються до цього матчу весь тиждень. А ось у киян після виснажливого протистояння в Лізі Європи з італійською «Фіорентиною» на відпочинок часу практично не залишається. Більш того, в такому поєдинку наставник «біло-синіх» Сергій Ребров навряд чи буде ризикувати зі складом, тому практично все навантаження ляже на тих же виконавців, які виступали у Флоренції» («Команда», 24.04).
Гра вийшла саме такою, якою її очікували побачити вболівальники та фахівці. Бойовий, багатою на жорсткі стики і порушення. З прагненням однієї команди здобути три очки і бажанням іншої зробити все, щоб не дати опонентові здійснити задумане.
Підсумкові 0:0, зрозуміло, порадували динамівців і засмутили гірників, які не тільки не скоротили відставання від лідера, але і підпустили на відстань в одне очко, «Дніпро». Власне експерти обох недільних ТБ-передач «Великий футбол» і «Профутбол» визнали, що рахунок – по грі. Відстоює «продонецьку» позицію «ВФ», звичайно, залишився вірний собі, сфокусувавши увагу телеглядачів не на тактичних ходах команд, а на суддівських рішеннях. Традиційний у таких випадках маніпуляція з метою викрити вселенський змову проти «Шахтаря». Однак, навіть тамтешні експерти не стали грішити проти істини: обидва суперники могли як виграти, так і програти, а значить, нічийний результат – найбільш справедливий.
Шкода тільки, що журналісти так і не почули після зустрічі професійний аналіз з вуст Мірчі Луческу. Фактично вся прес-конференція Містера була присвячена заїждженої теми тяжкого становища, в яке потрапила донецька команда, вимушена, за словами румуна, і під час номінально домашніх поєдинків відчувати себе, мов у гостях. Луческу навіть заявив, що його підопічні втратили шанси на перше місце.
«Не думаю, що чемпіонство залежало від сьогоднішнього поєдинку. Говорили напередодні, що якщо навіть ми перемагаємо, то шансів виграти чемпіонат немає. «Динамо» всі свої матчі проводить вдома, ми – на виїзді. Але будемо продовжувати грати, для того, щоб посісти друге місце, яке дозволяє потрапити в кваліфікацію Ліги чемпіонів. Ми не можемо дозволити собі пропустити цей турнір. П’ять років поспіль ми виборювали чемпіонство, зараз воно перейшло до іншого клубу. «Динамо», напевно, переможе. Хочу привітати їх, команда цього заслуговує. Вони використовували ту складну ситуацію, в якій опинився «Шахтар» у цьому сезоні. Гірко усвідомлювати, що вся публіка хворіла проти нас. Хоча саме ми привезли Лігу чемпіонів у Львів. Краще б цю гру проводили у Києві. Швидше за все, я прийму рішення не проводити матчі з «Динамо» у Львові. Може бути, в наступний раз проведемо в Києві на НСК «Олімпійський» (Shakhtar.com, 26.04).
Напевно, нічого іншого від Луческу чекати не варто. Природно, він і не думав здаватися – всього лише присипляє пильність конкурента. А заодно – продовжує виконувати роль «жертви», до якої ми ще повернемося в цьому огляді.
ПОМИЛКА ШВЕЦОВА. ЧОГО БОЇТЬСЯ «ШАХТАР»?
Українське класіко відбулося в неділю, і в міру його наближення однією з топ-тем у вітчизняних ЗМІ залишалася ситуація з жовтою карткою, пред’явленої лідеру «Динамо» Андрія Ярмоленка у матчі 20-го туру проти «Волині». Картка, якою нібито за симуляцію нагородив рефері Віктор Швецов футболіста, виявлялася для останнього четвертою у чемпіонаті і таким чином не давала Андрію права грати проти «Шахтаря».
Немає сенсу цитувати численних журналістів та експертів, які висловилися з цього епізоду, бо позиція їх була ідентичною: Ярмоленко покарали незаслужено. Наведене нижче думку екс-арбітра ФІФА Мирослава Ступара вельми красномовно.
«Суддя допустив грубу помилку, безпідставно покаравши динамівця Ярмоленка «гірчичником». Він показав нібито за симуляцію, хоча її абсолютно точно не було. Гравець «Динамо» прокинув собі м’яч на хід правою ногою, а коли мав намір зробити наступний крок, вискочив назустріч воротар господарів Шуст ліквідував небезпеку. Він у стрибку дістав м’яч руками, в той час як Ярмоленко зачепився за опинився під ногами стража воріт. Ніякої симуляції, повторюся, не було і близько. Це було видно навіть по емоціям динамівця. Однак Швецов прийняв діаметрально протилежне рішення, мабуть, порахувавши, що Ярмоленко його провокував. Пред’явлена жовта картка в даній ситуації була незаслуженою. Впевнений, що «Динамо» подасть апеляцію» (Sport-express.ua, 21.04).
Враховуючи всю таємницю ситуації, тримаючи в розумі важливу у всіх відносинах зустріч з «Шахтарем», «Динамо» дійсно подав апеляцію, після чого і розгорівся весь сир-бор.
Протягом звітного тижня головним опонентом киян виступав гендиректор «Шахтаря» Сергій Палкін. Його основний меседж полягав у тому, що жовта картка не може бути скасована навіть у тому випадку, якщо вона була показана незаслужено.
«Якщо «Динамо» отримає позитивну відповідь, то на наступний день Федерацію футболу засиплють клопотаннями про скасування карток на всі клуби. І це перетвориться в безумство. Якщо ФФУ відкриє цей ящик Пандори, то сама ж від цього постраждає» (Uafootball.segodnya.ua, 20.04).
Натиску Палкіна піддався навіть зазвичай зважений в оцінках телекоментатор Віктор Вацко, якому, втім, з огляду на приналежність до продонецкому каналу «Футбол» складно було підтримувати нейтралітет.
«Я погоджуся зі словами Сергія Палкіна, що позитивне рішення по апеляції «Динамо» може мати дуже складні наслідки в майбутньому. Нехай це не прецедент, але в нинішніх реаліях українського футболу зайвий вогонь біля бочки з порохом, на мій погляд, аж ніяк не потрібен. Оскільки ніколи не знаєш, хто, коли і як буде здатний його розгорнути» (Shahta.org, 21.04).
Між тим, захопленого міфологічними образами Палкіна, незабаром повернув в реалії 21-го століття журналіст Богдан Буга, задався справедливим питанням: чий взагалі «прецедент» небезпечніше – Ярмоленко або Швецова?
«Я зовсім не переживаю з приводу майбутніх страждань ФФУ і, зокрема, КДК. Навпаки – мені завжди здавалося, що органи футбольного правосуддя створені саме для того, щоб вершити «футбольне правосуддя», вже вибачте за банальність. Іншими словами – добиватися справедливості у футболі по мірі сил і в межах своїх повноважень. Скільки б «прецедентів» не виникало в зв’язку з цим.
Чи бачимо ми несправедливість по відношенню до кращого гравця країни? Однозначно. Може КДК ФФУ її усунути в межах своєї компетенції? Так. Повинен КДК чинити так само в кожному подібному випадку по відношенню до будь-якого гравця будь-якого клубу? Безумовно! Особисто я тільки за, якщо відкриється такий «ящик Пандори».
Чому ж «Шахтар» – проти? І це далеко не останній риторичне питання, яке виникає в цьому зв’язку» (Footclub.com.ua, 22.04).
Зізнатися, важко перебити аргументи автора, який у фіналі формулює цілком резонне питання:
«Що б говорили представники «Шахтаря», якби на місці Ярмоленко, наприклад, Алекс Тейшейра або Даріо Срна?..»
Дивним в загальному контексті виглядає коментар колишнього голови КДК ФФУ Романа Морозова, який працював у Будинку футболу у часи Анатолія Конькова.
«Досить багато було випадків, коли клуби зверталися до КДК з проханням відмінити жовту або червону картку. Але справа в тому, що згідно дисциплінарних правил (стаття 60, пункт 4.3), виправлення явних помилок при рішеннях дисциплінарного характеру, прийнятих арбітром, виключно в компетенції КДК. Інші рішення арбітра є остаточними… Ми жодного разу не приймали такого рішення про скасування жовтої картки» (Terrikon.com, 21.04).
Морозов очолив КДК в кінці 2012-го, проте він не міг не знати, що в березні того ж року його попередниками була скасована жовта картка дніпропетровцю Сергію Кравченку, який завдяки «амністії» отримав можливість зіграти в наступному турі проти «Динамо». Повинен був Морозів знати і про те, що в кінці сезону-2001/02 на прохання президента «Шахтаря» і з згоди киян червона картка гірникові Зубову була замінена жовтої, що дозволило лідеру донеччан зіграти проти «Динамо», здобути перемогу і наблизити перше в історії «Шахтаря» чемпіонство.
І в цьому зв’язку хочеться запитати: а хіба горезвісний ящик Пандори, яким Палкін залякує футбольну громадськість, не був відкритий раніше? І чому «божевілля», яке Палкін так впевнено прогнозує, не почалося після реабілітацій Зубова, а потім і Кравченка?
Немов відкриваючи очі своїм читачам, сайт «Пресинг» навів значний список з півтора десятків випадків скасування карток – за останню п’ятирічку і в різних чемпіонатах. Виявилося, що картки, крім України, легко анулюють у тих же Іспанії, Росії, Азербайджані. При цьому зовсім нещодавно показовий випадок стався в іспанській Примері, де Кріштіану Роналду, подібно Ярмоленко, був спочатку покараний «за симуляцію», а потім легко і без скандалу амністований.
«Наведений список прецедентів – далеко не повний і включає тільки випадки, що мали місце відносно недавно. Тим не менш, настійно рекомендуємо вивчити його Сергію Палкіну і всім тим, хто стверджує, що спробою відновити справедливість «Динамо» лише відкриває ящик Пандори» (Pressing.net.ua, 22.04).
Ярмоленко отримав «вільну» 23 квітня. Глава КДК ФФУ Денис Манів прокоментував рішення про скасування жовтої картки динамівцю наступним чином:
«Найголовніше в цьому процесі, що рефері визнав свою провину, надавши комітету арбітрів додатковий рапорт про це. Він сам визнав свою помилку, тому ми навіть не оцінювали цей епізод. Це був факт, який не підлягає доведенню. Ми не могли прийняти інше рішення, адже помилка очевидна. Ми не боїмося нічого і беремо на себе відповідальність за будь-яке рішення, яке приймаємо» (Isport.ua, 23.04).
Незважаючи на очевидну обґрунтованість винесеного вердикту «Шахтар» в особі пана Палкіна визнав за необхідне негайно відреагувати:
«Після цього рішення КДК ФФУ повинен піти у відставку, або ж ФФУ повинна сама докласти максимум зусиль, щоб прибрати керівництво КДК з позначкою «непрофесіоналізм». Якщо цього не відбудеться, то «Шахтар» залишає за собою право найближчим часом подати апеляцію на скасування тих наших карток, які вже надані нашим футболістам або будуть показані в майбутньому. І кожна справа за скасування картки ми будемо обговорювати публічно – нехай всі бачать ті подвійні стандарти, які будуть застосовуватися КДК ФФУ. І, я впевнений, що до нас приєднаються багато клубів Вищої ліги ЧУ» (Football.ua, 23.04).
В іншому інтерв’ю гендиректор «Шахтаря» висловив упевненість, що Швецов зізнався в помилці під тиском.
«Рефері запросили, натиснули на нього, і він написав все, що вони захотіли» (Matchday.ua, 25.04).
На тому ж ресурсі і в той же день Палкіна відповів Артем Франков, запропонувавши вказати, який з пунктів Дисциплінарних правил ФФУ порушив КДК.
«Також цікаво щодо задавленого арбітра — чи дійсно його викликали на КДК або ще куди, допитували, заганяли голки під нігті і змусили, побитого і закривавленого, підписати зречення. Так і уявляю, як він в останній момент гордо вимовляє: «А все-таки вона крутиться!» І судилище нервово бігає очима по кутках і під столом.
Принаймні, опосередковано стає зрозуміло, що як мінімум Віктор Швецов визнав помилковість своїх дій. Очевидну хибність. Ну і «Шахтар» в курсі, тому що вважає зняття дискваліфікації з Ярмоленко не питанням футбольних правосуддя і справедливості, а просто акцією, спрямованою проти донецького клубу» (Matchday.ua, 25.04).
Власне, Франків ще двома днями раніше – 23 квітня – цитував Дисциплінарні правила ФФУ, доводячи, що в них немає жодного пункту, возбраняющего КДК чинити так, як він вчинив з Ярмоленко. Тоді ж главред «Футболу» запропонував Палкіна самому стати ініціатором примирення з «Динамо».
«Сергій Анатолійович, а не хотіли б ви, виявивши добру волю, взяти приклад з «Динамо» і вимовити щось на кшталт «Звичайно, нам цікавіше і почесніше перемогти киян у їх найсильнішому складі!»? По-моєму, було б гарно. Відвідувала подібна думка? Зрештою, ніхто не відміняв такого сонцесяйного поняття, що межує з мрією – СПРАВЕДЛИВІСТЬ» (Matchday.ua, 23.04).
ЛУЧЕСКУ. БРЕХУН, БРЕХУН, БРЕХУН…
Пропозиція авторитетного журналіста прогнозовано залишилося без реакції з боку «Шахтаря». Ймовірно, воно ніяк не лягало в сценарій Мірчі Луческу, який свідомо тиражує у ЗМІ відверту дезінформацію. Іншими словами – нахабно бреше, покладаючись на довірливість деяких уболівальників.
Так, румунський фахівець, висловлюючи свою незгоду з відміною картки Ярмоленко, стверджує, що рішення, прийняті постфактум, на підставі відеоповторів, завжди використовувалися проти «Шахтаря».
«Був епізод Тайсона з Ярмоленко, якщо згадаєте. За телекартинці дали Тайсону три гри дискваліфікації. Ми нічого не сказали. Граємо з «Арсеналом». Вистрибнув Фернандіньо, вдарив гравця ліктем. Знову телевізійна картинка показала, що його потрібно дискваліфікувати на три гри. Ми не протестували. Схвалили і стали грати далі» (Terrikon.com, 22.04).
Вивести на чисту воду наставника гірників взявся оглядач Василь Чесноков.
«Згадуємо вересень 2012-го. Денис Гармаш показав у запалі щось лихе і недобре донецьким фанам. Суддя не зреагував, зате КДК не дрімав і трьома матчами дискваліфікації динамівця нагородив. Проходить півроку, і ось вже три гри дискваліфікують іншого представника «біло-синіх» Євгена Хачеріді – за сутичку з нападником «Чорноморця» Бурдужаном. Дискваліфікують постфактум, на підставі відеозапису, на противагу негайного рішенням арбітра.
Було, Містере? Забули? Розумію…» (Pressing.net.ua, 22.04).
Тим, хто незважаючи на виявлену розбіжність, продовжив вірити в чистоту і правдивість Луческу, варто було б звернутися до його інтерв’ю, опублікованому на офіційному сайті і в клубному журналі. Тут некоректне тлумачення слів фахівця вже точно виключено.
Отже, Луческу взяв на себе сміливість стверджувати наступне.
«Сезон-2008/09 нам довелося починати з двох виїзних зустрічей – обидві у Львові, що, по-перше, некоректно по відношенню до команді-чемпіону. По-друге, суперечить футбольної етики. Для команди чемпіонат не може стартувати з двох виїзних поєдинків поспіль, тому що футболісти грають, насамперед, для своїх уболівальників! У результаті «Шахтар» з перших же турів втратив п’ять очок і завершив коло в середині турнірної таблиці… При цьому раніше жодна команда не проводила два виїзних матчі на старті сезону» (Shakhtar.com, 25.04).
Створюється враження, що Луческу бере майстер-класи у головного кремлівського пропагандиста Кисельова. Інакше він би ставився до футбольної спільноти більш шанобливо. Адже насправді не становить великої праці підняти загальнодоступну статистику, щоб переконатися: чергове звинувачення рульового гірників – чистої води піар.
Ознайомившись з архівом, можна помітити, що кожен рік в один з клубів Прем’єр-ліги обов’язково стартує в чемпіонаті з двох гостьових ігор! Після того, як в 2008-му відповідна черга дійшла до «Шахтаря», двома виїздами починали турнір «Металіст» (2009), «Карпати» (2010), «Дніпро» (2011), «Іллічівець» (2012), «Ворскла» (2013), знову «Дніпро» (!) (2014). А в 1997-му візитами в Запоріжжі і Кіровоград відкривало першість «Динамо», також пребывавшее в статусі чемпіона країни. При цьому ніхто і ніколи не додумувався списувати власні невдачі на календар.
Ще одна дивовижна сентенція, в якій Луческу знову-таки бачить свідоцтво упередженого ставлення до «Шахтаря»:
«Коли я тільки приїхав в Україну, одна і та ж команда вигравала золото багато років поспіль. І дивним чином ця ж команда з року в рік проводила найважливіші матчі тільки починаючи з середини сезону… Перша ж гра «Шахтаря» під моїм керівництвом – і ми одразу в першому турі зустрічаємося з «Динамо». Причому в Києві. Тобто сезон відкрився суперпоединком, це нонсенс!» (Shakhtar.com, 25.04).
Складно зрозуміти, чим дорікає укладачів календаря донецький Містер. Адже, зустрічаючись з «Шахтарем», «Динамо» також починав сезон з найважчого матчу…
Продовжуючи гнути свою лінію, підкріплену абсурдними аргументами, Луческу сам виставляє себе на посміховисько. А клубні служби, тиражуючи подібну єресь, фактично підіграють своєму наставнику.
Очевидно, що навіть серія чемпіонських сезонів і виграний Кубок УЄФА не позбавили «Шахтар» від цілого ряду комплексів, які змушують гірників постійно «мірятися зростанням» з київським «Динамо» і вишукувати у свого головного суперника смітинки в оці.
Приклад відставного прес-аташе донецького клубу Руслана Мармазова, нині видає свої опуси з Москви, – зайве тому підтвердження.
«Те, як нахабно була відкинута ця картка, говорить про те, що у «Динамо» не вистачає здоров’я. Почали здуватися. Хвалебні пісні Сергію Реброву та його команді заспівано, аванси роздані, а на сезон сил і досвіду, у всякому разі, поки що, не вистачає» (Sovsport.ru, 24.04).
Настільки гостро роздяглася рефлексія, явно не фарбувальна українського чемпіона, стала темою великого матеріалу, що вийшов з-під пера журналіста Юрія Корзаченко. Кілька цитат з тексту «Вбити Дракона» – відмінне резюме для даного розділу:
«Нинішній сезон остаточно затвердив Мірчу Луческу в статусі неперевершеного майстра розмовного жанру. Тональність і тематика виступів головного тренера «Шахтаря» вже давно і всіма вивчені. Абсолютно не доводилося сумніватися, що чергового виверження румунського «вулкана» слід чекати напередодні гри з київським «Динамо», яка цілком може стати певним Рубіконом і для вчителя, і для керованої ним команди.
…Танці навколо «намальованого» попередження – окремий випадок закономірності, вкладається в рамки риторики і логіки Луческу, так і в принципи політики «Шахтаря», які багато в чому збігаються та доповнюють, підсилюють один одного. Нам намагаються нав’язати тези про «штучне» чемпіонаті, про якісь таємні сили, пропихивающих до вершини один-єдиний клуб, про мережу заговорів навколо «Містера» і його підопічних. Для здобрювання використовуються аргументи про важку ситуацію, в якій опинилися гірники і іже з ними інші колективи зі сходу України. Тема незмінно виводиться на вимоги про повагу – інтерпретовані заклики «почути Донбас». Хіба що до ультиматумів поки не доходило».
Сьогодні «тінню Суркіса» знову намагаються залякувати. Про повернення «похмурих часів» можна почитати, наприклад, у блозі колишнього прес-аташе «Шахтаря». Він був у числі тих, хто мріяв втілити в Україні ідеї «русского мира», і відмовляється вірити в провал цієї місії. Як не хоче змиритися з тим, що вітчизняний футбольний епос був проти зайвої героїзація Мірчі «Фет-Фрумоса» Луческу» (Footclub.com.ua, 24.04).
Автор констатує, що Луческу ризикує закінчити свою кар’єру в «Шахтарі» не в образі непереможного творця, а склочником і скиглієм, тасующим факти з спритністю досвідченого шулера. В цьому мистецтві, як і в грі в слова, він справді досяг досконалості.
«Розкривати «подвійні стандарти» доречно того, хто сам у всьому і завжди послідовний. Боротися за чистоту ідеалів – тому, чия репутація незапятнанна. Нав’язувати свій статут чужого монастиря – тільки тому, хто, принаймні, досконально вивчив звід місцевих законів і правил (в ідеалі – мовою оригіналу). Ну і до бою з вогнедихаючим чудовиськом приступати логічно тільки після того, як убив Дракона в собі…» (Footclub.com.ua, 24.04).
ЧЕМПІОНАТ УКРАЇНИ. ФОРМАТ-2015/16
Нинішній сезон тільки виходить на фінішну пряму, проте думати про прийдешньому сезоні потрібно вже зараз. У цьому зв’язку рішення Прем’єр-ліги зібрати представників клубів еліти і з їх допомогою виробити найбільш оптимальний формат майбутнього турніру не може не викликати схвалення. Інша справа, що навіть таку, здавалося б, нескладну процедуру, потрібно проводити послідовно, відкрито, у відповідності з усіма регламентними нормами.
На жаль, доводиться констатувати, що Прем’єр-ліга, яка отримала шанс заробити вісти розробкою формули, яка могла б влаштувати більшість клубів, знову провалила свою місію.
Для обговорення майбутнього формату УПЛ не вдалося зібрати представників всіх чотирнадцяти учасників вищого дивізіону, однак присутність восьми посланців від «Динамо», «Шахтаря», «Дніпра», «Металіста», донецьких «Металурга» та «Олімпіка», «Карпати «Іллічівця», налаштовувало на позитивний лад.
Про підсумки зустрічі відзвітував директор Прем’єр-ліги України Петро Іванов:
«Ми прийняли рішення, що будемо відштовхуватися від формату в 14 команд. Жодної іншої офіційної інформації про те, що хтось знімається з турніру або виходить з Прем’єр-ліги, у нас немає. Сьогодні ж поки можна сказати, що зупинилися на тому, щоб новий чемпіонат почати 18 липня. На 14 липня буде призначений матч за Суперкубок України. Але остаточне рішення щодо формату та дату старту чемпіонату прийме і затвердить загальні збори клубів. Питання про гарантії участі 14 клубів у Прем’єр-лізі не ставилося. Оскільки ніхто офіційно від турніру не відмовлявся, такої інформації немає. Зараз на порядку денному стояло лише формат майбутнього чемпіонату. Є п’ять варіантів проведення турніру в Прем’єр-лізі. Який оберуть – рішення за клубами» (Matchday.ua, 20.04).
Дивно, але вже на наступний день в клуби були відіслані не п’ять, а десять сценаріїв майбутнього чемпіонату, що справедливо обурило «Карпати», відомі своїм негативним ставленням до роботи УПЛ.
«Зрозуміло, учасники зборів усвідомлювали, що в силу існуючих обставин гарантувати, що набереться 16 клубів для чемпіонату вищої ліги, на сьогодні ніхто не здатний, тому представники сфокусувалися на обговоренні можливих форматів, на той випадок, якщо в наступному сезоні збережеться нинішня кількість учасників – 14. Таких варіантів остаточно набралося 5, про що генеральний директор Прем’єр-ліги і оголосив, обіцяючи надіслати клубам для обговорення. У вівторок ми отримали документ з десятьма варіантами. Причому варіант з шістнадцятьма командами у нього взагалі не згадується, а до п’яти варіантів з чотирнадцятьма учасниками, «підсаджені» ще п’ять з дванадцятьма або десятьма командами, про яких на нараді мова взагалі не йшла» (Fckarpaty.lviv.ua, 22.04).
Подібні дії організації, яка проводить чемпіонат, не можуть не викликати подиву і в черговий раз змушують задаватися питанням: а чи потрібна нашому футболу така УПЛ?
Так, Віктор Вацко про діяльність Ліги – самого невисокої думки.
«Я особисто не бачу доцільності існування такої організації як УПЛ в нинішніх наших футбольних реаліях. На мій погляд, відповідний нечисленний кількісно відділ у ФФУ цілком дозволив би впоратися в цьому питанні. Знаю, що ряд клубів такої ж думки, не розуміючи, навіщо фінансувати окрему структуру, витрачаючи на це чималі кошти.
Але. Створення УПЛ – було ініціативою власне керівників клубів. Якщо більшість з них вирішить, що ця організація потрібна, що вона гідно виконує всі поставлені перед нею завдання, її варто фінансувати і в подальшому – на здоров’я. Кожен сам господар своїм грошам» (Shahta.org, 22.04).
Між тим, функція Прем’єр-ліги надзвичайно важлива, адже клуби-учасники все ще не знайшли що влаштовує всіх формулу турніру. От тільки якщо відомство Віталія Данилова буде як і раніше займати страусину позицію, то на аванс-сцену повинна виходити ФФУ. Тим більше, Андрій Павелко вже дав зрозуміти, що федерація готова включитися в процес у будь-який момент.
«ФФУ готова до будь-якого розвитку подій. Власники клубів повинні самі прийняти рішення, як їм грати. Але якщо хтось не зможе фінансувати клуб, у федерації вже є запасні варіанти проведення чемпіонату» (Ua.tribuna.com, 21.04).
Все по суті вказує на те, що в такому важливому процесі ФФУ має брати ініціативу в свої руки, підтримуючи тісний контакт з клубами і виробляючи план дій Атестаційного комітету.
Абсолютно прав Артем Франков:
«Все буде залежати від атестаційного підходу і, безумовно, від щирості намірів клубів» (Matchday.ua, 21.04).
Лише вивчивши весь спектр думок, а не діючи в стилі УПЛ «з кондачка», ФФУ зможе виробити дійсно ефективну схему на майбутній сезон.
ФФУ. СЛОВО І ДІЛО
Судячи з того, що на початку квітня за ініціативи національної федерації у Будинку футболу вже збиралися представники клубів для обговорення різного роду підводних фінансових каменів і вироблення шляхів виходу з положення, що створилося, нова команда ФФУ справу на самоплив пускати не збирається.
Минулий тиждень лише зміцнила наметившеюся тенденцію. Якщо попередній президент ФФУ, який декларував свої наміри, в результаті виявився звичайним пустозвоном, то його змінник зліплений зовсім з іншого тіста.
Так, Андрій Павелко на цей раз встиг побувати в Рівненській області, ознайомившись зі станом справ у регіоні та поспілкувавшись з місцевим футбольним активом. Ключовими питаннями, що обговорювалися в контексті робочого візиту, стало будівництво футбольного поля зі штучним покриттям, який фінансується в рамках проекту УЄФА. А також комплекс проблем, пов’язаних з відродженням рівненського футбольного клубу «Верес» та його участі у другій лізі вже в цьому році.
Глава ФФУ, крім того, озвучив цифру – 50 тисяч гривень, на які щомісяця може розраховувати, в тому числі, і Рівненська федерація футболу.
«Рішення щодо такої фінансової допомоги обласним федераціям ми прийняли буквально кілька днів тому. За це одноголосно проголосували всі члени виконкому ФФУ. Йдеться про суму, яка допоможе покрити мінімальні витрати. Це стосується оплати комунальних послуг, оренди приміщень та інших витрат» (Erve.ua, 19.04).
Свою послідовність демонструє національна федерація і в просуванні куди більш глобального проекту – проведення в Києві фіналу Ліги чемпіонів УЄФА. У четвер, 23 квітня, в Будинку футболу відбулася перша робоча зустріч з підготовки відповідної досьє-заявки на сезони 2017/18 або 2018/19.
У робочій нараді взяли участь заступник Міністра молоді і спорту України Микола Даневич, перший заступник голови Комітету з питань стадіонів та безпеки проведення змагань Іван Федоренко, начальник відділу спортивних споруд Управління сім’ї, молоді та спорту КМДА Віктор Шиян, генеральний директор НСК «Олімпійський» Валентин Груздєв та інші профільні фахівці.
«Під час наради було проаналізовано досвід вдалого проведення в нашій країні фінальної частини Євро-2012, отримав високі оцінки УЄФА і європейського співтовариства. Також учасники зустрічі обговорили основні напрямки роботи та першочергові завдання» (Ffu.org.ua, 20.04).
Вже в найближчу середу в стінах Будинку футболу анонсований ще один круглий стіл на цю актуальну тему. По всьому видно, що від ганьби, схожого з відмовою ФФУ від боротьби за ЄВРО-2020, Україна буде реально застрахована.
