Перемоги над Македонією та Іспанією гарантують збірної України прохід на ЄВРО-2016, але готовий її тренер Михайло Фоменко до лобовій атаці? На фініш групового етапу кваліфікації ЄВРО-2016 футбольні боги припасли збірної України цікаве випробування. В жовтневих матчах команда Михайла Фоменка має право на помилку, але суть дилеми в тому – чи стане 67-річний тренер ризикувати?
Щоб дати хоч якийсь достовірний відповідь на це питання, повернемося в початок 70-х… Як гравець Фоменко цілком міг закінчити кар’єру років, так, що в 25. Однак, незважаючи на страшні проблеми зі спиною і роздуті вени, він проявив характер і опинився в київському «Динамо» Валерія Лобановського. Виграв перші для радянського клубного футболу міжнародні трофеї Кубок кубків і Суперкубок УЄФА (1975), а потім перейшов на тренерську роботу.
Спочатку допомагав Лобановському в дублі біло-синіх, а, вилетівши з комфортного гнізда, швидко підняв провінційну грузинську «Гурію» у вищу лігу чемпіонату СРСР. Після розпаду Союзу продовжив у тому ж дусі. Заново зібрав «Динамо» і добув з ним перші українські перемоги – чемпіонський титул і кубок (1993). Ставши неугодним новому керівництву клубу, гордо пішов своєю дорогою, хоча білим каменем вона вимощена не була.
Найпродуктивніші 20 років тренерської кар’єри Фоменко провів у командах без великих завдань. Але з кожною з них домагався вражаючого прогресу. Тим часом доля продовжувала жорстоко відчувати його, на жаль, не тільки як професіонала, творчий потенціал якого за великим рахунком залишався незатребуваним. Запрошення в збірну в січні 2013-го виглядало свого роду компенсацією, але було справою випадку.
У кваліфікації ЧС-2014 українці терпіли фіаско, і коли всі погодилися, що справа – тютюн, Фоменко заперечив. Розв’язку того унікального циклу він разом з підопічними відстрочив до стикових поєдинків, в яких “синьо-жовті” в п’ятий раз поспіль програли – тепер уже Франції – 2:0 і 0:3. З тих пір минуло ще два роки, і знову Україна опинилася на роздоріжжі. На фініші відбору ЄВРО-2016 вона поки третя в групі G, правда, своєї турнірної долі нікому не передоручила.
Пікантність ситуації полягає у виборі. Перемога в КЮР Македонії і три очки вдома проти Іспанії гарантують команді Фоменко путівку до Франції, нехай навіть кращою третіх збірних. Але щось подібне вже стояло на кону у вересні. Обігравши Білорусь (3:1), у Словаччині синьо-жовті зробили все, щоб уникнути ризику. Як наслідок, нічия (0:0), і мінімум шансів дострибнути хоча б до другого місця. «Ризикувати? Ми не в казино», – підвів підсумок тих протистоянь сам тренер.
«Фоменко – консерватор!» – накидаються на нього експерти та журналісти. «Можемо помінятися місцями», – спокійно відповідає їм наставник. Він і справді не лукавить. Він готовий до всього. Так і каже: «Ми не з тих, хто підлаштовується, змінює свої принципи». Підтверджуючи сказане усієї своєї життям. Втім, така відповідь аж ніяк не повний. Важливий нюанс: він з пташенят Лобановського. А в цьому гнізді – в різних поколіннях – насамперед навчали прагматизму.
Отже, якщо вірити написаному, раціонально КЮР Македонії грати повним комплектом «основи», через три дні сподіваючись прикласти на «Олімпійському» і вирішила до того часу всі свої завдання Іспанію. Але! Фоменко нині випав рідкісний шанс, коли можна і помилитися – «стики» ЄВРО-2016 його команді все-таки вже гарантовані. Ризикнути – значить, у п’ятницю в Скоп’є приберегти сили основних гравців. Що в підсумку вибере тренер: школу або спокуса, синицю або журавля?
