Японські вболівальники знову прибрали трибуни після матчу чемпіонату світу з футболу, однак цього разу звична акція викликала в Японії дискусію про нерівний розподіл домашніх обов’язків. Після нічиєї збірної Японії з Нідерландами — 2:2 — у соцмережах поширився плакат із закликом до чоловіків демонструвати таку саму готовність прибирати не лише на стадіонах, а й удома, повідомляє редакція Komentator з посиланням на BBC Sport.
Матч відбувся 14 червня на стадіоні в Арлінгтоні, штат Техас. Після фінального свистка частина японських уболівальників залишилася на секторах із пакетами для сміття та почала збирати пляшки, стаканчики й упаковки. Така поведінка прихильників збірної Японії вже неодноразово привертала увагу під час міжнародних турнірів, але цього разу фотографії з трибун стали приводом для розмови не лише про футбольну культуру.
Що було зображено на вірусному плакаті
Невдовзі після гри в японському сегменті платформи X почало поширюватися зображення, стилізоване під серію соціальної реклами токійського метро.
На одній частині плаката чоловік у синій футболці збірної Японії збирав сміття на стадіоні. На іншій — той самий чоловік лежав на дивані з телефоном біля кошика з білизною, тоді як жінка мила посуд. Зображення супроводжував напис, який можна перекласти як «Будь ласка, робіть це вдома» або «Спробуйте робити це й удома».
За даними Bloomberg, публікацією поділилися понад 13 тисяч разів. BBC також повідомляла, що одна з версій допису отримала близько 60 тисяч позначок «подобається».
Плакат був пародією на роботи японського ілюстратора Бунпея Йоріфудзі. Його впізнавані жовто-чорні зображення використовувалися в кампаніях токійського метро, які закликали пасажирів не заважати іншим розмовами телефоном, гучною музикою, макіяжем у вагоні чи неправильним розміщенням багажу.
У новій версії знайома візуальна форма була використана для критики побутових моделей поведінки. Автори й коментатори не закликали припинити прибирання на стадіонах. Основна претензія полягала в тому, що відповідальність за порядок у громадському просторі не завжди переноситься на сімейне життя.
Один із користувачів процитував американського письменника Патріка Джейка О’Рурка: «Усі хочуть урятувати світ, але ніхто не хоче допомогти мамі помити посуд». Інші учасники обговорення припускали, що серед уболівальників могли бути чоловіки, які поїхали на турнір, залишивши партнерок самостійно доглядати за дітьми.
Такі твердження були коментарями користувачів соцмереж, а не встановленими фактами про конкретних людей на трибунах. Немає підтверджень, що чоловіки, зафіксовані на фотографіях під час прибирання, не виконують домашньої роботи у власних родинах.
Що показують дані про домашню працю в Японії
Дискусія отримала широкий відгук через значну різницю в часі, який японські чоловіки та жінки витрачають на неоплачувану роботу.
За результатами урядового дослідження використання часу за 2021 рік, жінки в Японії в середньому витрачали на домашню роботу, закупівлі, догляд за дітьми та інші неоплачувані обов’язки 3 години 24 хвилини на день. Для чоловіків середній показник становив 51 хвилину.
Середні щоденні витрати часу:
| Категорія | Жінки | Чоловіки |
|---|---|---|
| Домашня та інша неоплачувана праця | 3 год 24 хв | 51 хв |
| Співвідношення часу | приблизно 4 частини | приблизно 1 частина |
Показники не означають, що кожна японська родина живе за однаковою моделлю. Вони демонструють середню ситуацію в країні та охоплюють різні типи неоплачуваної діяльності: приготування їжі, миття посуду, прибирання, покупки, прання, догляд за дітьми, літніми людьми та хворими членами родини.
За оцінками Організації економічного співробітництва та розвитку, участь японських чоловіків у неоплачуваній домашній роботі залишається однією з найнижчих серед економічно розвинених держав. Різниця зберігається, хоча частка жінок на ринку праці зростає, а чоловіки поступово починають витрачати більше часу на побут і догляд за дітьми.
Особливо помітним навантаження стає в сім’ях із малими дітьми. У таких домогосподарствах до звичайного прибирання та приготування їжі додаються годування, супровід, купання, лікування та інші щоденні обов’язки. Саме тому публічна похвала чоловікам, які прибирають на стадіоні, могла сприйматися частиною японських жінок як контраст із власним досвідом удома.
Чому японці прибирають трибуни після матчів
Прибирання після себе в громадських місцях пов’язують із практиками, яких дітей навчають у японських школах. Учні беруть участь у прибиранні класів, коридорів та інших приміщень, тому спільна відповідальність за порядок формується ще в дитинстві.
На футбольних турнірах ця традиція стала особливо помітною через сині пакети, з якими японські вболівальники проходять між рядами після матчів. Подібні кадри широко поширювалися після чемпіонатів світу 2018 та 2022 років. Під час турніру в Катарі японські гравці також залишали роздягальні прибраними після матчів.
На ЧС-2026 поведінку вболівальників відзначив і головний тренер збірної Японії Хадзіме Моріясу. Перед наступним матчем проти Тунісу він пояснив прибирання культурою взаємної поваги та командної відповідальності.
Приклад японців почали наслідувати окремі групи прихильників інших збірних. У соціальних мережах з’являлися відео, на яких уболівальники після матчів також збирали сміття у своїх секторах. Водночас немає підстав стверджувати, що така поведінка стала обов’язковою або масовою серед усіх відвідувачів турніру.
Дискусія стосувалася не чистоти Японії, а розподілу обов’язків
Критика в соцмережах не заперечувала користі від прибирання стадіонів. Вірусний плакат використовував футбольну традицію як привід порушити питання про те, хто відповідає за повсякденну роботу в японських домогосподарствах.
Частина користувачів також нагадала, що після великих фестивалів та інших масових подій у Японії на вулицях іноді залишається сміття. Ці повідомлення ставили під сумнів узагальнений образ країни, де нібито всі без винятку завжди прибирають за собою.
Інші учасники дискусії захищали футбольних уболівальників. Вони наголошували, що фотографії не дають змоги встановити, як конкретні люди розподіляють обов’язки у своїх сім’ях, а саме прибирання після матчу залишається суспільно корисною дією.
Отже, йшлося не про організований протест і не про офіційні звинувачення на адресу збірної чи її прихильників. Поширення плаката стало епізодом ширшої суспільної дискусії про гендерні ролі, неоплачувану працю та різницю між публічною поведінкою і повсякденним життям.
Читайте також: Мудрик і позов на 6 мільйонів: що відомо про арешт активів та суди в Лондоні й на Кіпрі
