Берн — політичне серце Швейцарії, де у 2026 році зосереджені робота федерального парламенту, засідання уряду, підготовка загальнонаціональних референдумів і розгляд угод із Європейським Союзом. Саме тут розташовані Федеральний палац, дві палати парламенту, Федеральна рада, Федеральна канцелярія та значна частина центральної адміністрації, повідомляє komentator з посиланням на bernonline.
Політичний вплив Берна у 2026 році визначається не формальним столичним статусом, а концентрацією інституцій, через які проходять головні федеральні рішення. У Федеральному палаці парламент розглядає закони та міжнародні угоди, уряд формує законодавчі пропозиції, а Федеральна канцелярія організовує голосування, підрахунок результатів і процедури прямої демократії.
Чому Берн називають федеральним містом
У політичній системі Швейцарії Берн традиційно називають федеральним містом — Bundesstadt. Тут містяться федеральний уряд і парламент, хоча швейцарська модель не будується навколо надмірно централізованої столиці.
Місто є одночасно осередком трьох рівнів влади: міського, кантонального та федерального. За даними адміністрації Берна, тут також працюють понад 80 посольств і міжнародних установ. Це перетворює місто на постійний майданчик для контактів між федеральною владою, кантонами, дипломатичними представництвами та міжнародними партнерами.
Берн концентрує федеральні інституції, але не скасовує широких повноважень 26 кантонів.
Кантони мають власні конституції, парламенти, уряди й суди. Вони самостійно вирішують значну частину питань освіти, охорони здоров’я, поліції, культури та місцевого оподаткування. Федеральна влада в Берні встановлює загальні правила у сферах, переданих їй Конституцією, а кантони часто відповідають за практичне виконання цих рішень.
Як працює парламент у Федеральному палаці
Федеральні збори Швейцарії складаються з двох рівноправних палат:
- Національна рада представляє населення країни;
- Рада кантонів представляє кантони;
- федеральний закон має бути схвалений обома палатами в однаковій редакції.
Така конструкція не дозволяє найбільшим за населенням кантонам самостійно визначати федеральну політику. Рішення має отримати підтримку як представників населення, так і представників кантонів.
Літня парламентська сесія 2026 року тривала у Берні з 1 до 19 червня. Засідання обох палат транслювалися наживо, а стенограми, відеозаписи виступів і результати голосувань публікувалися в Офіційному бюлетені парламенту.
Парламент не лише ухвалює закони. Він затверджує федеральний бюджет, контролює роботу уряду, розглядає міжнародні договори, обирає членів Федеральної ради та федеральних суддів. Окремі парламентські рішення згодом можуть бути винесені на референдум.
Референдум як продовження роботи парламенту
У Швейцарії ухвалення закону в Берні не завжди означає завершення політичного процесу. Громадяни можуть домогтися загальнонаціонального голосування щодо нового або зміненого закону.
Для факультативного референдуму необхідно зібрати 50 тисяч дійсних підписів протягом 100 днів після офіційного опублікування акта. Такий механізм може застосовуватися і до певних міжнародних договорів. Якщо підписи зібрано, остаточне рішення ухвалюють виборці.
Конституційні зміни підлягають обов’язковому референдуму. Для їх схвалення потрібна подвійна більшість:
- більшість голосів громадян по всій країні;
- більшість голосів кантонів.
Офіційний портал Швейцарії називає референдум одним із наріжних каменів прямої демократії. Факультативний референдум існує на федеральному рівні з 1874 року. За цей період відбулося близько 200 таких голосувань, а приблизно 40% винесених на них законів були відхилені виборцями.
Які федеральні голосування відбулися у 2026 році
8 березня 2026 року громадяни голосували щодо народної ініціативи «Готівка — це свобода» та прямої контрпропозиції парламенту про закріплення забезпечення швейцарської валюти й доступності готівки. Виборці могли підтримати обидва варіанти та в додатковому питанні вказати, якому з них віддають перевагу, якщо обидві пропозиції отримають необхідну більшість.
14 червня відбулося ще одне федеральне голосування. На розгляд громадян винесли два питання:
- народну ініціативу «Ні Швейцарії з населенням 10 мільйонів»;
- поправки до Федерального закону про альтернативну цивільну службу.
Організація голосувань, офіційні пояснення, оприлюднення результатів і комунікація позиції уряду координувалися федеральними органами в Берні.
Ініціатива про обмеження населення
Ініціатива «Ні Швейцарії з населенням 10 мільйонів» пропонувала утримувати чисельність постійного населення нижче 10 мільйонів щонайменше до 2050 року.
Наприкінці 2025 року у Швейцарії проживало приблизно 9,1 мільйона людей. Від моменту запровадження вільного пересування осіб у відносинах з ЄС у 2002 році населення збільшилося приблизно на 1,7 мільйона. Федеральна влада пов’язувала значну частину приросту з імміграцією та попитом на працівників у приватному секторі, лікарнях і закладах догляду.
Ініціатива передбачала, що після досягнення показника 9,5 мільйона уряд і парламент повинні були б вживати заходів у сферах притулку, возз’єднання сімей та міжнародних домовленостей, які впливають на міграцію.
У разі перевищення межі у 10 мільйонів автори вимагали протягом двох років припинити дію відповідних міжнародних угод, зокрема угоди з ЄС про вільне пересування осіб. Це могло б зачепити весь комплекс двосторонніх угод першого пакета, а також співпрацю в межах Шенгенської та Дублінської систем. Пропозицію на голосуванні 14 червня було відхилено.
Зміни до правил цивільної служби
Друге питання червневого голосування стосувалося цивільної служби. За чинною системою людина, яка не може проходити військову службу через конфлікт із власними переконаннями, може перейти на цивільну службу. Тривалість такої служби становить у півтора раза більше днів, ніж відповідний період військової служби.
Федеральна рада та парламент запропонували посилити правила, щоб скоротити кількість переходів із армії до цивільної служби, особливо після того, як військовослужбовець уже виконав значну частину своїх обов’язків.
Зміни передбачають:
- щонайменше 150 днів цивільної служби для тих, хто переходить на неї;
- жорсткіші вимоги до планування періодів служби;
- усунення ситуацій, за яких перехід після тривалої військової служби залишає лише незначну кількість додаткових днів.
Проти закону було зібрано підписи для факультативного референдуму, тому остаточне рішення передали виборцям. На голосуванні 14 червня поправки були схвалені.
Відносини Швейцарії з ЄС як головне питання Берна
Одним із наймасштабніших політичних процесів 2026 року став пакет угод «Стабілізація і подальший розвиток відносин Швейцарії та ЄС», відомий як Bilaterals III.
2 березня 2026 року президент Швейцарської Конфедерації Гі Пармелен і президентка Європейської комісії Урсула фон дер Ляєн підписали основні угоди пакета в Брюсселі. 13 березня Федеральна рада затвердила урядове послання і передала документи до Національної ради та Ради кантонів.
Пакет охоплює:
- електроенергетику;
- дослідження та участь у Horizon Europe;
- охорону здоров’я;
- безпеку харчових продуктів;
- визнання професійних кваліфікацій;
- державну допомогу;
- внески Швейцарії на підтримку європейської згуртованості.
Для реалізації домовленостей уряд запропонував три нові федеральні закони, чотири фінансові зобов’язання та зміни до 36 чинних законів. Із них 15 потребують суттєвого перегляду, ще 21 — обмежених поправок. У документах враховано 94 правові акти ЄС, які мають значення для Швейцарії.
«Швейцарія через тісні економічні зв’язки з Європою є невіддільною частиною рішень для зміцнення конкурентоспроможності континенту», — заявив Гі Пармелен під час підписання пакета 2 березня 2026 року в Брюсселі.
Остаточна політична доля домовленостей залежить не лише від уряду, а й від двох палат парламенту та можливого голосування громадян.
Федеральна рада запропонувала застосувати до пакета факультативний договірний референдум. Це означає, що після парламентського розгляду угоди можуть бути винесені на загальнонаціональне голосування за встановленою процедурою. Сам парламент має остаточно визначити форму референдуму та структуру постанов, які супроводжуватимуть ратифікацію.
Роль Федеральної ради у політичному житті Берна
Федеральна рада складається із семи членів і виконує функції колегіального уряду. Вона готує законопроєкти, подає їх парламенту, ухвалює підзаконні рішення, веде зовнішню політику та керує федеральною адміністрацією.
24 червня 2026 року Федеральна рада, зокрема, схвалила протокол про оновлення угоди з ЄС щодо автоматичного обміну інформацією про фінансові рахунки. Зміни мають привести домовленість у відповідність до переглянутого стандарту Організації економічного співробітництва та розвитку та додати правила адміністративної допомоги у стягненні вимог із податку на додану вартість.
Того ж дня уряд затвердив стратегічні цілі для RUAG International Holding AG на 2026–2029 роки. Після рішення парламенту зберегти контроль над Beyond Gravity федеральна влада визначила її розвиток як швейцарської космічної компанії, пов’язаної з інтересами безпекової та космічної стійкості країни.
Федеральна рада також дозволила кантону Люцерн проводити обмежені експерименти з електронним голосуванням на федеральних виборах і референдумах. Основний дозвіл діятиме до голосування 26 листопада 2028 року, а окреме погодження було надано для голосування 27 вересня 2026 року.
Чому рішення Берна не залишаються лише в Берні
Швейцарська система побудована так, що федеральний центр не має одноосібного контролю над політичним процесом. Пропозиція часто проходить кілька послідовних етапів:
- Федеральна рада готує проєкт і проводить консультації.
- Національна рада та Рада кантонів розглядають і погоджують текст.
- Кантони, партії, профспілки, роботодавці та громадські організації впливають на зміст через консультації.
- Громадяни можуть ініціювати референдум або голосувати за конституційну ініціативу.
- Кантони виконують значну частину ухвалених рішень на практиці.
Саме тому Берн є політичним центром, але не є центром необмеженої влади. Федеральний палац запускає і координує процес, однак парламентські компроміси, кантональні повноваження та пряме голосування громадян залишаються самостійними елементами системи.
У 2026 році ця модель проявилася в розгляді угод із ЄС, референдумах щодо населення та цивільної служби, рішеннях про електронне голосування і постійній взаємодії федерального уряду з кантонами.
Берн залишається місцем, де формулюють загальнонаціональні рішення, але їхня остаточна легітимність залежить від парламенту, кантонів і виборців.
Читайте також: Чому Відень залишається ключовим містом Центральної Європи у 2026 році: повний огляд
