3:2 над Словаччиною і 1:0 над Сербією – здавалося б, українці зіграли на своєму рівні, виграли товариський турнір, підвищили самооцінку і потішили уболівальників. Але цього мало, щоб 1 квітня на “Уемблі” не програти фаворитові нашої відбірної групи на чемпіонат світу-2010. До якості гри “синьо-жовтих” питань менше не стало. В Олексія Михайличенка залишилося в запасі півтора місяці, щоб вирішити хоч би головні проблеми. 1. Відсутність психології переможців З європейськими топ-збірними у нас гнітюча статистика. Проти Англії, Франції, Іспанії, Італії і Німеччини ми зіграли 21 матч і жодного разу (!) ще не перемагали. Межею мрій в поєдинках з командами такого калібру для нас була нічия – ми завоювали її тільки в семи зустрічах. Як правило, Україна здавалася ще до стартового свистка. Гучне ім’я і клас суперника діяли на українців пригноблююче. Ми помилялися більше звичайного, а пропустивши першими, вже не могли переламати хід гри. Навряд чи Олексій Михайличенко зуміє повністю позбавити гравців від хвилювання і стартової скутості – це не його козир. Але спробувати можна і потрібно! 2. Кадрова чехарда При Михайличенко в збірній дебютували вже 16 футболістів. Зміна поколінь – це неминуче. Але в такій відповідальній грі, як з Англією, може вилізти боком. Навіть з менш сильними суперниками наслідки кадрової перебудови впадали в очі. “У деяких епізодах нам не вистачало взаєморозуміння”, – визнав Михайличенко. Відсутність цього взаєморозуміння, досвіду ігор такого масштабу, просто футбольної зрілості не прищепити і за 100 днів. Залишається сподіватися лише на амбіції новачків. 3. Проблеми в захисті З Англією ми двічі зустрічалися в товариських матчах і двічі програли насухо 0:2 (2000 рік) і 0:3 (2004 рік). У другому поєдинку всі три м’ячі ми пропустили після помилок української оборони. На жаль, як показав турнір на Кіпрі, гра наших захисників як і раніше далека від ідеалу. І якщо в матчах із словаками і сербами помилки нам зійшли з рук, то подарунків від нападу Англії чекати не слід. Щоб вистояти облогу в Англії, українцям потрібні витривалі фланги і центральна оборона, що добре грає при стандартах. Але Мандзюк, Пашаєв, Несмачний і Шевчук зіграли на Кіпрі непереконливо. Багато помилялися в центрі Чигринський і Михалик. Не виключено, що когось з них в Англії замінить Русол – мабуть, найкращий в грі проти Сербії. 4. Організація атак Щоб ослабити напругу на наші ворота, потрібно нав’язати суперникові боротьбу в середній лінії. Тут у Михайличенка руйнівників куди більше, ніж творців, що тренер збірної і визнав після матчу з сербами: “Проводити потенційно небезпечні атаки нам вдавалося, проте довести їх до логічного завершення ми не могли. Нам дуже не вистачало останнього пасу”. Пояснити цей недолік можна тим, що проти Сербії не грали Алієв і Кравченко – саме вони можуть віддати гольову передачу. Сподіваємося, що нестабільний і схильний до травм Алієв опиниться в оптимальній формі, а Кравченко не потухне, вперше граючи на такому рівні. 5. Андрій Шевченко Восени від гри нашого капітана користі було небагато. Він часто перетримував м’яч, гальмував атаки, ухвалював багато невиправданих рішень. А зараз у Шевченка взагалі мізерна ігрова практика в “Мілані, і навряд чи його становище в клубі покращає до квітня. Але з іншого боку, досвід і авторитет Андрія дуже б допоміг на “Уемблі”. Тут важливо, щоб Михайличенко знайшов для Андрія на полі оптимальне місце і завдання. “Газета по-київськи”
