Українська чемпіонка юніорського Вімблдону-2019 розповіла про виступ на Підсумковому турнірі в Ченду і про свої плани на наступний рік.
– Даша, по поверненні в Київ у тебе вперше за довгий час з’явився час перепочити. Як виглядає твій ідеальний вихідний?
– Насамперед він дозволяє мені виспатися. Точніше – дозволяє спати до того часу, коли ти хочеш прокинутися. Нікуди не поспішати і розмірено, без хвилюючих поглядываний на годинник, займатися своїми справами. Тренувальний процес піднімає цінність таких днів.
– Головний привід набрати твій номер – резюмувати твою тритижневу відрядження в Китай. Дійти до фіналу на юніорському Підсумковому турнірі в Ченду – успіх?
– Безумовно. Правда, перший номер посіву додав мені зайвого тиску. Причому з усіх сторін – вболівальників, журналістів…
– У чому це виражалося?
– Наприклад, після двох стартових матчів у груповому турнірі мене запитували, мовляв, як же так, перша ракетка турніру, а двічі отримуєш перемогу в трьох сетах?
– Дивлячись на склад учасниць, не скажеш, що турнір зібрав кращих тенісисток до 18 років.
– Я теж здивувалася. Міцні американки часто ігнорують китайський «Мастерс». Не прилетіли переможці юніорських «Шоломів»: датчанка Клара Таусон, яка встигла дебютувати в основі WTA-турніру, і канадка Лейла Фернандес. А їх варто побоюватися. По суті, з топів – лише француженка Діан Паррі і китаянка Кинвень Чжень.
– Ти казала, що за титулом у Ченду не їдеш. Після ураганного півфіналу проти американки Харрікейн-Тайри Блек не прийшов апетит під час їжі?
– Півфінал став одним з найбільш легких матчів не тільки на турнірі, але і в сезоні – 6:0, 6:2 – менш, ніж за годину. Що до титулу, то я дійсно не ставила завдання перемогти тут у що б то не стало. Навіть з огляду на склад учасниць. Тим не менш, виходячи на матч, ти думаєш тільки про те, як перемогти. У поразці від Діан Паррі я, звичайно, винна сама. Знову підійшла до поєдинку з психологічним вантажем, зайвими переживаннями. Втім, за весь турнір в цілому поставлю собі високий бал.
– Твоя реакція, якщо б перед турніром сказали, що ти займеш друге місце.
– Взяла б і розписалася. Вважаю, що стати фіналісткою – класний результат. Крім того, свій останній сезон в юніорах завершила на другому місці в рейтингу, що теж оціню коротко – супер. 
– Я правильно розумію, що на юніорському Підсумковому призові також не передбачені, як і на юніорських «Шоломах»?
– Абсолютно вірно.
– А хто купував квитки на Підсумковий «Мастерс»?
– Квитки нам з тренером Ларисою Іванівною Савченко оплатила київська Міжнародна тенісна Академія (МТА), в якій я тренуюся. Плюс зі мною прилетів тато, але вже за рахунок бюджету сім’ї.
– Тоді розкажи про організацію турніру – вона відповідає вивісці?
– Абсолютно. По частині організації – взагалі немає претензій. Ми жили в п’ятизірковому готелі, закриті корти в декількох хвилинах пішки. По харчуванню все теж предостатньо – рис, локшина, м’ясо, морепродукти… Хіба що – все досить гостре. До речі, в Ченду я вперше спробувала жаб’ячі лапки.
– І як?
– На смак – як курка. Тільки м’яса менше. За винятком цього цікавості з харчуванням більше не експериментували.
– Твій дебют на китайських турнірах ITF «60k» і «100k» став наслідком приїзду в Ченду?
– Ще у вересні купили квитки і спланували так, щоб зіграти пару турнірів і в дорослому Турі.
– На обох турнірах ти виграла кваліфікацію, зігравши по матчу в основі. Відчувається різниця в порівнянні з юніорським рівнем?
– Відчувається. Раніше на таких великих змаганнях я не брала, тому спочатку було трохи страшно. Думала, тут, напевно, захмарний рівень. У підсумку – подібні думки швидко зникли. Найважливішу роль у дорослому тенісі відіграє психологія. Тут матчі виграються головою.
– На «сотці» В Шеньчжені ти виловила першу ракетку змагань – китаянку Пен Шуай (зараз – 65-я в світі). Дебют в основі поки найбільшого для тебе турніру і перша зустріч з суперницею з топ-100. Не пощастило?
– Навпаки, мені дуже сподобався матч. Такі поєдинки свого роду перевірка власних сил. Цікаво подивитися, на що я здатна, адже на тій стороні – екс-14-я ракетка світу. І це відчувалося. Я не поступилася в якихось технічних компонентах. Свою справу зробив перевагу в досвіді – десь мене затиснуло, десь помилки посипалися з-за нервів. У той же час китаянка не давала збоїв на важливих м’ячах. І все ж – мені нема в чому собі дорікнути. Записую обидва турніру собі в актив.
– Плануєш виступити ще в цьому році?
– В першій декаді грудня в планах стоїть «стотисячник» ITF в ОАЕ.
– Переможцю юніорського Wimbledon організатори звично надають wild card на наступний рік не на кваліфікацію, а – в основу дорослого турніру. В якийсь момент прийшло розуміння того, що є реальна можливість дебютувати на Grand Slam у 2020 році?
– Мабуть, відразу після завоювання титулу. У Британії не вистачає власних сильних виконавців, як у Франції, Австралії чи США. З цієї причини організатори нагороджують юніорів-переможців пропуском прямо в основну сітку. Зрозуміло, надається великий шанс. Підготовку в наступному сезоні будемо будувати, в тому числі і з прицілом на трав’яний дорослий «Шолом». 
– Три тижні в Азії – складний період?
– Швидко стало нудно. З багатьох причин. Починаючи від різниці в часі і закінчуючи банальною відсутністю знайомої мови.
Багато друзі мені в одноголосся кажуть, що китайці в повсякденному житті – далекі від дотримання зразкових форм пристойності.
Дивно, але так і є. Якщо в економічному плані Китай ставиться в приклад, то за частиною загального виховання я пережила справжній шок. Як правило, саме люди створюють імідж країни. У Китаї, на жаль, вони залишили неприємний осад.
– Сходити по малій нужді біля тераси ресторану, гучна відрижка в громадських місцях – цілком звична картина. А що тебе привело в шок?
– Водій таксі при нас не соромився розкотисто відригувати. На вузькому тротуарі тебе ніхто ніколи не пропустить. Більш ймовірно – тебе ще й міцно відштовхнуть. Пішохідні переходи також не можуть похвалитися безпекою і повагою з боку водіїв.
– Інтернет заблокований?
– Google, YouTube, відомі соціальні мережі – все заблоковано. Добре, що нас заздалегідь про це попередили. Вихід – використання VPN, що дозволяє обходити блокування.
– Стежила за дорослим жіночим Підсумковим турніром, що проходив в той же час в Шеньчжені?
– Навіть ходила на матч Світоліної проти Кенин. Лариса Іванівна дістала нам два квитки. Зізнаюся, мені комфортніше дивитися теніс по телебаченню.
– Спостерігаючи за поєдинком, ти отримувала задоволення від видовища або ж дивилася очима діючої тенісистки?
– Швидше – друге. Світоліна – чиста «топ-десятка» світу. Звичайно, від порівнянь і тонких моментів не піти. І не стільки технічні, скільки тактичних. Наприклад, як гравець себе веде при певному рахунку. 
– У тенісі існує неписанная наука – коли треба потягнути час, перешнуроваться…
…Так-так, м’ячем постукати довше на задній лінії і все в такому роді. Звичайно, я про це чула, але абсолютно не розумію, от прям обов’язково користуватися премудростями цієї «науки»? На нинішньому етапі кар’єри – я волію уникати подібних хитрощів.
– Чому тенісисти вибачаються при попаданні в трос?
– Тому що в такому випадку виникає ефект несподіванки, якщо можна так сказати – «кулі». Це дратує, тому краще вибачитися. У всякому разі – це в моїх неухильних правилах.
– Бувало, що суперниці не вибачалися?
– Звичайно, бувало. Можуть додатково показово порадіти. Чи крикнути «комон» навздогін.
– Яке правило тенісу ти б змінила або скоригувала?
– На рівні юніорів – вважала б зачіп троса, як і у дорослих. Тобто – залишила б у силі переподачу. У дорослому Турі додала б більше «челленджей». Необхідно знижувати людський фактор в арбітражі. Адже скільки суддів не постав на лінії, все одно машина буде точніше людського ока.
– Тебе як і раніше немає в facebook, що, зізнатися, особливо захоплює. В цілому стежиш за тенісними новинами?
– Не тільки за тенісними і не тільки за спортивними. Я далека від політики, але мені подобається «соціалка», культура. З цікавістю можу посерфити по цим темам. Зрештою мама зареєстрована в facebook, тому щось дійсно цікаве або актуальне – навряд чи пропущу.
– Батьки Еліни Світоліної довгий час контролювали видаткову частину дочки. Як у тебе йдуть справи з використанням особистого бюджету?
– Відразу скажу – в мене чітке розуміння значущості грошей в життя. Я впевнена – не в грошах щастя. Навряд чи приклад Світоліної переймуть мої батьки. Ті гроші, які я заробляю зараз, приношу в сім’ю. Якщо мені хочеться себе побалувати – я можу собі це дозволити.
– Остання дорога покупка?
– Нещодавно придбала нову модель iPhone і iWatch.
– Якої суми тобі вистачить на місяць життя в звичному ритмі?
– Думаю, 2-3 тисячі доларів.
– Я називаю вид спорту, ти – його представника. Йде?
– Давай.
– Баскетбол.
Кобі Брайант.
– А з українським паспортом?
– Тут складніше.
Футбол.
– Роналду, Мессі, Неймар, Кейн, Зінченко, Ярмоленко, Піке, Іньєста, П’ятов, Кривцов…
…Ясно – за футболом ти стежиш. Тоді останнє питання. Хто сидить на гілці – зимою в рожевій камізельці?
– Зараз, дай подумати…
Підказка: це – птах.
– А-а, все зрозуміла! Це ж я (сміється).
Джерело:
xsport.ua
Фото: ITF.
