В останню повну тиждень року за передноворічної мішурою, прикрасити інформаційний простір, все ж не вдалося сховати буденних міркувань про вітчизняному футболі. Пов’язані вони з відгомонами недавнього «усіченого» Конгресу ФФУ та очікуванням дострокових березневих виборів президента національної асоціації.
«ШКУРНЕ ПИТАННЯ» ВІД СБУ
Нинішнє керівництво ФФУ на чолі з Анатолієм Коньковим виявилося в дуже незручному становищі. От як його охарактеризував в інтерв’ю газеті «Команда» (22.12) голова робочої групи з підготовки до березневого Позачергового конгресу ФФУ Андрій Павелко.
«Коньков поки залишається головою федерації футболу, і його підпис, як і раніше, має юридичну силу, проте очолювана мною робоча група буде протягом трьох місяців контролювати не тільки рішення, що приймаються Коньковим, але і діяльність ФФУ в цілому».
З урахуванням того, що діяльність управлінської команди федерації стала предметом пильного вивчення правоохоронними органами, в середу провели обшук в Будинку футболу, таке «внутрішнє адміністрування» виглядає цілком логічним. На відміну від прагнень Анатолія Конькова балотуватися на новий президентський термін, про що він розповів пресі відразу після закінчення конгресу-балагану», на якому сам же і зіграв роль головного клоуна.
Відсиланнями до перипетій того зборів наші ЗМІ були повні і на звітному тижні. Як і нагадуваннями про важкій спадщині, накопиченому горе-керівниками всього за два роки перебування у влади. Цей тягар негативу активно препарували і напередодні конгресу. Але в даному випадку повторення аж ніяк не зайве, якщо стоїть завдання уникнути фатальних помилок, особливо – на етапі гострої кризи не тільки у футболі, але і в країні.
«Зима не просто близько, а настала ніч темна і сповнена жахів, ми нічого не знаємо, але не мертві, а тому дуже навіть можемо померти, – розмірковує головний редактор тижневика «Футбол» Артем Франков (22.12). – Наш футбол чи на порозі, то котиться в таку кризу, що початок 90-х загрожує здатися жалюгідним лепетом, зокрема, на межі зникнення або «призупинення членства» чимало професійних клубів, «в плані планів» панує цілковита невизначеність як у самих клубах, так і навколо них. Безглуздість існування стає очевидною для багатьох. Був час, навіть самі розумні і пропалені бізнесмени вважали, що справи на Сході розсмокчуться швидко і самі собою, проте тепер таке навряд чи кому в голову приходить – звідси нехороші думки щодо подальшого спонсорства. Це не рахуючи тих клубів, що дихають на ладан без всякої війни».
Списувати все на війну», як це дехто намагається робити сьогодні, у футбольних бонз не вийде. У розвалі структури управління фактично зразковим господарством винні, перш за все, вони самі.
«Імідж Федерації футболу України у її нинішньому вигляді впав надзвичайно низько, – продовжує А. Франків. – Упав і лежить, навіть не тріпає крильми. У вболівальників, читачів, глядачів, у горезвісної апчественности сформувалося чітке і міцне подання: два з гаком роки при новій владі – це суцільна низка епічних провалів, скандалів і невиконаних обіцянок. І не думайте, що це плоди якийсь інформаційної війни – мова про абсолютно реальної картинки, прописана в голові навіть у тих, хто в газети вкрай рідко заглядає…
Чим ви займалися весь цей час, крім своїх розборок? Будували щось, саджали дерева і ростили дітей? Де обіцяне в передвиборчій програмі, що пройшло через неї стрижнем розвиток масового футболу? Вам дійсно нема що показати або ви просто не вмієте?!
Мимоволі закрадається підозра – дійсно нічого. Хоч піар-агентство наймай. Ось тільки і воно не дає ніяких гарантій, навіть за пристойні гроші. Прикладом – трагікомічна історія із залученням консалтингової фірми для оптимізації структури ФФУ. До речі, в результаті так і не прозвучало – людей в штаті стало більше чи менше?!» («Футбол», 22.12).
Ні на це, ні на інші «шкурні» питання керівники ФФУ не відповіли, хоча ЗМІ і представники футбольної громадськості постійно ставили їх Конькову, колись обіцяв повну прозорість діяльності організації. Тому не дивно, що справа вже дійшла до втручання Служби безпеки України.
У середу, 24 грудня, радник голови СБУ Маркіян Лубківський на своїй сторінці в Facebook пояснив факт обшуку в Будинку футболу.
«Співробітники Служби безпеки України (Головне управління «К») спільно з колегами із Генеральної прокуратури проводять процесуально-слідчі дії, включаючи обшуки, у Федерації футболу України», – процитував Лубківського канал 112.ua (24.12).
За словами чиновника, це зроблено в рамках відкритого кримінального провадження за статтями 191 і 209 Кримінального кодексу України (привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим, а також легалізація (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом).
Багато джерела не задовольнилися констатацією факту обшуку, виїмки документів і комп’ютерів в офісі ФФУ, а постаралися копнути глибше. Ось якою інформацією поділився сайт Champion.com.ua (24.12).
«Нам стало відомо, що розслідується трата коштів з валютних рахунків ФФУ. Причому в особливо великих розмірах. Ще один пункт – це серйозні розкрадання зі складу Федерації футболу України, що знаходиться поруч з Будинком футбол у центрі Києва… За інформацією «Чемпіона», СБУ та Прокуратура зацікавилися діяльністю президента ФФУ Анатолія Конькова, першого віце-президента ФФУ Анатолія Попова та виконавчого директора Максима Бондарєва. Усі ці три особини протягом останніх двох років малі право підпису фінансових документів. Лише на початку цьоко року таке право Ковзанів відібрав у Попова власним рішенням».
Посилаючись на своє джерело у ФФУ, «Чемпіон» стверджує, що правоохоронні органи вже мають визнання одного з керівників федерації, який погодився розкрити корупційні схеми. Про кого мова? Можливо, про Бондарєва?
«Є інсайд, що не дуже хороші новини у пана Бондарєва, який ставив підписи під резонансними справами. Він може виявитися крайнім у цій історії або виведе всю ланцюжок», – зазначив у коментарі для порталу Matchday.ua (25.12) журналіст каналу «2+2 Роман Бебех.
«Згідно з оцінками незалежних експертів, деякі «футбольні ініціативи» команди Конькова виглядають як відверта розтрата коштів ФФУ в особливо великих розмірах. Опозиційні чинному главі джерела у федерації стверджують, що мова йде про мільйони доларів США, які були витрачені зовсім не на благо вітчизняного футболу», – пише газета «Команда» (26.12).
Про реакцію Анатолія Конькова на дії правоохоронців нічого не відомо. Опозорившись на конгресі, він знову уповноважив віщати від імені ФФУ її прес-аташе Павла Тернового.
«Як ви знаєте, відкриті кримінальні справи. Ми про це дізналися, виходячи з сьогоднішнього розслідування, – поділився той інформацією у розмові з журналістом телеканалу «Футбол 1» (25.12). – Для нас це велика загадка, адже у нас проходили внутрішні аудити, аудит ФІФА. Сумніватися в цих аудитах немає сенсу. Ніхто ніколи не дозволить собі засумніватися в діяльності ФІФА і компанії, яку вони радять для проведення аудитів».
Можна сприймати ці слова як натяк на те, що для міжнародних футбольних інстанцій санкції СБУ та прокуратури стосовно ФФУ Коньков і його сподвижники спробують уявити як тиск і втручання державних органів у діяльність громадської організації? Подібний хід думок вельми примітивний і легко відмітається юристами. Зокрема, сайт «Терикон» наводить думку адвоката Дмитра Коробка.
«Розцінювати слідчі дії (якщо вони дійсно законні і є постанова судді) як втручання в діяльність ФФУ – не можна, – каже він (Terrikon.com, 25.12). – Адже це законна діяльність слідчих органів України. Жодна футбольна організація або Грінпіс не може втручатися в діяльність українських слідчих органів».
Є ПЕРШИЙ КАНДИДАТ
Багато журналісти і експерти вважають найвірогіднішим наступником Анатолія Конькова віце-президента ФФУ Андрія Павелка. Таємниця з його футбольній, професійної і політичної кар’єри найбільш часто зустрічається на сторінках друкованих та електронних ЗМІ. Один з головних доводів тих, хто вже «посадив» голову Дніпропетровської обласної федерації футболу в крісло президента ФФУ: Павелко – людина Петра Порошенка.
«По всій видимості, Павелко отримав від Президента добро на управління футболом в країні, – припускає Ua.tribuna.com (24.12). – Спочатку він з’являється замість Конькова на зустрічі Порошенко, Платіні і Суркіса по кримському питанню. Потім демонстративно подає у відставку з поста віце-президента ФФУ, заявивши про неможливість продовжувати роботу з нинішнім її керівником. А тепер буде організовувати вибори нового президента ФФУ на позачерговому конгресі».
На думку аналітиків видання, Павелко – людина «не дурний і приємний у спілкуванні, вміє знаходити спільну мову з усіма і піклується про свій імідж». Автори матеріалу вважають, що ця кандидатура є компромісною, в достатній мірі влаштовує представників різних гілок українського футбольного співтовариства.
У передноворічні дні, втім, у голови Бюджетного комітету Верховної Ради – далеко не футбольні турботи. А єдиним, офіційно оголосив себе кандидатом у президенти ФФУ, зараз є Олег Печерный. 49-річний колишній голова всеукраїнської профспілки футболістів України, з травня очолює Всеукраїнський фонд соціального захисту футболістів і тренерів. Він вже подав відповідну заяву на адресу Виконкому ФФУ.
Кілька передвиборних тез Печерный озвучив в інтерв’ю Espreso.tv (25.12).
«Сьогодні в українському футболі відбуваються такі речі, які потрібно змінювати, – вважає він. – Потрібне перезавантаження всього футболу – від професійного до юнацького. Я вважаю, що потрібно підготувати та прийняти закон про футбол. Люди, які вкладають гроші у футбол, повинні мати певні гарантії та пільги. Потрібно це зробити на законодавчому рівні. А в ФФУ все має бути прозоро».
Серед можливих кандидатів на пост глави ФФУ називають і президента Прем’єр-ліги Віталія Данилова, якого, нібито, збирається підтримати власник донецького «Шахтаря» Рінат Ахметов.
«Про це повідомляють джерела champion.com.ua в оточенні донецького олігарха. Про підтримку від Ахметова на виборах президента ФФУ заявляє в бесіді з представниками клубів УПЛ і сам Данилов», – стверджує Xsport.ua (28.12).
Незважаючи на те, що сам Данилов ще не підтвердив своєї участі в президентській гонці, його далеко не однозначне інтерв’ю для «Оглядача» цілком може зійти за якусь подобу передвиборної платформи. Не важливо, що вона наскрізь пронизана популізмом. Зокрема, відповідаючи на запитання про головну помилку Конькова, Віталій Богданович каже:
«Всі питання він замкнув на собі і своєму найближчому оточенні» (Sport.obozrevatel.com, 23.12).
При цьому тут же робить ремарку: себе він до цього оточення не відносить. А ось ще два питання і відповіді з діалогу.
« Які основні фактори впливають на Вас при прийнятті серйозних рішень?
– Наявність ідей і можливостей їх реалізації.
– Головний чинник, при якому Ви відмовляєтеся від будь-якого проекту?
– Відсутність впевненості в його успіху» (Sport.obozrevatel.com, 23.12).
Оглядаючи діяльність Данилова на його нинішній посаді, не можна не сприйняти наведений вище бліц без іронічної посмішки. Всі бачать, на що перетворилася Прем’єр-ліга під його керівництвом. Розмірковуючи про шляхи, які можуть вивести з кризи наш футбол, пан Данилов каже:
«Необхідно розробити спеціальні бізнес-проекти. Зарубіжні приклади є…» (Sport.obozrevatel.com, 23.12).
І посилається при цьому на спілкування з західними колегами – ідеї, мовляв, з перших вуст. Але є і пов’язані з Даниловим вітчизняні приклади. Важко уявити на чолі ФФУ діяча, який у свій час збанкрутував ФК «Харків», а Прем’єр-ліги звів до рівня опереткової структури, по суті, яка відстоювала інтереси одного-єдиного клубу, господар якого тепер готовий надати Віталію Богдановичу протекцію – іншими словами замінити нинішнього Конькова на аналогічний.
Правда, поки що прямої мови Ріната Ахметова на цю тему опубліковано не було. Зате про настільки своєрідною «перезавантаження» ФФУ після скандального конгресу 18 грудня натякнув генеральний директор «Шахтаря» Сергій Палкін.
«Конгрес не в змозі поставити Федерації футболу України чіткі завдання і потім щорічно питати. Виходить колективна безвідповідальність, – заявив функціонер телеканалу «Футбол» (18.12). – Чому так? Поясню. Якщо вони поставлять президенту Федерації задачі, то на наступний день він, президент, пустить ці ж завдання, вже в микросостоянии, на ті ж місцеві федерації футболу і буде з них питати. А якщо вони цього не зроблять, то всі голови місцевих федерацій будуть, запевняю вас, змінюватися кожні півроку! А їм цього не потрібно…
Цей же Конгрес обирав всіх президентів, яких ми бачили до цього, і обере наступного. А повинні прийти молоді нормальні люди з новими ідеями, свіжа кров. А ці люди сидять в Конгресі по 10-15 років і тільки займаються своїми внутрішніми інтригами, хто на яку сторону встав і що зробив. А про реальні речі у футболі там говорять мало…»
Позицію Палкіна, який на конгресі був делегатом від Прем’єр-ліги, проаналізував на сторінках тижневика «Футбол» Артем Франков. Зокрема, ідею донеччанина з приводу приходу до управління Федерацією футболу України іноземця він пов’язав саме з історією обрання Віталія Данилова президентом УФПЛ. Чергова ілюстрація до уявного «конфлікту інтересів» і реальним подвійним стандартам.
«Якщо пам’ятаєте, на початковому етапі існування Прем’єр-ліги питання президента-іноземця став на весь свій немалий зріст. Були відібрані кандидатури, їх серйозно обговорювали. А потім раптом – Віталій Данилов. При цілковитій підтримці «Шахтаря» і тих, хто зазвичай голосує точно так само! Більш того, без підтримки «Шахтаря», дозвольте вас запевнити, Данилова не обрали б близько – бос «Металіста» Ярославський тоді ще його ненавидів, «Динамо» і «Дніпро» теж були проти. Тим не менше, вибір відбувся. А як же менеджер-іноземець, вільний та незалежний, так би мовити, незаангажований?!» («Футбол», 22.12).
Іронізуючи щодо раптом виникли позивів реформувати ФФУ, Артем Франков оцінює слова Палкіна як «жорсткі і в цілому справедливі».
«Принаймні, можна зробити висновок, що «Шахтар» в особі його генерального директора категорично не схвалює діяльність нинішнього глави ФФУ. Стало бути, зараз чемпіон країни знаходиться у новому пошуку – на кого зробити ставку. Коньков – вже не фігура…» («Футбол», 22.12).
І – ще одне каверзне запитання від тижневика «Футбол» представнику «Шахтаря», клубу, з яким ототожнювалася колишня влада, і не тільки футбольна. Про нагальні зміни, що випливають з реалій, що склалися.
«Так вони і раніше начебто потрібні були (люди рівно ті ж самі сказали!), і в 2012 році після вересневого конгресу, який так чудово все перерешил (от розкажіть мені, що це обійшлося без «Шахтаря» і людей, які до нього безпосередньо причетні!), настало загальне тріумфування – нова влада, нові цінності, нові орієнтири, починаємо розквітати. Як раптом тіп – епоха застою, якщо не льодовикового періоду! Де ж був реформаторська сверблячка пару років тому – все влаштовувало?» («Футбол», 22.12).
КОРОЛЯ РОБИТЬ СВИТА
Якщо ж без іронії та «перегинів», то думка про якісну зміну складу Конгресу ФФУ нині одна з найпопулярніших в міркуваннях про майбутнє вітчизняного футболу.
«З одного боку, всі як один учасники конгресу погодилися, що так далі жити не можна. А як можна? – запитує популярний автор Микола Несенюк на електронних сторінках Gazeta.ua (23.12). – Справа в тому, що в залі було щонайменше три чверті присутніх, які два роки тому одноголосно обрано Анатолія Конькова президентом ФФУ. А ще раніше ті ж люди вимагали термінового переобрання Григорія Суркіса.
Футбол може не тільки відображати життя. Він здатний випереджати її. Згадаймо, що об’єднання українських футбольних вболівальників рік тому стало передвісником революції. Так, може, вітчизняний футбол покаже приклад, як швидко і ефективно провести реформи і вийти на шлях ефективного розвитку? Може, кандидати на місце Анатолія Конькова на чолі ФФУ запропонують, крім зміни керівників, щось насправді корисне? Таке, що зламає систему, яка повільно, але впевнено знищує наш футбол і перетворює регіони у футбольну пустелю?»
Згадуваний вище Роман Бебех на Matchday.ua (22.12) також розмірковує про кадрові зміни не тільки в президіях ФФУ, але і на нижніх щаблях футбольної піраміди.
«Потрібно змінювати людей на місцях. Альо хто буде контролювати цей процес? Як змінити умовного керівника «федерації X»? Більшість з них, маючи мінімальну зарплату, чомусь так запекло б’ється ються за мандат. В ідеалі місцеві федерації мають очолювати успішні функціонери та менеджери. Смороду в умовах економічної кризи повинні знаходити варіанти для розвитку футболу в регіоні».
І все ж, очевидно, за реформаторським запалом не слід забувати про те, в яких умовах і в які стислі терміни готується Позачергової конгрес ФФУ. Сьогодні головне – не помилитися у виборі того, хто здатний надихнути федерацію на реальні, а не декларативні зміни. А вже потім приступати до глобальної перебудови, а подекуди, можливо, просто повернутися до вже випробуваним і успішно працювали моделями управління. Всього два з невеликим роки тому українська національна асоціація була на передових ролях в Старому Світлі, особливо на хвилі успішного проведення Євро-2012.
Наступникові Анатолія Конькова слід пам’ятати про це і орієнтуватися на високі стандарти, які встановила для себе ФФУ за Григорія Суркіса, відіграє сьогодні значну роль в УЄФА.
Говорячи про Особистості в історії стосовно до майбутнього президента ФФУ, деякі аналітики справедливо зауважують, що короля робить свита. Автор «Спорт-Експресу в Україні» Олексій Рижков, відповідаючи на питання – чи так важлива роль першої особи? – висловлює свою думку.
«На жаль, поки так. Але як хотілося б, щоб система управління українським футболом була настільки стрункою, що навіть можлива некомпетентність одного з топ-керівників (а застрахуватися від цього нам, мабуть, неможливо) не зруйнувала цю будівлю!
Можливо побудова такої? Як по мені, так. Робота на український (а не якогось регіону) футбол – ось головний пріоритет! Важливо, щоб перша особа федерації не ставило перед собою мету (або не відпрацьовував завдання, поставлене кимось більш впливовим і грошовим) забезпечити домінування на внутрішній арені якогось клубу, а діяв у спільних інтересах – ігри, видовища, соціального явища» (Sport-express.ua, 22.12).
Артем Франков вступає з ним в заочну суперечку, пропонуючи не надто зациклюватися на персони майбутнього глави ФФУ.
«Президент мало що значить без Команди, – підкреслює він. – Це стосується всієї країни, це, безумовно, відноситься до діяльності будь-якого підприємства, це найбільш чітко характеризує минуле, сьогодення і майбутнє федерації футболу. Ми звикли голосувати і підтримувати одного-єдиної людини, абсолютно не враховуючи, хто стоїть за ним, з ним і під ним (у сенсі, підтримує), а це груба помилка.
Тому не упирайтеся лобом в ім’я Андрій Павелко або якесь інше. Говорите про його програму, про те, що і як, а головне – з допомогою кого він збирається зробити. Ніхто не здатен перевернути світ поодинці, навіть якщо знає, де розташовується точка опори» («Футбол», 25.12).
Якщо ж узагальнювати суть звернень до керівництва ФФУ, Прем’єр-ліги, ПФЛ і персонально до всіх тих, у чиїх руках сьогодні знаходиться доля українського футболу, то як квінтесенції я запропонував би ще один абзац з матеріалу главреда «Футболу». Ці слова повинні змусити задуматися всіх, кому належить 6 березня визначитися з кандидатурою президента федерації, обрати нову її верхівку і, хочеться сподіватися, перекинути місток у майбутнє.
«Складається враження, що ви виключно пливете за течією, хіба що мляво підгрібаючи. Взгребывая. Ми стоїмо на краю, а може, вже і котимося по схилу у прірву самого страшного кризи футболу України. Що ви будете робити, якщо взимку зникнуть п’ять-десять клубів? Що взагалі ви робите з цього і аналогічних випадках – у вас є якась програма економії, допомоги і так далі? Реформи календаря змагань? Доведення змагань до кінця? Як і чим відповідаєте на неймовірно складні виклики вами часом, вибачте за пафос, епохою?! Ви готові зробити хоч щось, щоб вас не вважали останнім оплотом старої влади, причому оплотом безпорадним, бездарним, нарешті, шкідливим?»
