Невдачею завершилася чергова спроба «Шахтаря» судитися зі своїм колишнім гравцем Олександром Зінченком, дебютировавшим минулого тижня у складі «Манчестер Сіті» в офіційному матчі.
26 жовтня Спортивний арбітражний суд (CAS) надіслав сторонам рішення по «справі Зінченко». Панель арбітрів повністю відхилила апеляцію, подану ФК «Шахтар» проти ФК «Уфа», Олександра Зінченка, а заодно – проти ФІФА.
Раніше український клуб залишився незадоволений рішенням міжнародної федерації, згідно з яким палата ФІФА присудила компенсацію на користь Шахтаря у розмірі 8000 євро і не застосувала спортивні санкції до футболіста, ні до клубу, за який він виступав до від’їзду в Європу.. Інтереси Зінченко та «Уфа» представляла юридична компанія SILA Lawyers International, на сайті якої і з’явилося повідомлення, розтиражоване ЗМІ.
Нагадаємо коротко, в чому питання. Зінченко – вихованець ДЮСШ Радомишлі (Житомирська область). Потім грав в ДЮФЛ за «Моноліт» з Іллічівська (нині – Чорноморськ). У 2010 році в 15-річному віці з’явився в академії «Шахтаря». В системі донецького клубу перебував до весни 2014-го, а потім раптом зник.
«Пропажа» знайшлася тільки навесні 2015 року, коли футболіст, уклавши контракт з російським клубом «Уфа», спочатку повернувся в юніорську збірну України, а потім з’явився і в молодіжній.
ОБРАЗА ДЛЯ «ШАХТАРЯ»
До пори ніхто не звертав на це особливої уваги, поки юний Олександр не дебютував в офіційному матчі першої збірної України (в Києві з Іспанією) і позбавив таким чином РФС шансів переманити футболіста під свої прапори. Крах шансів росіян в Донецьку сприйняли як образу. За словами генерального директора «Шахтаря» Сергія Палкіна, зроблено це було «в інтересах одного всім відомого клубу». Треба думати, все-таки не «Уфи».
Зрозуміло, звичайно, кого мав на увазі Сергій Анатолійович, але мало-мальськи серйозного аргументу на підтримку своєї позиції не навів. Через відсутність як такого. У сухому залишку – лише те, що Зінченко був втрачений для Росії і, стало бути, ціна на нього на російському ринку різко впала.
Надія отримати більшу компенсацію випаровувалася на очах. Адже ми не будемо дорікати пана Палкіна у непатріотизмі. Нічого особистого – тільки бізнес.
Між іншим, в «Уфі» теж прекрасно розуміли, що платити за чужого вихованця потрібно, і пропонували вирішити всі цивілізованими методами. Погоджувалися заплатити компенсацію. Навіть більше, ніж передбачено регламентом…
СИЛЬНІ – ЗАЛИШИЛИСЯ?
Не на тих нарвалися. Однак і «тим» довелося воювати вже не тільки з «Уфою» і Зінченко, хоча формально, звичайно ж, з ними.
Паралельно Палкін виступав у пресі і телеефірі, звинувачуючи «втекли» з «Шахтаря» якщо не в моральному розкладанні під впливом агентів, то, принаймні, в слабохарактерності:
– Вачіберадзе, Білоног, Зінченко – слабаки, які не вірять у свої сили і хочуть схитрувати. Але так не буває. Варто лише поглянути на долю гравців, які в ранньому віці купилися на обіцянки агентів. Про того ж Юрченко скільки писали, а де він зараз? Вачіберадзе переїхав в Іспанію і грає у третій лізі. До цього також були подібні випадки. Такі футболісти в результаті висот не досягають.
30 вихованців грають у вищих дивізіонах різних чемпіонатів. За цим показником «Шахтар» входить в п’ятірку кращих клубів Європи. Найсильніші залишилися з нами. Думаю, історія з Зінченка по-хорошому не закінчиться. В житті, як на тих вагах – де взяв, а десь загубив. З «Шахтарем» він розірвав контракт в односторонньому порядку, бо йому агенти наобіцяли квартири, автомобілі в Москві.
Зінченко півроку бігав по Росії в пошуках клубу. Він нічого не міг знайти, адже всі зверталися в «Шахтар», і коли дізнавалися, що за футболістом тягнеться неприємний шлейф, відразу відмовлялися від його послуг. Так тривало, поки агенти не знайшли «Уфп», яка, швидше всього, у цьому році вилетить з прем’єр-ліги…
КОНТРАКТ НА 8 ТИСЯЧ ГРИВЕНЬ
Що ж, по-хорошому історія з Зінченко для «Шахтаря» дійсно не закінчилася. Як буде з самим футболістом – подивимося. Адже йому поки всього 20. Але, принаймні, «Уфа» не вилетіла, а гравець виявився затребуваний в «Манчестер Сіті».
Клуб в Росії він дійсно шукав, про що, як і про багато іншого, розповів відомий у минулому радянський футболіст Юрі Гаврилов, який допомагав агенту Зінченко – Олегу Єрьоміну.
Гаврилов написав відкритий лист в українську телепрограму «Профутбол». Там, зокрема, говорилося:
«Чергову угоду Зінченко з «Шахтарем» було підписано в березні 2013 року терміном до 1 липня 2015 року, але буквально через два місяці клуб наполягав на продовженні контракту вже шість років, за яким зарплата футболіста до 18 років становила 5 000 гривень, а до 23 років – 8 000 гривень. Нас така пропозиція не влаштувало, насамперед, за футбольним перспектив – і у нас почалися розбіжності з клубом».
У відповідь Зінченка та його агенти, за словами Гаврилова, отримали ультиматум: «Або підписуйте, або футболіст грати не буде». Співпраці не вийшло.
«Шахтар» згодом подав в суд, який визнав, що фінансові претензії до клубу Зінченко правомірні (хто ж сперечався?!), ось тільки обмежив їх розміри сумою, ніяк донецький клуб не влаштовувала – 8 тисяч євро.
У травні «Шахтар» подав апеляцію. 5 липня CAS її обговорював. 8-го Палкін давав прес-конференцію, присвячену старту сезону. Там його зокрема запитали:
– Чи Правда, що «Шахтар» як і раніше добивається дискваліфікації Зінченко?
– Цього ніхто і не приховував, – відповів гендиректор «Шахтаря». – Спочатку, коли сталася ця ситуація, ми сказали, що будемо звертатися в певні інстанції. Питання розгляду досить довгий, він розтягується на місяці. Такі справи швидко не вирішуються. Спочатку проходить засідання – і лише через два-три місяці приймається рішення.
Палкін не лукавив. Як раз два з гаком місяця знадобилося арбітражу в Лозанні, щоб сформулювати відповідь…
НЕ ПЕРША ЛОЗАННА
Згадаємо кілька інших гучних справ наших клубів в Лозанні. Перш за все, тих, що стосувалися контрактних зобов’язань гравців і клубів.
До речі, «війна» з Зінченко була не першим походом «Шахтаря» в столицю футбольного правосуддя. У свій час він судився зі збіглим в 2007 році іспанську «Сарагосу» бразильським півзахисником Матузалемом. Той вирішив скористатися так званим законом Вебстера, згідно з яким гравець, який провів у клубі визначений строк, має право покинути клуб, виплативши належну йому на час дії контракту зарплату.
«Сарагоса» порахувала, що платити доведеться всього-то два з гаком мільйона євро, «Шахтар» наполягав на прописаних у контракті відступних в 25 мільйонів. Суд дозволив Матузалему грати, однак після довгих зволікань наказав «Сарагосі» виплатити гірницькому клубу майже 12 мільйонів євро плюс п’ять відсотків річних.
Тим часом, футболіст встиг піти в оренду в «Дженоа», після якого змінив ще кілька клубів (зараз вже завершив кар’єру), а «Сарагоса» – збанкрутувати і навіть повернутися до життя. Зараз, напевно, вже і спитати нема з кого.
Питання за контрактом зі своїм колишнім гравцем Леонідом Ковелем в Лозанні вирішували «Карпати». Білорус грав за львівський клуб у 2007 році (з березня по грудень), а потім, отримавши вигідну пропозицію від російського «Сатура», втік туди на початку 2008-го незабаром після того, як підписав з «Карпатами» повноцінний контракт, який змінив орендну угоду з мінським «Динамо».
Лозанна і ФІФА ухвалила рішення на користь «Карпат», але футболіст привселюдно заявив, що повертатися не збирається, в той час як клуби з Мінська і Раменського зробили вигляд, що це їх не стосується. Схоже, що питання вдалося вирішити полюбовно: transfermarkt оцінює вартість операції в півмільйона євро.
Ковель виступав за «Сатурн» аж до його швидкого банкрутства, а в 2014 році ненадовго знову з’явився в «Карпатах», що стало зайвим підтвердженням відсутності претензій. Провів два матчі за дубль, разок потрапив в заявку основи – і поїхав у рідну Білорусь. Зараз грає в Латвії.
ІНФЕКЦІЯ І СПРАВА ПРО ДОГОВОРНЯК
«Карпати» взагалі досить частий гість в Лозанні. Можливо, у львівського клубу там навіть свій кабінет вже є. Про справи львів’ян можна написати окрему книгу. Правда, зазвичай скаржаться саме на «Карпати». З приводу боргів по зарплаті. Але іноді вони й самі нагадують про себе.
Резонансною стала справа про неявку «Карпат» на домашній (!) матч чемпіонату України-2006/07 з «Металістом», коли відразу кілька гравців львівського клубу (основи і дубля) злягли з діагнозом «гостра аденовірусна інфекція», «Карпати» попросили про перенесення матчу, але не звернулися до «Металісту», а прямо в ПФЛ. Там дали «добро» на перенесення, і харків’яни були поставлені перед фактом.
Пішли в КДК ФФУ, і там рішення ПФЛ було анульовано – сказали грати. В результаті «Металіст» прибув до Львова. Але марно чекав господарів на полі стадіону «Україна». Довелося Сергію Ковальцю, асистентові Мирона Маркевича, поспілкуватися з уболівальниками «Карпат»…
Клуб же поскаржився в Лозанну. На жаль, отримав поворот, і технічну поразку залишилося в силі. А загроза податися в чемпіонат Польщі залишилася нереалізованою. Та й не могла вона втілитися в життя.
19 квітня наступного року відзначимо десятирічний ювілей знаменитого матчу «Металіст» – «Карпати», з-за якого аж у 2013-му перервався, ледь розпочавшись, похід «Металіста» в Лігу чемпіонів. Поєдинок потрапив під підозру після публікації одкровень колишнього футболіста «Карпат» Сергія Лащенкова.
А їх поява стала можливою, коли інший екс-футболіст львів’ян Володимир Федорів поскаржився на борги. Свого роду – контрхід. Хто міг подумати тоді, що така каша завариться. Покарання винесли, після походу клубів в Лозанну дещо пом’якшили, залишивши суть колишньою.
