Новини
Сьогодні, 08:34
Завацька оновлює особистий рекорд, Ястремська втрачає позиції у рейтингу WTA
Сьогодні, 07:59
Офіційно: Еліна Світоліна подолала кваліфікацію на Підсумковий турнір WTA
Вчора, 17:26
Люксембург. Козлова знялася з турніру через травму
Вчора, 16:58
Люксембург. Костюк переграла п’яту сіяну і вийшла у фінал кваліфікації
Українець взяв участь в проекті “Behind The Racquet”, в якому тенісисти діляться історіями зі свого життя.
“Один з найбільш важких моментів для мене – коли мій дідусь помер дуже рано. Мені в той час було 15 років. Він дуже підтримував всю нашу сім’ю, для нас усіх і для мене це була величезна втрата. Дідусь був саме тією людиною, завдяки якому я і потрапив в теніс. Саме він купив мені мою першу тенісну ракетку. Для мене і для мами було особливо важко, тому що він раптово помер. Він був для всіх підтримкою, кожному в сім’ї, моєму татові, мамі чи братів, він допомагав усім, чим міг. І він був тим, хто тримав нас разом. Хто сприяв мені протягом мого шляху. Коли він був молодий, коли навчався в університеті, то грав у футбол і мене до цього долучив. Я ходив з ним на матчі київського «Динамо» і так я став уболівальником. Вперше я побував на матчі в 1992 році. Він насправді допоміг мені стати тим чоловіком, який я є сьогодні.
Практично все дитинство я провів без батьків, тому що в Чехії я переїхав з мамою у віці 12 років. 6 місяців я жив з нею і 6 місяців був вдома в Києві. У той час дозволити собі грати, тренуватися або побудувати кар’єру тенісиста в Україні було дуже важко і дорого. Кілька людей допомагали мені. У 16 років я сам переїхав у Простеев. Я точно можу сказати, що це зробило мене іншою людиною. Я став злегка занадто незалежним і не надто спілкувався зі своєю сім’єю. Тепер я не спілкуюсь з ними через день, швидше, раз в тиждень або кожні два тижні.
Теніс, крім моєї родини, дав мені все, що у мене є сьогодні. Він дав мені освіту, дав мені життя і сім’ю. Сумніваюся, що якби я не тенісистом, я познайомився зі своєю дружиною. Я завжди любив грати. Пам’ятаю, коли мені було 14 чи 15 років, і фінансове становище ставало важче, батьки сіли навпроти мене, щоб поговорити. Для сім’ї це було важке завдання, тому що у мене є ще двоє братів, але більше половини бюджету йшло на мій теніс. Я розумів, що це надзвичайно важко для моїх братів і я начебто як позбавляю їх цих коштів. Батьки посадили мене і запитали, чи я хочу грати в теніс. Я плакав і говорив: «Так, я хочу цього, немає нічого іншого, крім тенісу, чим би я хотів займатися». Я дуже вдячний моїм батькам, що вони дали моїм бажанням втілитися в життя, що вони дозволили мені слідувати за моєю мрією.
Я вдячний тенісу, що це жорсткий, але чесний спорт, в якому ти отримуєш те, заради чого працюєш. Іноді цей шлях може бути довгим, але якщо це тебе не зламає, то ти досягнеш мети. Я вірю, що я робив все, що в моїх силах, перебуваючи в Раді гравців, маючи своє уявлення, як принести користь Туру і гравцям, щоб вони змагалися в кращих умовах. Я хотів створити таке місце, в якому б нове покоління, молоді гравці з’являлися і прагнули стати частиною цього прекрасного спорту”.
Джерело:
behindtheracquet.com
Фото: Behind The Racquet; Getty Images.
