Віталій Лялька: «Коли ти хочеш, то це завжди вийде»

У вівторок, 12 березня, в ефірі телеканалу XSPORT відбулася прем’єра другого сезону спеціального проекту «Як я став хокеїстом», героєм якого став кращий форвард донецького «Донбасу» Віталій Лялька.

Нагадаємо, що раніше про свій хокейний шлях, перших тренерах і захопленнях розповіли форвард «Дніпра» Микита Коваленко, захисник «Донбасу» Кирило Фроленко, захисник «Білого Барса» Павло Таран, і форвард МХК «Динамо» Микита Олійник.

Нападник розповів про емоції на першому тренуванні, іграх в МХЛ і ВХЛ, чемпіонство з «Донбасом» і захоплення поза льодом. Також форвард провів майстер-клас з пробивання штрафних кидків і розповів про секрети своєї техніки.

– Як ти вирішив, що хокей – твоя справа?

– Я це вирішив відразу, коли прийшов в «Крижинку». Мене туди привели батьки і я побачив хокеїстів, які там бігали в класній і крутій екіпіровці. Мені тоді найбільше саме форма хокейна сподобалася.

Взагалі батьки водили мене по різним секціям, але я вирішив залишитися в хокеї.

– Пам’ятаєш своє перше тренування?

– В основному на перше тренування діти виходять навіть без ключки і амуніції. Дають тільки шолом, захист, ковзани і рукавички, щоб не порізатися. Тобі дають маленькі хокейні залізні ворота, і ти бігаєш з ними, возиш по майданчику, поки не навчишся більш-менш стояти на ковзанах. Потім тільки дають ключку, а після -шайбу.

Мене тренував хлопець, який тоді вже довго займався хокеєм і сам грав – Микита Триполець. Він поставив мені катання. Тільки потім мене передали тренеру, який тренував команду 94-го року. Після цього я вже тренувався з Михайлом Гришиним. Тому його я можу вважати свої першим тренером.

– Ти відразу вирішив стати нападаючим?

– Я думаю, що вибір амплуа – це не вибір гравця. Це вибір тренера. Якщо тренер бачить, що у тебе потенціал воротаря, то він поставить тебе воротарем. Якщо він бачить, що ти спритний, катання у тебе гарне, кидок, то він сам тебе направить, коли треба.

– Що ти можеш побажати молодим хокеїстам?

– Молодим хокеїстам я б побажати, щоб вони ні в якому разі не розчаровувалися і не думали, що їхня мрія недосяжна. Побажаю, щоб вони вірили і завжди ставили перед собою космічні цілі.

Тільки тоді вони вийдуть на високий рівень. Цього треба дуже сильно хотіти, прагнути до максимальної планки. Коли ти хочеш, то це завжди вийде.

Повний випуск «Як я став хокеїстом» з Віталієм Лялькою:

Author: Іван Муженко

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *